История 10 класс «Россия во второй половине XIX в.» обобщение
Выберите верные суждения о России во второй половине XIX в. (дайте письменный ответ).
1.Борьба революционеров с правительством, всё более ужесточавшаяся на протяжении 1870-х гг., окончилась трагедией, произошедшей 1 марта 1881 г.
2.Либеральные реформы Александра II позволили существовать в России легальным политическим партиям.
3.В период правления Александра III Россия вела многочисленные тяжёлые войны в составе европейских коалиций.
4.После отмены крепостного права в российской деревне начался переход к капиталистическим формам хозяйства.
5.Убийство Александра II резко изменило ситуацию в стране, обрекло реформаторскую политику на неудачу.
6.В период правления Александра II в России были проведены либеральные реформы, затронувшие многие стороны общественной жизни.
7.Под влиянием перемен в экономике и общественном устройстве в пореформенной России изменился образ жизни: активно шла урбанизация, в быту переплетались вековые традиции и новшества индустриального общества.
8.Марксистские идеи не проникали в Россию, оставались чуждыми русским революционерам.
Россия стала опасна для стран Европы после победы Наполеона. Конечно,она претендовала на то,чтобы получить больше территорий,в том числе выход к Черному морю, но на каком то совете(не помню),европейские страны стали возмущаться из за наглости Александра.поэтому Россия получила лишь небольшую часть новых территорий(вроде Польши..и еще чего то) и не получила выхода к Черному морю, иначе она стала бы очень экономически развитой страной(а европейские страны этого боялись).
вот как то так. это "грубо говоря".
На початку XX ст. національно-визвольний рух у Наддніпрянській Україні набув політичного характеру: його учасники усвідомлювали необхідність боротьби за українську державу. У січні 1900 р. в Харкові діячі студентського руху Д. Антонович, Б. Камінський, М. Русов та інші разом із членами "вільних громад" заснували Революційну українську партію (РУП). її програму виклав адвокат М. Махновський у брошурі "Самостійна Україна". В ній він закликав народ до боротьби за єдину й неподільну вільну самостійну Україну від Карпат до Кавказу. РУП обстоювала інтереси селянства, працювала в масах. Рупівці взяли активну участь в селянському русі. У 1900-1901 рр, в Україні відбулося 670 селянських виступів, а 1902 р. він охопив Полтавську, Київську, Харківську губернії. Селяни палили поміщицькі маєтки, ділили їхні землі. Повстання придушувалися збройною силою, але це лише загострювало суперечності.
У 1902 р. М. Махновський створює Українську народну партію (УНП). Її основними цілями, сформульованими М. Міхновським у кількох програмних Документах, були та українського народу шляхом роз'яснення його національних інтересів; побудова самостійної демократичної держави; націоналізація землі й передача її селянам без викупу; усуспільнення засобів виробництва й ліквідація експлуатації. Лідер УНП М. Міхновський зробив вагомий внесок у справу розбудови української державності, вказавши на те, що нашому народові слід іти до незалежності, використовуючи досвід західної цивілізації.
1904 р. частина членів РУПу утворила Українську соціал-демократичну спілку, яка на початку 1905 р. влилася до меншовицької фракції РСДРП на правах її автономної секції. Інша частина під керівництвом В. Винниченка, С Петлюри й М. Порша у грудні 1905 р. проголосила утворення Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Це одна з найчисленніших партій, яка обстоювала ідеї автономії України, конфіскації земельної власності й демократизації суспільного" життя. Не визнаючи більшовицького революційного екстремізму, лідери партії не погоджувалися увійти до складу РСДРП. На таких же позиціях стояла Єврейська соціал-демократична робітнича партія "Бунд", що діяла в середовищі єврейського пролетаріату і ремісничого люду в Україні.