11 вересня 1659 гетьманом України було обрано Юрія Хмельницького. Скориставшись скрутним становищем України, московський уряд і його уповноважений князь О. Трубєцкой примусили Юрія Хмельницького укласти 17 жовтня 1659 Переяславські статті, які обмежували суверенні права України, давали право московському уряду призначати своїх воєвод і мати свої залоги, крім Києва, ще у п'яти містах України.
Цей договір викликав загальне обурення, і коли в 1660 московське військо, на боці якого воювали й козаки, у війні з Річчю Посполитою зазнало поразки, Хмельницький після поразки під Слободищем перейшов на бік Речі Посполитої. Московське військо було змушене до капітуляції після поразки під Чудновом.
Юрій Хмельницький уклав 27 жовтня 1660 року з Річчю Посполитою так званий Слободищенський трактат, який розривав союз з Москвою та скасовував Переяславські статті, відновлював союз з Річчю Посполитою й гарантував автономію України, яка зобов'язувалася воювати спільно з військом Речі Посполитої проти Московського царства.
Козацька рада в Корсуні схвалила Слободищенський трактат, але лівобережні полки, на чолі з Якимом Сомком і Василем Золотаренком, в силу економічно-соціального зиску та історично-традиційних розбіжностей з поляками лишилися на боці Москви. Наказним гетьманом Лівобережжя було обрано Сомка. Цим був започаткований поділ Гетьманщини на Правобережну й Лівобережну частини.
У січні 1661 р. правобережні козаки разом з польськими загонами Стефана Чарнецького здійснили похід на землі Прилуцького, Чернигівського та Ніжинського полків, та спустошують їх. У 1662 р. Хмельницький разом з польськими та татарськими загонами здійснили невдалий похід на Лівобережжя проти Якима Сомка. Обложивши його у Переяславі, Хмельницький відступив, дізнавшись про наближення військ Ромодановського. У битві під Каневом Хмельницькій зазнав поразки та відступив на Правобережжя. Переслідуючі його на Правобережжі московські полки також не мали успіху, зазнавши поразку у битві під Бужином.
Лівобережжя, яке перебувало під патронатом Москви, дедалі більше відокремлюється та відмежовується від Правобережжя. На Правобережжі відновлення шляхетських порядків Речі Посполитої спричинило народний опір та посилення старшинської опозиції.
Початок розколу на дві України
У січні 1663 р. Юрій Хмельницький зрікся гетьманської булави та постригся у ченці. На початку 1663 року за згодою короля Речі Посполитої у Правобережній Україні гетьманом було обрано Павла Тетерю. Однак лівобережні полки і Запорожжя не визнали влади Тетері. У Лівобережжі на гетьманську булаву претендували наказний гетьман Яким Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко
На Чорній раді у Ніжині в червні 1663 р. гетьманом Лівобережжя було обрано Івана Брюховецького. Невдовзі Сомка і Золотаренка разом з кількома прихильниками було арештовано, та після кількох місяців ув'язнення страчено.Объяснение:
Перш за все, Юлій Цезар, римський генерал і державний діяч, який порушив Республіку та її закони. Він був винятково яскравим, добре освіченим та добре начитаним. Його інтелект - одна з причин, чому він був таким успішним правителем. Цезар був і артикулюючим письменником, і переконливим оратором. Коли він звертався до сенату чи громадськості, римляни ловили кожне його слово. Його критичний розум був надзвичайно корисним під час його військової кар’єри. Він планував і стратегічно перевершував своїх опонентів.
Окрім інтелекту, Цезар був неймовірно енергійним. Будучи губернатором Галлії, Цезар міг вести війни протягом семи років, а також написав серію з семи книг, де розповідав про свої походи. За своє життя Цезар подорожував без зупинки. Чи він воював у війні чи просто відвідував римську провінцію, він постійно рухався.
Неосяжний інтелект та енергія були не єдиними якостями, які зробили Цезаря грізним лідером. Він також був винятково владним та хитрий. Цезар походив із знатної, але бідної родини. Чого не вистачало Цезарю на кошти, які він компенсував ненаситною спрагою влади. Кожна дія була розрахована; нічого він не робив без мети
Гетьманство Юрія Хмельницького
11 вересня 1659 гетьманом України було обрано Юрія Хмельницького. Скориставшись скрутним становищем України, московський уряд і його уповноважений князь О. Трубєцкой примусили Юрія Хмельницького укласти 17 жовтня 1659 Переяславські статті, які обмежували суверенні права України, давали право московському уряду призначати своїх воєвод і мати свої залоги, крім Києва, ще у п'яти містах України.
Цей договір викликав загальне обурення, і коли в 1660 московське військо, на боці якого воювали й козаки, у війні з Річчю Посполитою зазнало поразки, Хмельницький після поразки під Слободищем перейшов на бік Речі Посполитої. Московське військо було змушене до капітуляції після поразки під Чудновом.
Юрій Хмельницький уклав 27 жовтня 1660 року з Річчю Посполитою так званий Слободищенський трактат, який розривав союз з Москвою та скасовував Переяславські статті, відновлював союз з Річчю Посполитою й гарантував автономію України, яка зобов'язувалася воювати спільно з військом Речі Посполитої проти Московського царства.
Козацька рада в Корсуні схвалила Слободищенський трактат, але лівобережні полки, на чолі з Якимом Сомком і Василем Золотаренком, в силу економічно-соціального зиску та історично-традиційних розбіжностей з поляками лишилися на боці Москви. Наказним гетьманом Лівобережжя було обрано Сомка. Цим був започаткований поділ Гетьманщини на Правобережну й Лівобережну частини.
У січні 1661 р. правобережні козаки разом з польськими загонами Стефана Чарнецького здійснили похід на землі Прилуцького, Чернигівського та Ніжинського полків, та спустошують їх. У 1662 р. Хмельницький разом з польськими та татарськими загонами здійснили невдалий похід на Лівобережжя проти Якима Сомка. Обложивши його у Переяславі, Хмельницький відступив, дізнавшись про наближення військ Ромодановського. У битві під Каневом Хмельницькій зазнав поразки та відступив на Правобережжя. Переслідуючі його на Правобережжі московські полки також не мали успіху, зазнавши поразку у битві під Бужином.
Лівобережжя, яке перебувало під патронатом Москви, дедалі більше відокремлюється та відмежовується від Правобережжя. На Правобережжі відновлення шляхетських порядків Речі Посполитої спричинило народний опір та посилення старшинської опозиції.
Початок розколу на дві України
У січні 1663 р. Юрій Хмельницький зрікся гетьманської булави та постригся у ченці. На початку 1663 року за згодою короля Речі Посполитої у Правобережній Україні гетьманом було обрано Павла Тетерю. Однак лівобережні полки і Запорожжя не визнали влади Тетері. У Лівобережжі на гетьманську булаву претендували наказний гетьман Яким Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко
На Чорній раді у Ніжині в червні 1663 р. гетьманом Лівобережжя було обрано Івана Брюховецького. Невдовзі Сомка і Золотаренка разом з кількома прихильниками було арештовано, та після кількох місяців ув'язнення страчено.Объяснение:
Відповідь:
1) Військова тактика та стратегія війни;
2) Риторика та ораторське мистецтво;
3) Наука переконання та пропаганди;
4) Спорт та фізична культура;
5) Проза, поезія, мистецтво письма.
Пояснення:
Перш за все, Юлій Цезар, римський генерал і державний діяч, який порушив Республіку та її закони. Він був винятково яскравим, добре освіченим та добре начитаним. Його інтелект - одна з причин, чому він був таким успішним правителем. Цезар був і артикулюючим письменником, і переконливим оратором. Коли він звертався до сенату чи громадськості, римляни ловили кожне його слово. Його критичний розум був надзвичайно корисним під час його військової кар’єри. Він планував і стратегічно перевершував своїх опонентів.
Окрім інтелекту, Цезар був неймовірно енергійним. Будучи губернатором Галлії, Цезар міг вести війни протягом семи років, а також написав серію з семи книг, де розповідав про свої походи. За своє життя Цезар подорожував без зупинки. Чи він воював у війні чи просто відвідував римську провінцію, він постійно рухався.
Неосяжний інтелект та енергія були не єдиними якостями, які зробили Цезаря грізним лідером. Він також був винятково владним та хитрий. Цезар походив із знатної, але бідної родини. Чого не вистачало Цезарю на кошти, які він компенсував ненаситною спрагою влади. Кожна дія була розрахована; нічого він не робив без мети