I7 Культура Галишько-Волинської держави Розаиток освіи та книготисання в Галицько-Водинській асржані 1. Про який рівень розвитку освіченості серед населення королівства Руського свідчать берестяні грамоти? 2. Доведіть або спростуйте, шо у Галицько-Волинському князівстві шанували Галицько-Волшнський дітолис 3. Які особлнвості Галицько-Водинського літопису? 4. Документ «Галишько-Волинський літопис» с. 129-питання до нього (+e.122-123) 5. Доведіть, шо у Галицько-Волинському літопису можна зустріти народну Tворчість Особливості архітектури Галнцько-Волинського кнківства 6. Чим галицыка архітектура відрізнялася від архітектури в інших землях Русі? 7. 1з чим це було пов'язане? 8. Які пам'ятки архітектури створено на теренах Галицько-Волинської держави? 9. Які з них зберетлися до сьогодні? 10. Що спільнoго та відмінного у aрхітектурі Галицыко-Волинської держави та Київського книзівства? 1. Чому і навішо з 'явилнся кам'яні оборанні ве? 12. Документ «Гатицько-Волинський літопие» с. 130-питання до нього Пам'ятки образотворного мистентва доби Гадицько-Водинської держави 13, Які пам'ятки образотворчого мистецтва створено на теренах Галицько- Волинської держави? Які з них збереглися до сьогодні? 14. Яка з ікон часів Галицько-Волинської держави найбільше нагадуе ікони Русі-України? Iкона Вишгородської Богоматері, ікона Холмської Богоматері, ікона Богородиці з Успенської церкви в с. Дорогобужі. 15. Виберіть ів переліку пам'ятки, які було створено за часів Данила Романовича. Десятинна церква в Кисві, собор 1oанна Златоуста в Холмі, перкаа Св. Пантелеймона в Галичі, Михайлівський Золотоверхий собор у Кисві, перша частина Галицько-Волинсьвого літопису. 16. Чому більшість тогочасних митшів були ченцями? Яку роль відігравала uерква в тогочасному суспільстві? Відповідь обірунтуйте. 17. Поміркуйте, які риси обеднують і відрізняють осніту, літошисання, aрхітектуру, образотворче мистецтво Галицыко-Волинської держави та Русi- України доби роквіту.
до 19 века в европе царила ужасающая дикость. причем это относится не только к мрачному средневековью. в воспеваемых эпохах возрождения и ренессанса принципиально ничего не изменилось.
почти за все отрицательные стороны жизни в той европе ответственна христианская церковь. католическая, в первую очередь.
античный мир возвел гигиенические процедуры в одно из главных удовольствий, достаточно вспомнить знаменитые римские термы. до победы христианства только в одном риме действовало более тысячи бань. христиане первым делом, придя к власти, закрыли все бани.
из-за отсутствия запрещенных христианством бань цивилизованный и просвещенный париж плескался в городских фонтанах средь бела дня. остальные граждане не мылись вовсе.
то же творилось и в версале, например во время людовика xiv, быт при котором хорошо известен мемуарам герцога де сен симона. придворные версальского дворца, прямо посреди разговора (а иногда даже и во время мессы в капелле или соборе), вставали и непринужденно так, в уголочке, справляли малую (и не ) нужду.
вообщем,в то время с чистотой были большие проблемы.во франции целые улица были залиты нечистотами
візантійский вплив на українську культуру був величезний, довговіковий, і він ще й сьогодні помічається в нас на кожному кроці в усій нашій культурі.
візантія — це мати православної віри, це вона защепила світло віри христової. тому зрозуміти нам візантійську культуру — це глибше зрозуміти культуру свою власну, культуру українську, саму нашу душу.
візантія — це праджерело нашої віри, а тим самим — праджерело нашого українського духа, нашої духової культури.
українці гордяться тим, що джерело їхньої культури не варварський (на ті часи) рим, але власне високо культурна, глибоко християнізована візантія.
і цим ми нічим не понижуємо своєї культури, вказуючи, що вона зродилася на візантійській основі, — ми тільки вказуємо на її найбільше благородне джерело, з якого ми довгі віки пили свою цілющу воду. усю сприйняту високу культуру ми належно знаціоналізували, — цебто поєднали зо своєю, чим перетворили в нову українську культуру.
культура наша до прийняття православної віри була мала, була зовсім іншого напрямку, бо була — поганська. для сусідів візантійців ми, руси-українці, були чистими варварами. напр. патріярх фотій в своїх оміліях 51 і 52-ій 860 року зве русів: "руси — це скифський і брутальний народ", "народ невідомий (нам) і безчисленний, варварський, кочовий".1 і довгі віки, з кн. володимира великого починаючи, русь-україна сильно пильнувала переймати й собі защіплювати високу культуру свого могутнього сусіда, візантії, а тим самим перестати бути варварською. усе найголовніше в нашій культурі взяли ми з візантії.
візантійська культура була велика й глибока, на ввесь тодішній світ славнозвісна, і тому нема нічого дивного, що кн. володимир так прагнув її прийняти, і охрестив україну року 988-го в візантійську православну віру. що кн. володимир святий прийняв саме візантійську православну віру, у тому була його глибока історична мудрість і божа опіка над нами, — тим ми зберегли себе, як слов`янську націю, набувши собі відповідну нам по духові східню віру й культуру, найкращу на той час у світі.
коли б ми прийняли були католицтво, то нас би до останку поїли такі "варварські" напасні народи, як німці, угорці, поляки. німці, і взагалі католики були й є запеклими ворогами слов`ян, і вони винародовили б україну-русь і проковтнули б її, як це вони зробили, скажемо, з лужичанами й ін. північними слов`янами.
візантійський вплив на україну був надзвичайно сильний, і з часом захопив у нас увесь народ, усі його класи, тоді як пізніший західній вплив захоплював у нас головно саму інтелігенцію, мало поширюючись серед народу, бо він не відповідав його духові. і вплив цей був дуже давній.3
"хоч візантійський вплив не захоплював всієї людини, не позбавляв її своїх національних ознак, зате він у своїй ланці захоплював усе населення згори додолу, з однаковою силою просякав в усі його класи. він, цей візантійський вплив і надавав давньому громадянству таку духову цілість".4
це високої ваги свідчення, бо це ключ до зрозуміння української душі, української духової культури. тієї культури, на якій ми зросли й навіки позосталися в ній. позосталися всі, хоч дехто й змінив пізніше свою віру.