– приверженность идеям Священного союза привела Россию к ситуации международной изоляции (набирающее влияние в Европе общественное мнение было настроено против России, которую называли "жандармом Европы", отказ Николая признавать результаты революций в Европе привел Россию к конфликту с рядом стран, в том числе с Францией);
– отказ Николая I поддержать греческую независимость повредил авторитету России на Блканах;
Австрийской империи в 1849 г от краха главного противника в решении Восточного вопроса (Австрия в будущей Крымской войне займет позицию недружественного нейтралитета
– будет угрожать вторжением и оттягивать на себя часть русских сил);
– самоуверенное стремление Николая I одним ударом разрешить Восточный вопрос привело к катастрофичной для
международного престижа России Крымской войне (ведение переговоров по проблеме "ключей от Святых мест" с подачи императора шло таким образом, что становилась очевидной заинтересованность России в войне, последствия которой Николай I не предвидел).
Наступ царату на землі Війська Запорозького — послідовна ліквідація Московським царством (згодом — Російською імперією) автономії Війська Запорізького Низового.
Основною метою московської влади була повна ліквідація козацької автономії на півдні України, метою козацької спільноти — збереження цієї автономії. Протиборство розпочалося приблизно 1654 року, тривало понад сторіччя, та завершилося остаточним знищенням Запорозької Січі російським урядом у 1775 році.
Наступ московської влади розпочався значною мірою у 1654 році після підписання Богданом Хмельницьким союзницького договору (Березневих статей) з московським царем Олексієм Михайловичем, хоча Військо Запорозьке Низове у прийняті договору участі не брало й царю не присягалося. В той час, коли після підписання Березневих статей року вплив і присутність Московського царства на землях Гетьманщини посилилися, Запоріжжя зберігало автономію, юридичною основою якої були грамоти польських королів та Універсал гетьмана Хмельницького 1655 р. Однак, скориставшись історичною ситуацією, зокрема ослабленням Гетьманщини та протистоянням з мусульманським світом, Московське царство фактично здійснює наступ на землі Війська Запорожського.
Наступ на козацьку автономію супроводжувався чисельним відокремленням територій, що раніше перебували під її контролем. Також процес супроводжувався постійною боротьбою козаків з представниками московської влади, та двома розгромами Січі, що були викликаними численними обманами козаків московською владою та послабленням козацтва через необхідність постійної боротьби з кількома ворогами.
– приверженность идеям Священного союза привела Россию к ситуации международной изоляции (набирающее влияние в Европе общественное мнение было настроено против России, которую называли "жандармом Европы", отказ Николая признавать результаты революций в Европе привел Россию к конфликту с рядом стран, в том числе с Францией);
– отказ Николая I поддержать греческую независимость повредил авторитету России на Блканах;
Австрийской империи в 1849 г от краха главного противника в решении Восточного вопроса (Австрия в будущей Крымской войне займет позицию недружественного нейтралитета
– будет угрожать вторжением и оттягивать на себя часть русских сил);
– самоуверенное стремление Николая I одним ударом разрешить Восточный вопрос привело к катастрофичной для
международного престижа России Крымской войне (ведение переговоров по проблеме "ключей от Святых мест" с подачи императора шло таким образом, что становилась очевидной заинтересованность России в войне, последствия которой Николай I не предвидел).
Объяснение:
Наступ царату на землі Війська Запорозького — послідовна ліквідація Московським царством (згодом — Російською імперією) автономії Війська Запорізького Низового.
Основною метою московської влади була повна ліквідація козацької автономії на півдні України, метою козацької спільноти — збереження цієї автономії. Протиборство розпочалося приблизно 1654 року, тривало понад сторіччя, та завершилося остаточним знищенням Запорозької Січі російським урядом у 1775 році.
Наступ московської влади розпочався значною мірою у 1654 році після підписання Богданом Хмельницьким союзницького договору (Березневих статей) з московським царем Олексієм Михайловичем, хоча Військо Запорозьке Низове у прийняті договору участі не брало й царю не присягалося. В той час, коли після підписання Березневих статей року вплив і присутність Московського царства на землях Гетьманщини посилилися, Запоріжжя зберігало автономію, юридичною основою якої були грамоти польських королів та Універсал гетьмана Хмельницького 1655 р. Однак, скориставшись історичною ситуацією, зокрема ослабленням Гетьманщини та протистоянням з мусульманським світом, Московське царство фактично здійснює наступ на землі Війська Запорожського.
Наступ на козацьку автономію супроводжувався чисельним відокремленням територій, що раніше перебували під її контролем. Також процес супроводжувався постійною боротьбою козаків з представниками московської влади, та двома розгромами Січі, що були викликаними численними обманами козаків московською владою та послабленням козацтва через необхідність постійної боротьби з кількома ворогами.
Объяснение: