Франко-прусская война 1870г привела к краху Второй империи во Франции. В Париже начались волнения, Законодательный корпус самораспустился, в парижской ратуше провозглашена республика. Новое правительство пошло на все уступки Пруссии, что вызвало взрыв возмущения среди парижан. 18 марта 1871г народ Парижа взял власть в свои руки, Парижская коммуна стала высшей революционной властью. 2 апреля она была ликвидирована. Борьба, в которой 135 тысяч солдат регулярной армии сражались против 30 тысяч коммунаров, объективно должна была завершиться поражением последних. Расправа была жестокой. 27 мая 1871г на кладбище Пер-Лашез были растреляны пленные и раненые (1600 человек). После окончания военных действий без суда и сдедствия было казнено 25 тысяч коммунаров.
Так звичайно Навіть Перша світова війна була похідною від попередніх, дуже важких і просто-таки страшних історичних стратегій, і вона була абсолютно невідворотною. Її розпочали не тоталітаризми, а європейські демократії. Тому що навіть дуже консервативна тогочасна кайзерівська Німеччина була країною демократичною, яка не знала жодного політв’язня – зрозуміло, до початку війни. Так само й Австрійська імперія. Але вони почали війну вкупі зі зразковими західними демократіями – англо-французькою передовсім.
А 1918 року, коли війна начебто скінчилася, почалася наступна стадія цієї кризи, і рано чи пізно вона повинна була завершитися ситуацією 1938–1939 років, коли війна розгорілася на повну силу. Словом, можна говорити про те, що 1914-й і 1939 роки – це не Перша і Друга світові війни, а взагалі світова війна, що обіймає майже все ХХ століття. Тому що в 1945 році вона не скінчилася, вона продовжувалась у різних жанрах: десь через п’ятирічку забушувала Корейська війна, вслід за тим – війна в Індокитаї. Зрештою, ця світова війна 1910-х – кінця 1990-х років обіймає ціле століття.
Навіть Перша світова війна була похідною від попередніх, дуже важких і просто-таки страшних історичних стратегій, і вона була абсолютно невідворотною. Її розпочали не тоталітаризми, а європейські демократії. Тому що навіть дуже консервативна тогочасна кайзерівська Німеччина була країною демократичною, яка не знала жодного політв’язня – зрозуміло, до початку війни. Так само й Австрійська імперія. Але вони почали війну вкупі зі зразковими західними демократіями – англо-французькою передовсім.
А 1918 року, коли війна начебто скінчилася, почалася наступна стадія цієї кризи, і рано чи пізно вона повинна була завершитися ситуацією 1938–1939 років, коли війна розгорілася на повну силу. Словом, можна говорити про те, що 1914-й і 1939 роки – це не Перша і Друга світові війни, а взагалі світова війна, що обіймає майже все ХХ століття. Тому що в 1945 році вона не скінчилася, вона продовжувалась у різних жанрах: десь через п’ятирічку забушувала Корейська війна, вслід за тим – війна в Індокитаї. Зрештою, ця світова війна 1910-х – кінця 1990-х років обіймає ціле століття.