.Важнейшим из центральных органов Империи был рейхстаг. В нём присутствовали три имперских «сословия» Император обладал очень ограниченными полномочиями. Только с согласия рейхстага он мог издавать законы, вводить налоги и решать вопросы войны и мира. В Саксонии и Баварии силы и ресурсы целых стран ставились на службу тщеславию их правителей. Однако в герцогстве Вюртемберг позиции ландтага б
Характерной чертой политической жизни Германии ХI—ХII вв. было укрепление системы территориальных княжеств. Преодолеть феодальную раздробленность стране не удавалось. Социально-экономические сдвиги в развитии страны не привели к образованию единого экономического центра, к которому тяготели бы все области страны. Для многих немецких земель и городов, тесно связанных с транзитной внешней торговлей, объединение страны не являлось жизненной необходимостью. Региональная централизация являлась экономической основой так называемых территориальных княжеств, т. е. компактных территорий, в пределах которых господствующая верхушка обладала относительно полной властью. Территориальные князья поощряли развитие городов в своих землях, основывали новые торгово-ремесленные центры. Связи таких экономически и политически состоятельных земель с центральной королевской властью ослабевали. В средневековой Германии не сложился союз королевской власти и городов, являвшийся необходимым условием преодоления политической раздробленности страны.
В основі культури епохи Відродження (XIV — XVII ст.) лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. Гуманістична культура Відродження носила світський характер. Жагуча спрага пізнання реального світу і захоплення ним сприяли піднесенню науки і привели до відображення в мистецтві найрізноманітніших сторін дійсності і передали величний пафос багатьом творінням художників.
Важливу роль для становлення мистецтва Відродження мало нове розуміння античної спадщини. Вплив античності найсильніше позначився на формуванні культури Відродження в Італії, де збереглося безліч пам'ятників давньоримського та давньогрецького мистецтва.
Объяснение:
Уже в XIII—на початку XIV ст. змінився погляд на реальність, виникли нові ідеї, які й привели до радикальних змін у всіх сферах ідеології та світогляду і які були неможливі в умовах античного або середньовічного суспільства.
Вони — результат того, що в міру зростання міст і появи бюргерства утворюються засади мирського світорозуміння, якому тісно в рамках теологічного аскетизму. Е. Гарен, незаперечно, має рацію, коли говорить про "полемічну свідомість", про "чітке поривання до бунту", про "програму розриву зі старим світом з метою встановити інші форми освіти і спілкування".
Нові інтелектуальні інтереси, віра в свої сили несумісні з контролем над діяльністю людини та мислення з боку церкви. Церковна регламентація життя, яка в середні віки здавалася природною, почала гнітити. "Божественне знання" потроху витіснилось інтелектуальними інтересами, які поки що випадали з офіційної університетської програми.
Художники і мислителі цієї епохи, як відомо, були титанами за силою думки, пристрасті і характеру, багатосторонністю і вченістю. Слід зазначити, що "універсальні" особистості виникали і через недостатню зрілість нового суспільства, в якому не було ще спеціалізації і стандартизації праці.
Очевидно, універсальність і багатосторонність таких майстрів, як Донателло, Леонардо да Вінчі, Альбрехт Дюрер, пояснюється не тільки їх надзвичайною обдарованістю, а й умовами їхньої праці і виховання. Вона була певною мірою "вимушеною". Оскільки поділ праці ще не торкнувся мистецтва, художники займалися всім: будівництвом церков, палаців, міських фортець, військових машин, поєднуючи найрізноманітніші види творчої праці — вони були живописцями, архітекторами, інженерами, декораторам
.Важнейшим из центральных органов Империи был рейхстаг. В нём присутствовали три имперских «сословия» Император обладал очень ограниченными полномочиями. Только с согласия рейхстага он мог издавать законы, вводить налоги и решать вопросы войны и мира. В Саксонии и Баварии силы и ресурсы целых стран ставились на службу тщеславию их правителей. Однако в герцогстве Вюртемберг позиции ландтага б
Характерной чертой политической жизни Германии ХI—ХII вв. было укрепление системы территориальных княжеств. Преодолеть феодальную раздробленность стране не удавалось. Социально-экономические сдвиги в развитии страны не привели к образованию единого экономического центра, к которому тяготели бы все области страны. Для многих немецких земель и городов, тесно связанных с транзитной внешней торговлей, объединение страны не являлось жизненной необходимостью. Региональная централизация являлась экономической основой так называемых территориальных княжеств, т. е. компактных территорий, в пределах которых господствующая верхушка обладала относительно полной властью. Территориальные князья поощряли развитие городов в своих землях, основывали новые торгово-ремесленные центры. Связи таких экономически и политически состоятельных земель с центральной королевской властью ослабевали. В средневековой Германии не сложился союз королевской власти и городов, являвшийся необходимым условием преодоления политической раздробленности страны.
6 МЕСЯЦЕВ СПУСТЯыли сильны
В основі культури епохи Відродження (XIV — XVII ст.) лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. Гуманістична культура Відродження носила світський характер. Жагуча спрага пізнання реального світу і захоплення ним сприяли піднесенню науки і привели до відображення в мистецтві найрізноманітніших сторін дійсності і передали величний пафос багатьом творінням художників.
Важливу роль для становлення мистецтва Відродження мало нове розуміння античної спадщини. Вплив античності найсильніше позначився на формуванні культури Відродження в Італії, де збереглося безліч пам'ятників давньоримського та давньогрецького мистецтва.
Объяснение:
Уже в XIII—на початку XIV ст. змінився погляд на реальність, виникли нові ідеї, які й привели до радикальних змін у всіх сферах ідеології та світогляду і які були неможливі в умовах античного або середньовічного суспільства.
Вони — результат того, що в міру зростання міст і появи бюргерства утворюються засади мирського світорозуміння, якому тісно в рамках теологічного аскетизму. Е. Гарен, незаперечно, має рацію, коли говорить про "полемічну свідомість", про "чітке поривання до бунту", про "програму розриву зі старим світом з метою встановити інші форми освіти і спілкування".
Нові інтелектуальні інтереси, віра в свої сили несумісні з контролем над діяльністю людини та мислення з боку церкви. Церковна регламентація життя, яка в середні віки здавалася природною, почала гнітити. "Божественне знання" потроху витіснилось інтелектуальними інтересами, які поки що випадали з офіційної університетської програми.
Художники і мислителі цієї епохи, як відомо, були титанами за силою думки, пристрасті і характеру, багатосторонністю і вченістю. Слід зазначити, що "універсальні" особистості виникали і через недостатню зрілість нового суспільства, в якому не було ще спеціалізації і стандартизації праці.
Очевидно, універсальність і багатосторонність таких майстрів, як Донателло, Леонардо да Вінчі, Альбрехт Дюрер, пояснюється не тільки їх надзвичайною обдарованістю, а й умовами їхньої праці і виховання. Вона була певною мірою "вимушеною". Оскільки поділ праці ще не торкнувся мистецтва, художники займалися всім: будівництвом церков, палаців, міських фортець, військових машин, поєднуючи найрізноманітніші види творчої праці — вони були живописцями, архітекторами, інженерами, декораторам
надіюся сподобалося