История Казахстана 6 кл. Соч за 2 четверть
Вариант 1
Раздел: Великий шелковый путь на территории Казахстан Культура Казахстана в Х. нач. XIII вв.
Задание 1. Обьясните понятия икта, вакуф, хисар ( )
Задание 2. Проверь себя».
Укажите верные и неверные утверждения ( ) A. Тараз называли «городом купцов
B. Родина великого мыслителя аль-Фараби - Сыграк. Автор названия Великий Шелковый путь - фон Рихтгофен
Д Великий шелковый путь простирался от Желтого моря в Китае до Средиземного моря E. Янгикент столица ким ком
Задание 3
Знаете ли вы памятники?
1. В честь кого построен мавзолей? (смотри рис. 2 Что вам известно об этой личности?
3. В каком веке мавзолей сооружен? 4. Где находится (город)?
5 На территории какого государства вознеден мавзолей?
Задание 4
Эссе на тему: Вклад торков в мировую культуру.
Выразите иное мнение
ИЛИ 30 ХЗ
Причины снижения численности коренного казахского населения:
Причина №1 - Голод.
В следствие ошибки советских властей, а также в следствие недостатка продовольствия в военное и послевоенное время в Казахстане был страшный голод. В следствие которого погибло множество людей.
Касалось это всех людей проживающих в Казахстане, но негативно в первую очередь сказалось именно на коренном этносе.
Причина №2 - политика русификации и частичная ассимиляция.
СССР не стремился ассимилировать народы полностью, однако действия проводимые, склоняющие к ассимиляции тоже проводились.
В результате часть представителей казахского народа попросту стали считать себя русскими.
Причина №3
Во время освоения целины в Казахстан прибывали самые разные народы с самых разных уголков советского союза. Население в общем-то росло, однако население росло за счёт миграционных потоков.
Кого-то ссылали в Казахстан принудительно, кто-то приезжал добровольно, но в целом, в Казахстан заселились много людей, которые в последствии отразились на статистике.
Причина №4
Иммиграция казахов их Казахстана.
Что ж, была и миграция самих казахов с казахских земель. Кто-то предпочёл мигрировать в Иран, кто-то в Китай/Монголию, кто-то ехал в Афганистан. Некоторые казахи уходили от советской власти.
Вывод:
Голод, русификация и ассимиляция, иммиграция казахов из Казахстана и миграция прочих в Казахстан, всё это сократило долю коренного населения в разы.
Причини:
1. Порушення царським урядом дарованої царем Олександром І Конституції Королівства Польського (1815 p.).
2. Активний наступ самодержавства на автономні права Королівства Польського.
3. Поширення на польську територію загальноімперських репресивно-поліцейських порядків, запровадження цензури.
4. Активна боротьба царизму з польською ліберальною опозицією та патріотичними організаціями.
5. Прагнення відновити Польську державу у кордонах 1772 року.
6. Втрата польськими панами на території України своїх колишніх привілеїв.
Учасники:
Шляхта духовенство та Союз вільних синів Поділля.
Розгортання подій:
Листопад 1830 р. Початок польського повстання проти царизму. Охопило територію Польщі, Литви, Білорусі, Правобережної України.
Аби залучити на свій бік пригноблені народи, поляки висунули гасло “За нашу і вашу свободу”
• Повстання не підтримали селяни Правобережної України, бо польські пани не захотіли дати їм волю.
• Українську інтелігенцію відштовхнуло небажання поляків надати Україні державну незалежність.
Із селян-кріпаків Правобережжя було сформовано козачі полки, які допомагали царизму придушити повстання.
Царський уряд розправився з повсталими:
• значну частину повсталих заслано до Сибіру;
• багатьох повстанців віддано в солдати і відправлено на Кавказ, де розпочато боротьбу з горцями;
• чимало повстанців рятувалося еміграцією;
• кілька тисяч дрібних шляхтичів позбавили дворянства, а їхні маєтки конфіскували.
Наслідки:
1. Польське повстання 1830—1831 pp. посприяло активізації прогресивних сил в Україні.
2. Козачі полки, організовані з селян-кріпаків, яким пообіцяли, що вони назавжди залишаться на козачій службі, було долучено до частин регулярної армії, два з них переведено на Кавказ. Бажаної свободи вони не отримали.
3. Поразка поляків призвела до ослаблення їхніх позицій у Правобережній Україні, але один національний гніт — польський — було замінено іншим — російським. Права корінного українського населення на самостійний розвиток ігнорувалися.