I. ответьте на вопросы ( ): 1) Какая деятельность дала тюркам хозяйственную независимость и сделала их известными среди соседних народов -
2) Что приносило коннице тюрков военные успехи -
3) Что такое балбал? -
4) Аруах, что это? -
5) Традиция изображения человека исчезла с распространением чего? -
В середине 16 века государственная система требовала серьезных изменений. Одним из самых важных нововведений того времени стала Избранная рада. Так её назвал один из её участников, приближенный к царю князь Андрей Курбский. Возглавили этот круг дворянин А.Ф. Адашев и протопоп Сильвестр, служитель Благовещенского храма в Московском Кремле.
Также ключевыми фигурами являлись сам князь А.Н. Курбский и другие знатные князья того времени. Также в состав рады был включен первый начальник Посольского приказа дьяк И.М. Висковатый.
Объяснение:
Официально Избранная рада не была никаким образом узаконена как управляющий орган, однако в течение 13-ти лет эти люди фактически правили всем государством от имени царя, и провели много значимых реформ.
Для воплощения этих нововведений в жизнь были сформированы требования к царю. На их основе и были проведены реформы.
В пользу централизации власти были внесены изменения в Судебник. Они коснулись правил перехода крестьян, прав наместников, усилил борьбу с разбоями и взяточничеством. Были также и пункты, влияющими на роль центральной власти. К ним относилась государственная пошлина, а также контроль над наместниками. Народ облагался тяглом, что совмещало в себе денежные и натуральные повинности.
Після Полтавської битви Україною прокотилася хвиля царського терору.
Объяснение:
Каральні заходи стосувалися всіх сторін життя і мали найрізноманітніший вияв - від смертних вироків мазепинцям до заборони друкувати книжки українською мовою.
Багато представників старшинської адміністрації було позбавлено урядових посад і маєтків.
Натомість важливі посади надавалися чиновникам не з українців-патріотів, а з росіян, німців тощо, а також тій українській старшині, що зберегла відданість цареві.
Чимало старшини було заарештовано й вислано до Сибіру. Висилали в Росію й сім'ї мазепинців, а на них самих влаштовували справжнє полювання в усіх країнах Європи.
Приміром, племінника Мазепи Андрія Войнаровського було схоплено в Гамбурзі в жовтні 1716 р.
Така сама доля спіткала й мазепиного генерального осавула Григорія Герцика, якого заарештували у Варшаві.
Країнами Європи нишпорили московські агенти у пошуках Пилипа Орлика та його родини.
Після Полтавської битви московські війська поводилися на українських землях як у завойованій країні. Від їхньої сваволі потерпали не тільки прихильники гетьмана, а й мирне населення.
Надзвичайно тяжким випробовуванням для українців стали примусові канальні роботи, будівництво фортифікаційних споруд, військові "низові" походи тощо. Дужих і заможних селян нерідко відправляли до Петербурга, Астрахані, на Кавказ, використовуючи як дешеву робочу силу.
Так, у 1716 р. на спорудження каналу Волга-Дон біля Царицина було відправлено 10 тис. козаків.
У 1718 р. сюди надіслано новий відділ українських військ. Інший підрозділ того самого року будував укріплену лінію над р. Терек на Кавказі.
У 1721 р. 10 тис. козаків було відправлено на будівництво Ладозького каналу, а 1722 р. їх заступили нові 10 тис. козаків.
Кількість тих, хто повертався з таких походів, становила від 30 до 60%, решта козаків і селян вмирала від нестерпних умов життя, епідемій, каліцтв тощо.
Отож, політика царського уряду призводила до вимирання десятків тисяч українців.
Після Полтавської битви значно посилився наступ і на українську державність. Окрім прямого тиску, російська адміністрація, аби мати привід для втручання в українські справи, розпалювала ворожнечу між старшиною та гетьманом, між старшиною та селянами тощо, прагнула створити враження, що все зле йде від гетьмана й старшини, а все добре - від Москви.