Италию, но и многие соседние страны. тема управления, язык достиження культуры и искусства Рима распространялись далеко
за его пределы. Закат Римской империи пришелся на 476 год до
Задание 1
Отгадані кроссворд
Центральная площадь города Рима. 2. Столица Италии. 3. Место, где
проходили гладиаторские бои. 4. Место, где был основан Рим. 5.
Архитектурное строение, которое воздвигалось B честь победы
императора. 6. Город, попавший под извержение вулкана Везувий. 7.
Древняя баня в Риме. 8. Название римского войска. 9. Как назывался глава
Римской империи? 10. Руководитель восстания рабов в 74 г. до н.э ❤️
-стремление всех стран к захвату новых территорий, разделу колоний и устранению конкурентов
-стремление стран отвлечь внимание народа от внутренних проблем
-каждая страна преследовала свою цель(личные интересы)
2. Противоборствующие стороны
1914 г. Формирование двух блоков:
1) Блок Антанта:
-Российская Империя;
-Великобритания;
-Франция.
2) Блок Тройственный союз:
-Германия;
-Австро-Венгрия;
-Италия.
Итоги войны:
1)большие потери солдат
2)формирование государственно-монополистического капитализма
3)опустошение земель
4)упадок сельского хозяйства, т. к. все крестьяне ушли на войну
5)голод
6)Основательно была перекроена карта Европы
7)Усиление мирового влияния США
8)Начало гражданской войны в России
Революція 1848—1849 років у Австрійській імперії — буржуазно-демократична революція у Австрійській імперії, одна з європейських революцій 1848—1849 років. Задачами революції було встановлення громадянських прав та свобод, ліквідація феодальних пережитків. Окрім глибокої кризи політичної системи приводом до революції послужили міжетнічні протиріччя у багатонаціональній державі, прагнення народів імперії до культурно-політичної автономії. Фактично революція, що почалась у Відні, незабаром розпалась на декілька окремих національних революцій у різних частинах імперії.
Передумови
Австрійська імперія наприкінці правління Меттерніха (1815—1846) опинилась у стані глибокої кризи. Політична система, заснована на консервації старих порядків, підтриманні абсолютизму, централізації та всевладдя бюрократії, вже не відповідала вимогам часу: в Австрії та Чехії бурхливо розвивалась промисловість й банківська сфера, зміцнювалась національна буржуазія, розпочався культурний підйом народів імперії, що супроводжувався зростанням впливу інтелігенції та розвитком національних рухів. З 36 мільйонів громадян імперії австрійці складали меншість (трохи більше 20%), тоді як решта народів — угорці, чехи, італійці, поляки, хорвати, словаки, румуни, русини (українці) й словенці — перебували у підпорядкованому становищі, не мали національних автономій й підлягали політиці германізації. У 1840-х роках посилились національні рухи народів імперії, головною метою яких стали визнання національної мови та надання культурно-політичної автономії. Особливо широкого розмаху ці рухи набули у Ломбардо-Венеційському королівстві [1], Чехії [2] та Угорщині [3].