Фараон у Стародавньому Єгипті одноосібно керував державою: одночасно був і верховним правителем, і головнокомандувачем. Тільки він мав право призначати та звільняти чиновників, видавати закони, оголошувати війну та укладати мир. Уся земля вважалася його власністю.
Найближчим помічником фараона був візир, який виконував обов’язки головного скарбника, стежив за станом зрошувальних каналів, зберіганням зерна, будівництвом фортець тощо. Влада на місцях, у номах (єгипетських областях), належала номархам, яких особисто призначав фараон.
Знатні та багаті люди – вельможі – виконували різноманітні доручення фараона, були суддями на місцях, обіймали різноманітні посади. У розпорядженні вельмож було багато чиновників[1], стражників і воїнів. Серед чиновників виділялися грамотії – писарі. Вони займали високе становище в суспільстві. Писарі записували прийняті фараоном рішення, складали угоди, визначали та збирали податки[2], вели облік польових робіт, врожаю, кількості худоби та ін.
[1] Чиновники – люди, які перебували на державній службі.
[2] Податок – обов’язковий збір коштів або продуктів з населення на користь держави.
Военно-политические блоки. Стремление западных стран и СССР укрепить свои позиции на мировой арене привело к созданию сети военно-политических блоков в разных регионах. Наибольшее число их было создано по инициативе и под главенством США. В 1949 г. возник блок НАТО. В 1951 г. образован блок АНЗЮС (Австралия, Новая Зеландия, США). В 1954 г. сформирован блок СЕАТО (США, Великобритания, Франция, Австралия, Новая Зеландия, Пакистан, Таиланд, Филиппины). В 1955 г. был заключен Багдадский пакт (Великобритания, Турция, Ирак, Пакистан, Иран), после выхода Ирака названный СЕНТО.
В 1955 г. была образована Организация Варшавского договора (ОВД). В нее вошли СССР, Албания (вышла в 1968 г.), Болгария, Венгрия, ГДР, Польша, Румыния, Чехословакия.Объяснение:
Объяснение:
Фараон у Стародавньому Єгипті одноосібно керував державою: одночасно був і верховним правителем, і головнокомандувачем. Тільки він мав право призначати та звільняти чиновників, видавати закони, оголошувати війну та укладати мир. Уся земля вважалася його власністю.
Найближчим помічником фараона був візир, який виконував обов’язки головного скарбника, стежив за станом зрошувальних каналів, зберіганням зерна, будівництвом фортець тощо. Влада на місцях, у номах (єгипетських областях), належала номархам, яких особисто призначав фараон.
Знатні та багаті люди – вельможі – виконували різноманітні доручення фараона, були суддями на місцях, обіймали різноманітні посади. У розпорядженні вельмож було багато чиновників[1], стражників і воїнів. Серед чиновників виділялися грамотії – писарі. Вони займали високе становище в суспільстві. Писарі записували прийняті фараоном рішення, складали угоди, визначали та збирали податки[2], вели облік польових робіт, врожаю, кількості худоби та ін.
[1] Чиновники – люди, які перебували на державній службі.
[2] Податок – обов’язковий збір коштів або продуктів з населення на користь держави.
Военно-политические блоки. Стремление западных стран и СССР укрепить свои позиции на мировой арене привело к созданию сети военно-политических блоков в разных регионах. Наибольшее число их было создано по инициативе и под главенством США. В 1949 г. возник блок НАТО. В 1951 г. образован блок АНЗЮС (Австралия, Новая Зеландия, США). В 1954 г. сформирован блок СЕАТО (США, Великобритания, Франция, Австралия, Новая Зеландия, Пакистан, Таиланд, Филиппины). В 1955 г. был заключен Багдадский пакт (Великобритания, Турция, Ирак, Пакистан, Иран), после выхода Ирака названный СЕНТО.
В 1955 г. была образована Организация Варшавского договора (ОВД). В нее вошли СССР, Албания (вышла в 1968 г.), Болгария, Венгрия, ГДР, Польша, Румыния, Чехословакия.Объяснение: