Війна за незалежність США (англ. American Revolutionary War, American War of Independence) (1775-1783) — війна між королівством Великої Британії і лоялістами (прибічниками британської корони) з одного боку та революціонерами 13 британських колоній (патріотами) з іншого, які проголосили свою незалежність від Великої Британії, як самостійна союзна держава, від 4 липня 1776 року. Значні політичні і соціальні зміни в житті жителів Північної Америки, викликані війною і перемогою в ній прибічників незалежності, іменуються в американській літературі «Американською Революцією»
Эпоха Возрождения - это переворот в первую очередь в системе ценностей, убеждение в том, что человек - высшая ценность.
В формировании ренессансного мышления огромную роль сыграло античное культурное наследие. Эпоха Возрождения обращается к античности, особенно к наполненным идеями человечности позднеантичным учениям. Но само понимание человечности существенно перетолковываются. Античный мир оценивал индивида не в его качестве индивида, но как носителя чего-то универсального, например добродетели, а возрожденная античность увидела в индивиде уникальное выражение Вселенной, т. е. нечто неповторимое, незаменимое и бесконечно значимое. Представление о человеке как малом космосе выражено у Анаксимена, Гераклита, Демокрита, Платона. Но человек у греческих философов не равен и не тождественен космосу. Он скорее часть космического порядка.
Війна за незалежність США (англ. American Revolutionary War, American War of Independence) (1775-1783) — війна між королівством Великої Британії і лоялістами (прибічниками британської корони) з одного боку та революціонерами 13 британських колоній (патріотами) з іншого, які проголосили свою незалежність від Великої Британії, як самостійна союзна держава, від 4 липня 1776 року. Значні політичні і соціальні зміни в житті жителів Північної Америки, викликані війною і перемогою в ній прибічників незалежності, іменуються в американській літературі «Американською Революцією»
Эпоха Возрождения - это переворот в первую очередь в системе ценностей, убеждение в том, что человек - высшая ценность.
В формировании ренессансного мышления огромную роль сыграло античное культурное наследие. Эпоха Возрождения обращается к античности, особенно к наполненным идеями человечности позднеантичным учениям. Но само понимание человечности существенно перетолковываются. Античный мир оценивал индивида не в его качестве индивида, но как носителя чего-то универсального, например добродетели, а возрожденная античность увидела в индивиде уникальное выражение Вселенной, т. е. нечто неповторимое, незаменимое и бесконечно значимое. Представление о человеке как малом космосе выражено у Анаксимена, Гераклита, Демокрита, Платона. Но человек у греческих философов не равен и не тождественен космосу. Он скорее часть космического порядка.
Объяснение: