. история Казахстана, тема устное народное творчество.1)акына и их произведения 2) основные направление творчество акынов 3) роль и место устного народного творчества в жизни общества
Зі слів моєї прабабусі, яка розповідала моїй мамі, дідуся та прадідуся Петра Гавриловича, то було не життя, а жахіття. На превеликий жаль, моя прабабуся вже померла, а прадід Петро Гаврилович мені розповідав, що сам згадував, а що зі слів своєї матері. Він народився 26 вересня 1938 року, ще в нього була старша сестра. Жили вони в Закарпатській області. На початок війни йому було мало років. Коли оголосили тривогу він не пам’ятає, бо був ще малий. Але зі слів своєї сестри і мами він розповів: «Було це наприкінці червня 1941 року. Мама дуже злякалась взяла мене і сестру побігла швиденько до погреба. Залишивши нас за діжкою, вибігла прихопити теплі речі і щось поїсти. Мого батька вже приблизно через годину забрали на фронт». Не знаю, чи то сльози радості, що ми живемо в мирі, чи то сльози жахливих спогадів з життя його родини.
Ще його мама розповідала, що ли в погребі майже тиждень. Було дуже страшно.Вони з сестрою майже постійно плакали. Особливо, коли лунали вибухи. Через те, що він малим був, не може розповісти багато подробиць. Але війна в нього забрала не тільки батьків, а й дідів, дядьків. Ця війна була найжахливішою складовою частиною у другій світовій війні, вирішувалася доля не лише народів Радянського Союзу, всієї Європи, а й всього світу.
У Велику Вітчизняну війну загинуло понад 30 млн. осіб, майже 10 млн. із них українців, 5,5 млн військовополонених загинули у німецьких концтаборах, померли від холоду, голоду і катувань. День Перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні був і залишається одним із найбільш шанованих свят у країнах колишнього Радянського Союзу.
Достижения художественной культуры России во второй половине 19 века были и русская живопись и скульптура получила большое развитие вместе с театром, философией, литературой. И вообще, 19 век называют «золотым веком» русской культуры.
Объяснение:
Русская живопись характеризовалась, конечно, «передвижниками». В 1870 году было создано Товарищество передвижных художественных выставок. То есть живопись развивалась внутри общественной организации, по сути, НКО, независимой от государства. В товарищество входили молодые художники из Петербургской Академии художеств. В частности, можно назвать такие имена как Ге, Крамской, Мясоедов, Перов.
Эти художники и сочувствующие им не разделяли классические образы, принадлежащие европейскому изобразительному искусству. Их целью было сделать живопись более мирской и жизненной, настоящей. В своих картинах эти художники – «передвижники» хотели передать настоящую жизнь обычных людей, чем они занимаются и к чему стремятся.
А что касается скульптуры, то ее (как и архитектуру) коснулось «народническое» движение, в том смысле, что скульпторы тоже поголовно начали вспоминать о корнях, о селе, о своей культуре. Например, появился «неорусский стиль», и в архитектуре вернулись к древнерусскому и византийскому стилю.
В общем, живопись и скульптура были основаны на реализме в это время.
И по факту: были написалы «Бурлаки на Волге» Репиным, «Иван Грозный и сын его Иван», «Сельский крестный ход на Пасхе» Петров – картина, которая взбудоражила общественность 19 века. Среди художников отличились Шишкин, Репин, Суриков и петров, а среди скульпторов – Антокольский, Опекушин (именно он поставил памятник Пушкину в Москве.
Зі слів моєї прабабусі, яка розповідала моїй мамі, дідуся та прадідуся Петра Гавриловича, то було не життя, а жахіття. На превеликий жаль, моя прабабуся вже померла, а прадід Петро Гаврилович мені розповідав, що сам згадував, а що зі слів своєї матері. Він народився 26 вересня 1938 року, ще в нього була старша сестра. Жили вони в Закарпатській області. На початок війни йому було мало років. Коли оголосили тривогу він не пам’ятає, бо був ще малий. Але зі слів своєї сестри і мами він розповів: «Було це наприкінці червня 1941 року. Мама дуже злякалась взяла мене і сестру побігла швиденько до погреба. Залишивши нас за діжкою, вибігла прихопити теплі речі і щось поїсти. Мого батька вже приблизно через годину забрали на фронт». Не знаю, чи то сльози радості, що ми живемо в мирі, чи то сльози жахливих спогадів з життя його родини.
Ще його мама розповідала, що ли в погребі майже тиждень. Було дуже страшно.Вони з сестрою майже постійно плакали. Особливо, коли лунали вибухи. Через те, що він малим був, не може розповісти багато подробиць. Але війна в нього забрала не тільки батьків, а й дідів, дядьків. Ця війна була найжахливішою складовою частиною у другій світовій війні, вирішувалася доля не лише народів Радянського Союзу, всієї Європи, а й всього світу.
У Велику Вітчизняну війну загинуло понад 30 млн. осіб, майже 10 млн. із них українців, 5,5 млн військовополонених загинули у німецьких концтаборах, померли від холоду, голоду і катувань. День Перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні був і залишається одним із найбільш шанованих свят у країнах колишнього Радянського Союзу.
Достижения художественной культуры России во второй половине 19 века были и русская живопись и скульптура получила большое развитие вместе с театром, философией, литературой. И вообще, 19 век называют «золотым веком» русской культуры.
Объяснение:
Русская живопись характеризовалась, конечно, «передвижниками». В 1870 году было создано Товарищество передвижных художественных выставок. То есть живопись развивалась внутри общественной организации, по сути, НКО, независимой от государства. В товарищество входили молодые художники из Петербургской Академии художеств. В частности, можно назвать такие имена как Ге, Крамской, Мясоедов, Перов.
Эти художники и сочувствующие им не разделяли классические образы, принадлежащие европейскому изобразительному искусству. Их целью было сделать живопись более мирской и жизненной, настоящей. В своих картинах эти художники – «передвижники» хотели передать настоящую жизнь обычных людей, чем они занимаются и к чему стремятся.
А что касается скульптуры, то ее (как и архитектуру) коснулось «народническое» движение, в том смысле, что скульпторы тоже поголовно начали вспоминать о корнях, о селе, о своей культуре. Например, появился «неорусский стиль», и в архитектуре вернулись к древнерусскому и византийскому стилю.
В общем, живопись и скульптура были основаны на реализме в это время.
И по факту: были написалы «Бурлаки на Волге» Репиным, «Иван Грозный и сын его Иван», «Сельский крестный ход на Пасхе» Петров – картина, которая взбудоражила общественность 19 века. Среди художников отличились Шишкин, Репин, Суриков и петров, а среди скульпторов – Антокольский, Опекушин (именно он поставил памятник Пушкину в Москве.