Коммуни́зм (от лат. commūnis «общий») — теоретический общественный и экономический строй, основанный на социальном равенстве, общественной собственности на средства производства[1]. На практике такой строй никогда не существовал, однако термин «первобытный коммунизм» используется для описания устройства доклассового племенного общества (в советской исторической терминологии «первобытно-общинный строй»). Взгляды ряда теоретиков коммунизма, которые признавали прогрессивное значение Октябрьской революции в России, но подвергали критике её развитие, а некоторые даже отвергали социалистический характер большевизма, видя в нём государственный капитализм, стали называть левым коммунизмом. Левая оппозиция в РКП(б) и ВКП(б) в 1920-е годы выступала за внутрипартийную демократию, против «нэпмана, кулака и бюрократа». «Левая оппозиция» в СССР прекратила своё существование в результате репрессий, но идеология её лидера Л. Троцкого, высланного из страны, (троцкизм) стала достаточно популярной за рубежом.
Коммунистическая идеология в том виде, в каком она стала господствующей в СССР в 1920-е годы, получила название «марксизм-ленинизм».
У XIV - XVII ст. українські землі знаходились в дуже складному становищі. Воно визначалось тим, що сусідні держави намагались заволодіти територією України, включити її в сферу своїх інтересів.
Литовська держава зміцніла за великого князя Гедиміна (1316-1341) розпочала наступ на південно-західні руські землі.
У 1351 - 1352 роках між Польщею та Литвою тривала війна за Галицько-Волинську землю. За перемир'ям 1352 року Галичина залишилася під владою Польщі, Волинь і Берестейська земля - під владою Литовської держави. В 50-х роках XIV ст. розпочався наступ Литовської держави на Придніпров'я. У 1355-1356 роках Литовський князь Ольгерд завоював Чернігово-Сіверщину. Влітку 1362 року військо Ольгерда на р. Сині Води розгромило загони кількох татарських ханів. Внаслідок синьо-водської битви до Литовської держави остаточно відійшли Київщина та Поділля.
Коммунистическая идеология в том виде, в каком она стала господствующей в СССР в 1920-е годы, получила название «марксизм-ленинизм».
У XIV - XVII ст. українські землі знаходились в дуже складному становищі. Воно визначалось тим, що сусідні держави намагались заволодіти територією України, включити її в сферу своїх інтересів.
Литовська держава зміцніла за великого князя Гедиміна (1316-1341) розпочала наступ на південно-західні руські землі.
У 1351 - 1352 роках між Польщею та Литвою тривала війна за Галицько-Волинську землю. За перемир'ям 1352 року Галичина залишилася під владою Польщі, Волинь і Берестейська земля - під владою Литовської держави. В 50-х роках XIV ст. розпочався наступ Литовської держави на Придніпров'я. У 1355-1356 роках Литовський князь Ольгерд завоював Чернігово-Сіверщину. Влітку 1362 року військо Ольгерда на р. Сині Води розгромило загони кількох татарських ханів. Внаслідок синьо-водської битви до Литовської держави остаточно відійшли Київщина та Поділля.