Из статьи б. н. чичерина «наше настоящее положение» 1. какими причинами объясняют либералы умеренность своих политических требований? 2. каким они видят государственное устройство страны?
1 Славянская версия Доказательная база здесь следующая. В VIII-IX вв. среди восточных славян стало выделяться племя, живущее по среднему течению Днепра: к югу от Киева до реки Роси и по течению этой реки и ее притока Россавы. Здесь при впадении Роси в Днепр находился летописный город Родня, остатки которого видят в Княжой горе, богатой археологическими находками. Сюда в град Родню «на устьи Роси» спустя несколько веков бежал из Киева Ярополк, унося ноги от своего брата Владимира Святого. Таким образом, Рось, Россава, Родня соединены в одном месте. Нагрянувшие в эти места варяги, не мудрствуя лукаво, назвали землю аборигенов Русью. 2 Шведская версия Ruotsi, Roots, Rotsi – так финские племена (суоми, карелы, водь, чудь и т.д.), населяющие территорию Северо-Западной России, прозвали шведов. Последние (в норманнском и варяжском обличии) с VI по IX век были частыми гостями в тех местах. Не всегда званными. 3 «Сарматская» версия Защитником этой гипотезы был Михайло Ломоносов, который считал, что русы являются прямыми потомками воинственных сарматских племен роксоланов или росоманов (эти самоназвание и эволюционировали со временем в слово «Русь»). Кстати, конкурентами Руси за право носить титул потомков сарматов были и польская шляхта. 4 «Налоговоя» версия Ряд историков утверждает, что «русью» называли не отдельное племя, а профессию — сборщиков дани. Помните термин «полюдье»? У некоторых финно-угорских народностей слово «люди» обозначало тех, кто вынужден был платить дань, а русью, вероятно, называли тех, кто эту дань собирал. Среди тогдашних коллекторов было много варягов-дружинников, поэтому социальный термин, видимо, был перенесен и на этническое название варягов. Интересно, что слово «люди» стало даже самоназванием одной из финно-угорских народностей (Ljudi) 5 «Гребная» версия Последнее время распространилась гипотеза, что никакого племени «русь» вообще не было. А были интернациональные (шведские, норвежские, датские) гребцы, участники походов на гребных судах, которые сами себя на норманнском морском жаргоне называли «robs». Ну, а местные жители (славяне и финно-угры) для удобства переименовало их на более благозвучное «русь». 6 «Военная» версия На ранних этапах образования Древнерусского государства «русью» называли военное сословие. Кстати, среди тогдашних дружинников было много выходцев из Скандинавии (это в поддержку других версий. Ред.). Чуть позднее «русью» стали называть форму государственного правления (вроде военной республики), а уже потом, название перешло на весь народ. 7 «Краснолицая» версия Как известно византийцы называли агрессоров, совершавших периодически набеги на Константинополь, пройдя путь «из варягов в греки», «россами» (то есть «красными» или «рыжими»). Это дало повод для гипотез, что свое прозвище гости из Киевской Руси получили за цвет лица (то ли за румянец, то ли за склонность к обгоранию на южном солнце – неясно). Интересно, что Ибн-Фадлан, встретивший варягов в 922 году, отозвался о них: «Они подобны пальмам, румяны, красны». В принципе, не так уж и важно, какая версия более близка истине. Главное, чтобы это никак повлияло на любовь к Родине
ответ: 1) - Царська Росія розглядала Україну як власну територію і використовувала ї як плацдарм для поширення свого впливу на Захід і Південь;
- Німеччина та Австро-Угорщина хотіли перетворити Україну на щит для їх володінь і сфер впливу (їхні інтереси збігалися).
2) Царська Росія йшла шляхом захоплення сусідніх територій, намагалась знищити чи якнайбільше обмежити державність і етнокультурну самобутність прикордонних держав. Німеччина ж намагалася створити якнайширший союз держав, у якому б вона відігравала роль економічного й політичного лідера.
3) У 80-х роках у австрійських політиків виникали плани створення "Київського королівства" під владою Габсбургів. Тоді б Україна з російського плацдарму перетворилася на щит для володінь і сфер впливу Австро-Угорщини.
4) У XIX ст. боротьба за національні інтереси характеризувалася проявами егоїзму. Тому національна ідея нерідко виступала духовним забезпеченням імперських зазіхань. Так, наприклад, у багатонаціональній Австро-Угорській імперії за основу національної ідеї було взято державну єдність усіх народів, уключаючи й український, навколо державотворчої австрійської нації. Російська національна ідея на теренах України полягала в подоланні наслідків чужинських і насамперед польських впливів, яких зазнали українці через багатовікове відокремлення від Росії. І тепер завдання щодо зміцнення російського народу полягало в його примноженні шляхом перетворення українців на "справжніх росіян".
5) Польська й українська національні ідеї були багато в чому спорідненими. Обидві вони були ідеями незалежності й самостійності української та польської держав. Вони також містили прагнення відновити свою територіальну єдність, захистити господарські інтереси, зберегти національну самобутність. Найнагальнішим проявом національної ідеї обох народів стало прагнення досягнути рівноцінності та рівноправності серед інших народів Російської імперії. Разом із тим ці дві ідеї мали й непримиренну позицію. Польська національна ідея передбачала відновлення польської державності в кордонах 1772р. "історичної Польщі" і не визнавала за українцями права на свою державність і соціальне визволення.
Славянская версия
Доказательная база здесь следующая. В VIII-IX вв. среди восточных славян стало выделяться племя, живущее по среднему течению Днепра: к югу от Киева до реки Роси и по течению этой реки и ее притока Россавы. Здесь при впадении Роси в Днепр находился летописный город Родня, остатки которого видят в Княжой горе, богатой археологическими находками. Сюда в град Родню «на устьи Роси» спустя несколько веков бежал из Киева Ярополк, унося ноги от своего брата Владимира Святого. Таким образом, Рось, Россава, Родня соединены в одном месте. Нагрянувшие в эти места варяги, не мудрствуя лукаво, назвали землю аборигенов Русью.
2
Шведская версия
Ruotsi, Roots, Rotsi – так финские племена (суоми, карелы, водь, чудь и т.д.), населяющие территорию Северо-Западной России, прозвали шведов. Последние (в норманнском и варяжском обличии) с VI по IX век были частыми гостями в тех местах. Не всегда званными.
3
«Сарматская» версия
Защитником этой гипотезы был Михайло Ломоносов, который считал, что русы являются прямыми потомками воинственных сарматских племен роксоланов или росоманов (эти самоназвание и эволюционировали со временем в слово «Русь»). Кстати, конкурентами Руси за право носить титул потомков сарматов были и польская шляхта.
4
«Налоговоя» версия
Ряд историков утверждает, что «русью» называли не отдельное племя, а профессию — сборщиков дани. Помните термин «полюдье»? У некоторых финно-угорских народностей слово «люди» обозначало тех, кто вынужден был платить дань, а русью, вероятно, называли тех, кто эту дань собирал. Среди тогдашних коллекторов было много варягов-дружинников, поэтому социальный термин, видимо, был перенесен и на этническое название варягов. Интересно, что слово «люди» стало даже самоназванием одной из финно-угорских народностей (Ljudi)
5
«Гребная» версия
Последнее время распространилась гипотеза, что никакого племени «русь» вообще не было. А были интернациональные (шведские, норвежские, датские) гребцы, участники походов на гребных судах, которые сами себя на норманнском морском жаргоне называли «robs». Ну, а местные жители (славяне и финно-угры) для удобства переименовало их на более благозвучное «русь».
6
«Военная» версия
На ранних этапах образования Древнерусского государства «русью» называли военное сословие. Кстати, среди тогдашних дружинников было много выходцев из Скандинавии (это в поддержку других версий. Ред.). Чуть позднее «русью» стали называть форму государственного правления (вроде военной республики), а уже потом, название перешло на весь народ.
7
«Краснолицая» версия
Как известно византийцы называли агрессоров, совершавших периодически набеги на Константинополь, пройдя путь «из варягов в греки», «россами» (то есть «красными» или «рыжими»). Это дало повод для гипотез, что свое прозвище гости из Киевской Руси получили за цвет лица (то ли за румянец, то ли за склонность к обгоранию на южном солнце – неясно). Интересно, что Ибн-Фадлан, встретивший варягов в 922 году, отозвался о них: «Они подобны пальмам, румяны, красны».
В принципе, не так уж и важно, какая версия более близка истине. Главное, чтобы это никак повлияло на любовь к Родине
ответ: 1) - Царська Росія розглядала Україну як власну територію і використовувала ї як плацдарм для поширення свого впливу на Захід і Південь;
- Німеччина та Австро-Угорщина хотіли перетворити Україну на щит для їх володінь і сфер впливу (їхні інтереси збігалися).
2) Царська Росія йшла шляхом захоплення сусідніх територій, намагалась знищити чи якнайбільше обмежити державність і етнокультурну самобутність прикордонних держав. Німеччина ж намагалася створити якнайширший союз держав, у якому б вона відігравала роль економічного й політичного лідера.
3) У 80-х роках у австрійських політиків виникали плани створення "Київського королівства" під владою Габсбургів. Тоді б Україна з російського плацдарму перетворилася на щит для володінь і сфер впливу Австро-Угорщини.
4) У XIX ст. боротьба за національні інтереси характеризувалася проявами егоїзму. Тому національна ідея нерідко виступала духовним забезпеченням імперських зазіхань. Так, наприклад, у багатонаціональній Австро-Угорській імперії за основу національної ідеї було взято державну єдність усіх народів, уключаючи й український, навколо державотворчої австрійської нації. Російська національна ідея на теренах України полягала в подоланні наслідків чужинських і насамперед польських впливів, яких зазнали українці через багатовікове відокремлення від Росії. І тепер завдання щодо зміцнення російського народу полягало в його примноженні шляхом перетворення українців на "справжніх росіян".
5) Польська й українська національні ідеї були багато в чому спорідненими. Обидві вони були ідеями незалежності й самостійності української та польської держав. Вони також містили прагнення відновити свою територіальну єдність, захистити господарські інтереси, зберегти національну самобутність. Найнагальнішим проявом національної ідеї обох народів стало прагнення досягнути рівноцінності та рівноправності серед інших народів Російської імперії. Разом із тим ці дві ідеї мали й непримиренну позицію. Польська національна ідея передбачала відновлення польської державності в кордонах 1772р. "історичної Польщі" і не визнавала за українцями права на свою державність і соціальне визволення.