Ордынское владычество было ликвидировано на Руси в результате стояния на Угре. Это событие названо стоянием, а не битвой, потому что сражения как такового не было: ордынские войска отступили без боя. В стоянии участвовали русское войско великого князя Ивана III, и ордынское войско хана Ахмата.
Хан Ахмат предпринял поход на Русь в 1472 году, и сжёг город Алексин. В ответ Русь отказалась в дальнейшем платить Орде какую бы то ни было дань. Обычно указывают 1476 год как год прекращения уплаты дани, но согласно Вологодско-Пермской летописи, уплата прекратилась в 1472 году, в том же году, в котором был уничтожен Алексин.
Ахмат в то время воевал с Крымским ханством и не сразу решился на войну на два фронта. В 1480 году он вновь отправил войско на Русь. Он заключил альянс с Литвой, а Иван III, в свою очередь, заключил временный союз с Крымским ханством, которое обещало не позволить Литве вступить в войну. Крымцы действительно развязали войну с Литвой, и в результате войско Ахмата пришло к реке Угре без литовской военной Поэтому они не решились напасть, и постояв на противоположном берегу реки от русского войска, отступили несолоно хлебавши.
Больше Орда никогда не претендовала на власть над Русью или на сбор дани, поэтому стояние на Угре историки считают ликвидацией ига.
Німецька мирна колонізація чеських земель (з XII ст.) сприяла економічному зростанню країни; німці панували у промисловості , торгівлі й міському самоврядуванні.
Посилення позицій католицької церкви (великі земельні володіння, симонія, вилучення більшої частини десятини на користь Риму, продаж індульгенцій).
Зростання незадоволення чехів католицькою церквою та німецьким пануванням.
Привід: страта Яна Гуса за звинуваченням у єресі в 1415 році; його послідовники називали себе гуситами.
наслідки гуситського руху
Наприкінці XV ст. у Чехії співіснували католицька і незалежна від Риму християнська гуситська церкви.
Покінчено з німецьким засиллям.
Створено умови для розвитку чеської мови і культури.
Гуситські війни стали прологом для європейської Реформації XVI ст.
Ордынское владычество было ликвидировано на Руси в результате стояния на Угре. Это событие названо стоянием, а не битвой, потому что сражения как такового не было: ордынские войска отступили без боя. В стоянии участвовали русское войско великого князя Ивана III, и ордынское войско хана Ахмата.
Хан Ахмат предпринял поход на Русь в 1472 году, и сжёг город Алексин. В ответ Русь отказалась в дальнейшем платить Орде какую бы то ни было дань. Обычно указывают 1476 год как год прекращения уплаты дани, но согласно Вологодско-Пермской летописи, уплата прекратилась в 1472 году, в том же году, в котором был уничтожен Алексин.
Ахмат в то время воевал с Крымским ханством и не сразу решился на войну на два фронта. В 1480 году он вновь отправил войско на Русь. Он заключил альянс с Литвой, а Иван III, в свою очередь, заключил временный союз с Крымским ханством, которое обещало не позволить Литве вступить в войну. Крымцы действительно развязали войну с Литвой, и в результате войско Ахмата пришло к реке Угре без литовской военной Поэтому они не решились напасть, и постояв на противоположном берегу реки от русского войска, отступили несолоно хлебавши.
Больше Орда никогда не претендовала на власть над Русью или на сбор дани, поэтому стояние на Угре историки считают ликвидацией ига.
Объяснение:
Объяснение:
Передумови й причини
Німецька мирна колонізація чеських земель (з XII ст.) сприяла економічному зростанню країни; німці панували у промисловості , торгівлі й міському самоврядуванні.
Посилення позицій католицької церкви (великі земельні володіння, симонія, вилучення більшої частини десятини на користь Риму, продаж індульгенцій).
Зростання незадоволення чехів католицькою церквою та німецьким пануванням.
Привід: страта Яна Гуса за звинуваченням у єресі в 1415 році; його послідовники називали себе гуситами.
наслідки гуситського руху
Наприкінці XV ст. у Чехії співіснували католицька і незалежна від Риму християнська гуситська церкви.
Покінчено з німецьким засиллям.
Створено умови для розвитку чеської мови і культури.
Гуситські війни стали прологом для європейської Реформації XVI ст.