Хто звернувся з таким посланням до ійського короля: «ви, король ії, і ви, герцог бедфорд, що називає себе регентом королівства французького… виконайте свій обов’язок перед небесним королем… віддайте діві… ключі від усіх добрих міст, якими ви насильно заволоділи у франції… і ви всі… хто перебуває під орлеаном, повертайтеся… в свої країни, а якщо ви так не зробите, чекайте звісток від діви, яка незабаром прийде до вас, вам на велике горе. якщо ви, король ії, не вчините так, то я беру на себе керівництво війною, і, де б не натрапила на ваших людей у франції, я змушу їх піти, хочуть вони цього чи ні… мене направив сюди бог, небесний король, як свою заступницю, щоб прогнати вас з усієї франції»?
Даровав либеральную конституцию Царству Польскому, он в 1818 обещал, что этот порядок будет распространен и на другие земли, "когда они достигнут надлежащей зрелости". В 1816 - 1819 была проведена крестьянская реформа в Прибалтике. Были подготовлены секретные проекты отмены крепостного права в России, но, столкнувшись с жестким противодействием дворян, Александр I отступил. С 1816 учреждаются военные поселения, и роль Александра I в их создании не менее значительна, чем А. А. Аракчеева. С 1814 царь увлекся мистицизмом, приблизив к себе архимандрита Фотия.
В 1822 Александр I издал рескрипт о запрещении тайных обществ и масонских лож, а в 1821 - 1823 ввел разветвленную сеть тайной полиции в гвардии и армии. В 1825 он получил достоверные сведения о заговоре против него в войсках, выехал на юг, желая посетить военные поселения, но сильно простудился на пути из Балаклавы в Георгиевский монастырь. Неожиданная смерть Александра I, человека здорового и еще нестарого, породила
многочисленные легенды.
Відповідь:
Кількість прихильників нової релігії зростала. Проте життєві правила, яких дотримувалися перші християни, суперечили присязі римського громадянина. Людина, яка давала цю присягу, визнавала богом імператора й присягала іменем Юпітера та інших римських богів. Цього не визнавали християни, тому всіляко ухилялися від присяги.
Відмову присягати імператорові й приносити жертви влада сприймала як непокору й прояв бунтівного вільнодумства. Слідуючи заповіді «не вбивай», християни відмовлялися служити у війську, що теж викликало занепокоєння влади б життя християн руйнував усталені уявлення, у чому влада вбачала наміри розхитати римську державу.
Пояснення:
Саме тому християнські громади зазнавали переслідувань.