Используя приведенный фрагмент исторического источника, а также имеющиеся у вас знания, ответьте на вопрос. Последствия мирового экономического кризиса 1929-1933 гг. преодолевались в Японии за счет милитаризации экономики, т.е. развития военного производства, что привело к усилению роли военных кругов в политике. К середине 30-х гг. в Японии сложились военно-фашистские группировки, которые добивались ликвидации парламентского строя и установления военной диктатуры и расширения внешнеполитической экспансии. Основу идеологии японского фашизма составила концепция ниппонизма (японизма), которая определяла особую «божественную» миссию Японии по установлению социальной «гармонии», единой «семьи-государства» во главе с императором и идею о лидерстве «высшей расы Ямато» в Азии. Особенность идеологии японских фашистов заключалась в том, что в ней сочетались национальная религия синто (синтоизм) и идеи самурайского кодекса бусидо. В 1940 г. политические партии Японии были распущены. В стране установился военно-фашистский режим. Какие изменения произошли в социальной жизни общества с установлением в Японии военно-фашистского режима? (приведите не менее четырех примеров) a) b) c)
d) ​

ответ: не уверен что это то что нужно, но будут рад если .

Объяснение:

Мирні договори, які утворювали Версальсько-Вашингтонську систему, навіть

за наявності значних недоліків і багатьох суперечностей між державами-переможницями сприяли стабілізації міжнародних відносин у повоєнному світі. Однак питання потребували ви- рішення. У 1920-х рр. країни намагалися вдосконалити Вер- сальсько-Вашингтонську систему договорів. Так, правлячі кола держав-переможниць переконалися, що спроби ізолювати ра- дянську Росію через прихильність її лідерів до ідей встанов- лення диктатури пролетаріату й здійснення світової революції успіху не мали й тільки дестабілізували міжнародні відноси- ни. Для вирішення проблем післявоєнної відбудови європей- ські держави схилялися до встановлення торговельних зв’язків із Росією. У 1920—1921 рр. радянська Росія уклала торговельні угоди з Великою Британією, Німеччиною та іншими країнами. У жовтні 1921 р. радянський уряд запропонував провідним державам світу скликати конференцію для обговорення проблем економічного співробітництва. При цьому він обіцяв за умови визнання радянської Росії піти на поступки в питанні царських боргів, узятих до 1914 р. У січні 1922 р. засідання Верховної Ради Антанти в Каннах, обговоривши цю пропозицію, ухвалило рішення скликати міжнародну конференцію з питань пошуку шляхів «економічного відродження Центральної та Східної Єв-

ропи» і запросити на неї радянську Росію.

10 квітня — 19 травня 1922 р. в місті Генуя (Італія) відбулася конференція, у якій брали участь делегації 29 держав і британ- ських домініонів. На ній уперше після завершення війни за сто- лом переговорів зустрілися представники країн Антанти, Цен- тральних держав та радянської Росії. США відмовилися взяти участь у її роботі, надіславши лише свого ігача. Метою Генуезької конференції, за задумом її організаторів, мало стати налагодження торговельних зв’язків та економічного співробіт- ництва для післявоєнної відбудови країн Європи й вироблення умов для нормалізації відносин із Росією й Центральними дер- жавами.

На конференції країни Антанти виступили зі спільною по- зицією щодо радянської Росії. Від неї вимагалося сплатити всі довоєнні й воєнні борги попередніх урядів (у тому числі О. Колча- ка, А. Денікіна тощо) на суму близько 18 млрд карбованців, по- вернути націоналізовану власність іноземних осіб і відшкодувати їхні збитки внаслідок революції, поновити екстериторіальний статус іноземних громадян у країні, скасувати державну моно- полію зовнішньої торгівлі й припинити комунізацію.

У відповідь радянська делегація вимагала сплати 39 млрд карбованців за збитки, завдані країнами Антанти в ході інтер- венції та громадянської війни, і відмовилася сплачувати борги Тимчасового уряду. Після цього стало зрозуміло, що сторони не зможуть домовитися, оскільки жодна з них не бажала йти на поступки.

ответ:Причины восстания:

1. земельный вопрос (указ 1756 года о запрете кочевания казахов в междуречье Урала и Волги);

2. ущемление прав родовых старшин;

3. открытый грабеж и насилие со стороны хана, султанов, Уральского казачьего войска и царской администрации;

Повод восстания – угон уральскими казаками более 4 тысяч лошадей у скотоводов Младшего жуза, перешедших на «внутреннюю сторону» зимой 1782-1783 гг.

ограничению и дальнейшему ускорению ликвидации ханской власти;

11 марта 1801 – указ, по которому казахам разрешалось переходить на правый берег Урала.