I.1.Направленность внешней политики Николая II определялась :
1)желанием продолжить курс отца, снискавшего лавры миротворца
2)социальной напряженностью в обществе
3)необходимостью добиваться мирных отношений со всеми странами
4.)все вышеперечисленное
2.Противоречия за сферы влияния России на Дальнем Востоке произошли с
1)Китаем
2)Кореей
3)Японией
3.Действия России на Дальнем Востоке не противоречили политики
1.Германии и Франции
2)Англии и США
3)Италии и Австрии
4.Русско-японская война для России началась с
1)нападения японской эскадры на Порт-Артур
2)битвы под Ляояном
3)битвы на р. Шахэ
5.Флагманский корабль «Петропавловск», на котором находились командующий Тихоокеанским флотом С.О. Макаров и художник –баталист В.Верещагин затонул в результате
1)неумелых действий команды
2)тайфуна
3)подрыва на мине
II.6. Соотнесите правильно:
1).сентябрь1904
А.Оборона Порт-Артура
2)май-декабрь1904г.
Б. Цусимское сражение
3)февраль 1905г.
В. Сражение под Мукденом
4)май1905г.
Г.Сражение на реке Шахэ
7.Заполните пропуски
После смерти О.Макарова новым командующим стал –1---, поражение под Ляояном русские войска потерпели 2---, Порт-Артур был сдан 3---, в Цусимском сражении русской эскадрой командовал 4, делегацию для мирных переговоров возглавил—5---.
8.Уберите лишнее:
Макаров, Рождественский, Куропаткин, Стессель, Верещагин
v ст., кінець — заснування києва.
viii—ix ст. — формування східнослов'янської держави київська русь.
н60 р. — похід аскольда на візантію. київська держава вперше заявила про себе світу.
860-ті pp. — просвітницька діяльність кирила і мефодія.
882—912 pp. — князювання олега з роду новгородського князя рюрика в києві після вбивства аскольда.
907, 911 pp. — походи олега на константинополь. укладання договорів русі з візантією.
912—945 pp. — князювання ігоря.
941, 944 pp. — походи ігоря на візантію. договори русі з візантією.
945—964 pp. — регентство княгині ольги.
968 р. — розгром під проводом князя святослава хозарського каганату.
964—972 pp. — князювання святослава ігоревича.
968, 969—972 pp. — походи святослава на .
980—1015 pp. — князювання володимира святославовича.
988 p. — офіційне запровадження християнства на русі.
1019—1054 pp. — князювання ярослава володимировича.
1036 р. — розгром від проводом ярослава мудрого печенігів під стінами києва.
1037 р. — ярослав мудрий заснував при софіївському соборі першу бібліотеку на русі.
1051 р. — заснування києво-печерської лаври.
1097 р. — з'їзд князів у любечі
1113—1125 pp. — князювання володимира мономаха в києві.
1153—1187 pp. — князювання ярослава володимировича (осмомисла) в галицькій землі.
1185 р. — створення "слова о полку ігоревім".
1154—1157 pp. — князювання в києві юрія довгорукого.
1169 p.- володимиро-суздальський князь андрій боголюбський зруйнував київ
1187 p. - перша згадка назви україна в київському літописі.
1199 p. - волинський князь роман мстиславович об'єднав галицьку і волинську землі. утворення галицько-волинської держави.
1199—1205 pp. - князювання романа мстиславовича
1234 p. - утвердження данила романовича на галицькому престолі
1239—1241 pp. - похід монголо-татар на південну русь.
1240 p.,кінець року - зруйнування києва монголо-татарами.
1264—1301 pp. - князювання льва даниловича в галицько-волинській державі
1323—1340 pp. - правління останнього галицько-волинського князя юрія ii болеслава
1340 p. - розпад галицько-волинського князівства
1113—1125 pp. - князювання володимира мономаха в києві.
1153—1187 pp. - князювання ярослава володимировича (осмомисла) в галицькій землі.
готово ❤️
до подписания люблинской унии велось множество дискуссий об окончательном объединении литвы и польши и закреплении действий всех предыдущих уний. главной оппозиционной силой были литовские магнаты, опасавшиеся утраты множества полномочий и прав, а также полного растворения в польской шляхте, без получения высоких постов в новом государстве. однако литва продолжала испытывать нажим со стороны царства, а к середине xvi века угроза полного поражения в войне с московским государством и дальнейшего включения литвы в его состав стала реальностью. польская шляхта не торопилась оказывать военную или какую-то другую литве, не получая ничего взамен. к 1560-м польская и литовская знать наконец пришли к взаимопониманию и решили планировать военные кампании сообща[5].
реальной мотивацией короля сигизмунда ii было опасение польско-католической партии, что литва, с прекращением в лице сигизмунда-августа литовско-польской династии ягеллонов, отделится от польши. в отличие от всех предыдущих уний, люблинская уния заранее планировалась как конституционное объединение польши и литвы под властью одного выборного короля[2].