Царское правительство установило фиксированный государственный налог. Он шел на содержание чиновничьего аппарата и войска. Реформа царского правительства закрепила создание послушного аппарата управления из числа родоправителей и султанов. Они были приравнены к российским чиновникам и теперь служили за вознаграждения и чины. Это всё зависело от благосклонности к ним регионального российского начальства.
Выборы волостных управителей и старших султанов привели к появлению такого позорного явления, как взяточничество, подкупы голосов выборщиков и российских чиновников. Один из немецких исследователей Ф. фон Шварц писал: «Окружное начальство продавало наиболее привлекательные должности волостных старост тому, кто больше давал». Эти выборы породили противопоставление одних родов другим, когда народ голосовал за кандидатов только своих родов. А когда на выборы старших султанов допустили представителей «черной кости», то началось и противопоставление султанов и родоплеменной знати.
Центры окружных приказов становились плацдармом для дальнейших военно-колониальных действий империи на территории Казахстана и в среднеазиатских владениях. Часть султанов выступила против царской реформы, особенно та, которая оказалась обойденной при распределении новых должностей. Протесты вылились в вооруженные восстания.
Перші товариства «Громади», як національно-культурні осередки української інтелігенції виникли в Києві та Петербурзі у 50-х роках XIX століття. Їх засновниками і першими членами стали відомі діячі української культури М. Костомаров, П. Куліш, П. Чубинський, В. Антонович, М. Драгоманов, М. Лисенко, М. Старицький та інші. Одним із активних членів «Громади» тих часів був Т. Шевченко. Одночасно виникають «Громади» в Харкові, Одесі [1], Полтаві, Чернігові, інших містах України [2]. Оскільки громадівський рух був першою загальноукраїнською течією "Громади" виникають і на землях Галичини та Буковини у Тернополі (з 1863), Стрию, Самборі, Дрогобичі, Чернівцях, Львові, пізніше Іван Пулюй засновує у 1865 році "Громаду" у Відні яка згодом стає товариством "Січ" і діє до 1947 року. Зокрема, українофільний рух виразився в створенні та діяльності «Громад»
Объяснение:
Царское правительство установило фиксированный государственный налог. Он шел на содержание чиновничьего аппарата и войска. Реформа царского правительства закрепила создание послушного аппарата управления из числа родоправителей и султанов. Они были приравнены к российским чиновникам и теперь служили за вознаграждения и чины. Это всё зависело от благосклонности к ним регионального российского начальства.
Выборы волостных управителей и старших султанов привели к появлению такого позорного явления, как взяточничество, подкупы голосов выборщиков и российских чиновников. Один из немецких исследователей Ф. фон Шварц писал: «Окружное начальство продавало наиболее привлекательные должности волостных старост тому, кто больше давал». Эти выборы породили противопоставление одних родов другим, когда народ голосовал за кандидатов только своих родов. А когда на выборы старших султанов допустили представителей «черной кости», то началось и противопоставление султанов и родоплеменной знати.
Центры окружных приказов становились плацдармом для дальнейших военно-колониальных действий империи на территории Казахстана и в среднеазиатских владениях. Часть султанов выступила против царской реформы, особенно та, которая оказалась обойденной при распределении новых должностей. Протесты вылились в вооруженные восстания.
Перші товариства «Громади», як національно-культурні осередки української інтелігенції виникли в Києві та Петербурзі у 50-х роках XIX століття. Їх засновниками і першими членами стали відомі діячі української культури М. Костомаров, П. Куліш, П. Чубинський, В. Антонович, М. Драгоманов, М. Лисенко, М. Старицький та інші. Одним із активних членів «Громади» тих часів був Т. Шевченко. Одночасно виникають «Громади» в Харкові, Одесі [1], Полтаві, Чернігові, інших містах України [2]. Оскільки громадівський рух був першою загальноукраїнською течією "Громади" виникають і на землях Галичини та Буковини у Тернополі (з 1863), Стрию, Самборі, Дрогобичі, Чернівцях, Львові, пізніше Іван Пулюй засновує у 1865 році "Громаду" у Відні яка згодом стає товариством "Січ" і діє до 1947 року. Зокрема, українофільний рух виразився в створенні та діяльності «Громад»