Из воспоминаний В. А. Петрова — выпускника Александровского военного училища
Веяния 70-х гг. дали повод новому начальнику полковнику Самохвалову направить своё главное внимание на то, чтобы уберечь молодёжь от опасных политических воззрений. Болезненно подозрительный, мало доверявший служащим и преподавателям, он иногда в самом пустяке, в самом невинном выражении мог видеть ложный взгляд служащего на дело воспитания военной молодёжи или на его политическую неблагонадёжность. Бывали случаи, что юнкер получал выговор, а преподаватель русского языка упрёк, если в сочинении юнкер неодобрительно характеризовал полковника Скалозуба. Более всего эта подозрительность отразилась на преподавателях — профессорах университета, которые постепенно начали оставлять училище; если же кто продолжал занятие, то находился под строгим контролем; так, лекции Василия Осиповича Ключевского всегда посещал начальник училища. Михаил Петрович Самохвалов открыто высказывал свои взгляды служащим, каких бы деталей учебно-воспитательного дела они ни касались; всегда в них чувствовалась система охранения. Молодёжь он любил и ей всегда доверял. Юнкера пользовались своей читальней, в которой кроме газет всякого направления были и толстые журналы; среди них читались: «Дело», «Вестник Европы», «Отечественные записки» с благонамеренными речами Салтыкова. Эти журналы часто не допускались в читальни преподавателей классических гимназий, и я помню, что один преподаватель всегда забирался в училище много раньше времени его лекции. Он говорил, что «Вестник Европы» он не мог читать в соседней классической гимназии, так как он там находился под запретом; в училище он имел возможность его прочитать, для чего и приходил на час, иногда на два раньше своей лекции и не считал для себя это время потерянным.
1. О каких веяниях в военном учебном заведении говорит автор воспоминаний?
2. Удавалось ли начальнику училища строго соблюдать «систему охранения»?
ответ:Виховання – це цілеспрямований процес з передачі підростаючому поколінню накопиченого досвіду.
Основу спартанського виховання складало фізичний розвиток тіла, у зв’язку з чим навчанню грамоті відводилося дещо меншу увагу. Достатнім було сформувати у дітей первинні елементарні навички читання і письма. Основним же було виховання витривалості, терпимості, стійко переносити різні позбавлення, біль і холод. Саме загартоване тіло спартанського воїна було кінцевою метою всієї системи виховання.
Виховання дитини починалося з того моменту, коли батько приносив свого новонародженого сина на огляд старійшин. У процесі огляду дитини старійшини вирішували, ким вона буде, якщо дитина була міцною фізично, то їй дозволяли стати повноправним громадянином Спарти, якщо ж дитина була Хіла, то її зараховували до лав рабів. Незалежно від того, куди було прийнято рішення віддати дитину, до 7-ми років він виховувався в родині.
Даний звичай в даний час здається диким, але в той час, коли кожен воїн був опорою для збереження свободи народу і суверенітету держави, саме він гарантував формування дієздатної армії.
З 7-ми років хлопчиків селили в казарму, де вони виховувалися за особливою спартанською системою фізичного і духовного виховання.
Здоров’я зміцнювалося холодом, діти спали на солом’яних матрацах і не мали теплого одягу зовсім. Смирення формувалося поневіряннями і голодом, а терпіння за до перемагання болю. Не всім дітям судилося пройти такі випробування.
Кожен етап виховання був пов’язаний з етапами дорослішання дітей, і відповідно, зростала фізичне навантаження, а випробування посилювалися.
Для того, щоб стимулювати молодих людей на тренування і проходження випробувань, проводили спеціальні турніри між вихованцями. Переможців таких турнірів і змагань голосно вшановували і прославляли. Під час змагань перед вихованцями ставилося завдання – перемогти за всяку ціну. Не заборонялося, а навпаки, заохочувалося нанесень каліцтв під час боротьби.
У віці 15-16 років, вихованці отримували звання криптиян. Таке звання дозволяло юнакам брати участь у військових діях. Цей період був найбільш відповідальним у житті кожного юнака, так як вони всі проходили своєрідне посвячення у воїни, за до важких випробувань, участі у військових дій. Вихованці не просто вчилися виживати в будь-яких умовах, але і вчилися самостійно приймати рішення і забезпечувати себе необхідною їжею та одягом.
Ті вихованці, які успішно пройшли весь процес виховання, мали право приступати до глибокого освоєння військового мистецтва, яке викладалося на подальших етапах виховання. На наступних етапах виховання, фізичні навантаження були невід’ємною частиною життя вихованців.
Спартанська система виховання була передбачена не тільки для хлопчиків, але і дівчаток. Згодне думку старійшин, лише фізично міцні дівчатка могли вирости у фізично міцних жінок і народити здорове і повноцінне потомство.
У Спарті було рівноправність підлог, яке полягало в тому, що при бажанні дівчина могла разом з юнаками вивчати військове мистецтво і навіть брати участь у військових діях.
Объяснение:
1. Экономические:
• повышение производительности земледельческого труда;
• усиление товарного характера ремесла;
• увеличение количества городов;
• развитие экономических связей.
2. Политические:
• необходимость свержения монголо-татар;
• потребность в централизованной защите русских земель от внешних врагов;
• стремление православной церкви к централизации власти с целью усиления своего влияния.
3. Социальные:
• исторически складывающаяся потребность в сильной государственной власти;
• активизация социальной борьбы.
4. Духовные:
• общность христианской религии;
• общность культуры, обычаев, традиций