Из «Билля о правах»
«1. Что предполагаемая власть приостанавливать законы или испол-
нение законов королевским повелением, без согласия парламента, неза
конна.
2. Что предполагаемая власть изъятия из законов или исполнение зако-
нов королевским повелением так, как она присваивалась в недавние време-
на, незаконна. <...>
4. Что взимание сборов в пользу и распоряжение короля, в силу якобы
прерогативы, без согласия парламента или на более долгое время или
иным порядком, чем установлено парламентом, незаконно. <...>
6. Набор или содержание постоянного войска в пределах королевства
в мирное время, иначе как с согласия парламента, противно закону. <...>
8. Выборы в члены парламента должно быть свободны.
9. Свобода слова, прений и актов в парламенте не должна быть стесня-
ема и подвергаться контролю в каком-либо суде или месте, кроме парла-
мента.
10 Что не допускается требование чрезмерных налогов, ни наложение
чрезмерных штрафов или жестоких и необычайных наказаний. <...>
13. Для пресечения и всяких злоупотреблений и для улучшения, укре-
пления и охранения законов парламент должен быть созываем достаточно
часто».
Какие положения «Билля о правах» свидетельствовали об утвержде
нии в Англии конституционной монархии?
Визрівання передумов скасування кріпацтва. Скасування кріпацтва в Західній та Східній Україні. Економічний розвиток у пореформений період
Наприкінці ХVІIІ ст., після поділу Польщі, більша частина українських земель увійшла до складу Російської імперії. Східна Україна тих часів поділялася на такі частини: Лівобережжя (Чернігівська і Полтавська губернії), Правобережжя (Київська, Подільська і Волинська губернії), Слобожанщина (Харківська губернія) та Новоросія (південна, або степова, частина, Катеринославська, Херсонська та Таврійська губернії). Кожна з цих частин мала свої особливості в розвитку економіки. Так, на Лівобережжі та Слобожанщині переважали дрібні та середні поміщицькі господарства, які використовували працю кріпаків, що гальмувало розвиток капіталізму. На Правобережжі та в Степовій Україні переважали великі латифундії; ця обставина сприяла розвитку капіталістичних відносин. Особливо це стосується Степової України, де був найнижчий процент кріпаків. Перед реформою 1861 p. він становив у Правобережній Україні, де кріпацтво існувало з давніх часів, 58% загальної кількості населення, в Лівобережжі — 35%, у Південній Україні — 25%; пересічно по всій Україні 40% населення становили покріпачені селяни. Найменше їх було в Таврійській губернії — 6%.
У першій половині XIX ст. тривав процес розкладу пануючих феодально-кріпосницьких відносин і розвитку капіталістичних відносин. Розвивалася промисловість, зростала кількість міст і міського населення, розвивався внутрішній ринок, розширювалися зв’язки із зовнішнім ринком — усе це збільшувало попит на товарну сільськогосподарську продукцію. Поміщики дедалі більше втягувалися в товарно-грошові відносини: вони збільшують посівні площі, знеземлюють селян, розширюють урочну систему, купують свій більш досконалий сільськогосподарський реманент. Деякі поміщики намагалися раціоналізувати своє господарство: переймали досвід передових господарств, запровадили досягнення агрономії і агротехніки, переходили до багатопілля, застосовували найману робочу силу. Проте більшість їхніх спроб закінчувалася невдало.
Намагаючись підвищити прибутковість господарств, поміщики розширювали посіви технічних культур: коноплі, тютюну, льону. З 20-х років ХІХ ст. починають культивувати посіви цукрових буряків. Це було дуже вигідно: десятина землі, засіяна цукровими буряками, давала прибуток у чотири рази більший, ніж десятина пшениці.
У поміщицьких маєтках розводили коней, велику рогату худобу, овець. Особливу увагу приділяли вирощуванню тонкорунних овець. У 1850 р. в Україні налічувалося близько 10 млн голів овець, з них майже половина тонкорунних.
Збільшувало прибутки поміщиків і промислове підприємництво. В маєтках будувались гуральні. Горілку продавали на місці і вивозили. Поміщики відкривали власні шинки, деякі з них мали до 20 шинків і більше. З 20-х років ХІХ ст. поміщики почали будувати цукрові заводи. Проте і в цукроваріння, і в суконну промисловість почав пробиватися купецький капітал.
Объяснение:
1. Небесный покровитель Петербурга
Александр Невский является небесным покровителем Санкт-Петербурга. В этот день:
В 1721 году Пётр I заключил «вечный мир со Швецией»,
В 1832 году состоялась установка Александровской колонны на пьедестал,
В 1834 году состоялось открытие колонны.
2. Топонимика
Москва:
улица и переулок Александра Невского в районе Миусской площади
Минск:
Александровский сквер
Санкт-Петербург:
Мост Александра Невского
Площадь Александра Невского и улица
Площадь Александра Невского-1 (станция метро)
Площадь Александра Невского-2 (станция метро)
Великий Новгород:
набережная Александра Невского
Мост Александра Невского
Ярославль:
улица Александра Невского
Уфа:
улица Александра Невского
Другие регионы:
пгт, районный центр Рязанской области Александро-Невский, названный по железнодорожной станции Александро-Невская.
посёлок сельского типа в Новосибирской области Александро-Невский
посёлок сельского типа в Челябинской области Александро-Невский
проспект Александра Невского в Петрозаводске, улица Александра Невского в Пскове, Калининграде и других городах
3. Православные церкви и часовни
Москва:
Церковь Александра Невского (2008) в Кожухове (ул. Трофимова 14).
Церковь Александра Невского при Московском высшем военном командном училище.
Церковь Александра Невского в Хорошёво-Мнёвниках.
Церковь Александра Невского при бывшей Покровской мещанской богадельне.
Александро-Невский собор (1915—1952), снесён
Санкт-Петербург:
Александро-Невская лавра
Церковь Александра Невского в Усть-Ижоре
Церковь Александра Невского в Шувалове
Церковь Александра Невского в Красном Селе
Часовня Александра Невского в Коломягах
Церковь Александра Невского при Санкт-Петербургской академии права и бизнеса
Церковь Александра Невского при Санкт-Петербургском государственном университете путей сообщения
Церковь Александра Невского при Территориальном медицинском объединении № 5 по психиатрии
Часовня Александра Невского на Сестрорецком кладбище (северная окраина города Сестрорецка городского подчинения в Курортном районе).
Республика Карелия:
Кафедральный собор Александра Невского в Петрозаводске
Алтайский край:
Часовня Александра Невского в Барнауле
Краснодарский край:
Церковь Александра Невского в посёлке Весёлое (Сочи).
Волгоградская область:
Собор Александра Невского в Царицыне, снесён.
Вологодская область:
Церковь Александра Невского в Вологде
Кировская область:
Собор Александра Невского в Кирове, снесён.
Курганская область:
Церковь Александра Невского в Кургане.
Ленинградская область:
Церковь Александра Невского в Сосновом Бору
Церковь Александра Невского в селе Новоселье
Церковь Александра Невского в посёлке Волосово
Московская область:
Церковь Александра Невского в Егорьевске.
Церковь Александра Невского в Звенигороде.
Часовня-памятник во имя Александра Невского на Аллее Славы в подмосковном Королёве, где в его честь названа и улица в районе Новые Горки.
Нижегородская область:
Собор Александра Невского — русский православный собор в Нижнем Новгороде, построенный до 1880 года по проекту архитектора Л. В. Даля.
Новгородская область:
Церковь в селе Яжелбицы Валдайского района
Церковь св. блг. кн. А. Невского г. В. Новгород
Новосибирская область:
Церковь Александра Невского в Новосибирске, первое каменное здание города.
Покровский Александро-Невский монастырь в посёлке Колывань.
Псковская область:
Церковь Александра Невского во Пскове, бывший 96-го Омского полка, был выстроен за 14 месяцев и освящен в 1908 году.
Ростовская область:
Церковь Александра Невского в Новочеркасске.
Самарская область:
Церковь Александра Невского в посёлке Зубчаниновка (Самара).
Саратовская область:
Собор Александра Невского в Саратове, снесён.
Церковь Александра Невского в Ртищево.