Обидві культури-це полісні культури, вони формувалися на базі античної громадянської громади .
Загальні риси суспільства і культури : Грецька : Агоністичність (змагальність) ; колективізм; антропоцентризм (гуманізм) – висунення людини на перший план; завершеність всіх жанрів культури; відкритість культури для інших країн і культур . Римська: патріотизм; почуття обов'язку; більш слабке, ніж у Греції, розвиток культури мовлення та ораторського мистецтва.
Релігія: ідея всемогутності божества; відсутність єдиної релігії; зв'язок богів з конкретними полісами; тотемізм, уявлення про загальну одухотвореність природи; герої як посередники між світом богів і світом людей. Рим : обожнювання незрозумілих явищ природи і суспільного життя; анімізм (віра в духів, що мешкають у всіх матеріальних предметах); пізніше поява антро погляду на богів; родові та сімейні культи, сильний вплив грецької релігії; схожість богів з грецькими; вільний прийом в пантеон іноземних богів;
На протяжении всего времени существования пьеса вызывает многочисленные споры читателей и критиков. А это значит, что с годами, и даже веками, не пропадает ее актуальность, а поднятые Горьким в своей пьесе проблемы общественной жизни, существуют и до сих пор. Кроме того, некоторые фразы, написанные Горьким в пьесе «На дне» , например: «Человек… это звучит гордо» , были взяты на вооружение партийным руководством СССР и долгое время использовались как пропагандистские лозунги. На протяжении всей пьесы, читатель вместе с ее героями, задумывается над смыслом жизни, над столкновением различных идей, о проблемах правды и лжи. Персонажи, которыми Горький показал жизнь «дна» общества, вызывают у читателей чувство понимания той ситуации безысходности, в которой оказалось множество людей той эпохи. В то же время, мы видим, что люди «дна» живут верой, иллюзиями на перемены к лучшему. Идет время, меняются люди, но, тема “дна” остается актуальной и в наши дни. Из-за экономических и политических потрясений на “дно” жизни уходит все больше и больше людей. С каждым днем ряды их пополняются. Не надо думать, что это неудачники. Нет, на “дно” идет много умных, порядочных, честных людей. Они стремятся поскорее уйти из этого царства тьмы, действовать, чтобы вновь жить полноценной жизнью. Но нищета диктует им свои условия. И постепенно человек теряет все свои лучшие нравственные качества, предпочитая отдаться на волю случая. Горький пьесой “На дне” хотел доказать, что только в борьбе суть жизни. Когда человек теряет надежду, перестает мечтать, он теряет веру в будущее. А для чего тогда жить?
Обидві культури-це полісні культури, вони формувалися на базі античної громадянської громади .
Загальні риси суспільства і культури : Грецька : Агоністичність (змагальність) ; колективізм; антропоцентризм (гуманізм) – висунення людини на перший план; завершеність всіх жанрів культури; відкритість культури для інших країн і культур . Римська: патріотизм; почуття обов'язку; більш слабке, ніж у Греції, розвиток культури мовлення та ораторського мистецтва.
Релігія: ідея всемогутності божества; відсутність єдиної релігії; зв'язок богів з конкретними полісами; тотемізм, уявлення про загальну одухотвореність природи; герої як посередники між світом богів і світом людей. Рим : обожнювання незрозумілих явищ природи і суспільного життя; анімізм (віра в духів, що мешкають у всіх матеріальних предметах); пізніше поява антро погляду на богів; родові та сімейні культи, сильний вплив грецької релігії; схожість богів з грецькими; вільний прийом в пантеон іноземних богів;
Объяснение:
Идет время, меняются люди, но, тема “дна” остается актуальной и в наши дни. Из-за экономических и политических потрясений на “дно” жизни уходит все больше и больше людей. С каждым днем ряды их пополняются. Не надо думать, что это неудачники. Нет, на “дно” идет много умных, порядочных, честных людей. Они стремятся поскорее уйти из этого царства тьмы, действовать, чтобы вновь жить полноценной жизнью. Но нищета диктует им свои условия. И постепенно человек теряет все свои лучшие нравственные качества, предпочитая отдаться на волю случая.
Горький пьесой “На дне” хотел доказать, что только в борьбе суть жизни. Когда человек теряет надежду, перестает мечтать, он теряет веру в будущее. А для чего тогда жить?