1. Із першого джерела видно, що воно вийшло з-під пера радянського шовініста. Це легко відчувається в таких висловах як : "буржуазні націоналісти" (націоналістом Петлюра не був, радше соціал-демократом), "зрадницький договір" (одразу мимоволі приходить на думку, даруйте, обсирання Мазепи Петром 1). Друге джерело - риторика українського діяча, можливо, історика. Мова піднесена, але без злоби, а радше із запалом - напевне взята з якоїсь промови.
2. Історики, перш за все, також люди, і на них мають вплив різні світоглядні та ідеологічні системи, подекуди й банальне виховання :) Для російських історичних кіл, сильно скутих покладеною на них місією служити рупором державної влади в минуле, признати окремішність Української революції від Російської - означає наразитися на несприйняття колег, у кращому випадку.
Однак, як показує практика, український історик "обов*язково" повинен бути націоналістом, інакше його звинуватять у плюндруванні історичної правди. Хоча ситуації з ідеологічними розбіжностями та їх сприйняттям в українській науці все ж дещо м"якша, ніж у російських колег.
3. Моя позиція - позиція поміркованого націоналізму, навіть радше націонал-демократіїї. Ближче мені все ж таки друге джерело, однак я, якби довелося стати істориком, писала би про події в моїй державі виваженіше й більш по суті :)
Арес сын Зевса и Геры, первоначально был в Древней Греции богом бурь, непогоды, бушевания стихий, губительного для земледелия. С этим, по-видимому, связан миф о сыновьях земледельца Алоэя – Оте и Эфиальте, которые связали Ареса и 13 месяцев держали в медной бочке, пока его, совершенно обессилевшего, не освободил Гермес. Но земледелию враждебна и война, воплощением которой становится бог Арес в более позднее время. Литературная традиция Древней Греции следует за Гомером, у которого Арес – бог истребительной войны, кровожадный и беспощадный, ненавистный даже своему отцу Зевсу, так как бог Арес ненасытен во вражде и убийствах и не различает в бою правых и виноватых. Его появление подобно буре. Ужас овладевает обеими воюющими сторонами, когда раздается его вопль, подобный воплю тысяч воинов в пылу битвы. Появление Ареса всегда означает начало резни. Отсюда эпитеты бога Ареса (в «Илиаде») – бурный, кровавый, мужегубец, стен разрушитель и т. п
1. Із першого джерела видно, що воно вийшло з-під пера радянського шовініста. Це легко відчувається в таких висловах як : "буржуазні націоналісти" (націоналістом Петлюра не був, радше соціал-демократом), "зрадницький договір" (одразу мимоволі приходить на думку, даруйте, обсирання Мазепи Петром 1). Друге джерело - риторика українського діяча, можливо, історика. Мова піднесена, але без злоби, а радше із запалом - напевне взята з якоїсь промови.
2. Історики, перш за все, також люди, і на них мають вплив різні світоглядні та ідеологічні системи, подекуди й банальне виховання :) Для російських історичних кіл, сильно скутих покладеною на них місією служити рупором державної влади в минуле, признати окремішність Української революції від Російської - означає наразитися на несприйняття колег, у кращому випадку.
Однак, як показує практика, український історик "обов*язково" повинен бути націоналістом, інакше його звинуватять у плюндруванні історичної правди. Хоча ситуації з ідеологічними розбіжностями та їх сприйняттям в українській науці все ж дещо м"якша, ніж у російських колег.
3. Моя позиція - позиція поміркованого націоналізму, навіть радше націонал-демократіїї. Ближче мені все ж таки друге джерело, однак я, якби довелося стати істориком, писала би про події в моїй державі виваженіше й більш по суті :)
Сподіваюся, чимось
Арес сын Зевса и Геры, первоначально был в Древней Греции богом бурь, непогоды, бушевания стихий, губительного для земледелия. С этим, по-видимому, связан миф о сыновьях земледельца Алоэя – Оте и Эфиальте, которые связали Ареса и 13 месяцев держали в медной бочке, пока его, совершенно обессилевшего, не освободил Гермес. Но земледелию враждебна и война, воплощением которой становится бог Арес в более позднее время. Литературная традиция Древней Греции следует за Гомером, у которого Арес – бог истребительной войны, кровожадный и беспощадный, ненавистный даже своему отцу Зевсу, так как бог Арес ненасытен во вражде и убийствах и не различает в бою правых и виноватых. Его появление подобно буре. Ужас овладевает обеими воюющими сторонами, когда раздается его вопль, подобный воплю тысяч воинов в пылу битвы. Появление Ареса всегда означает начало резни. Отсюда эпитеты бога Ареса (в «Илиаде») – бурный, кровавый, мужегубец, стен разрушитель и т. п