Золотая Орда по сути своей являлась государством кочевым, а таким государствам не свойственна долговечность: кочевые государства легко растут и легко распадаются на части. Сама будучи продуктом распада империи Чингисхана, Золотая Орда со временем претерпела новый распад. Вражда с соперничающей ордой Хулагу (или Ильханатом), также осколком империи Чингисхана, ослабила Золотую Орду, не ее долговечности и нарастающая со временем освободительная борьба русских княжеств. Поэтому в XV веке Золотую Орду ждал распад.
Первыми отделились от Золотой Орды Сибирское и Узбекское ханства, затем - Ногайская орда. Решающим же кризисом стало возникновение Казанского, Крымского и Казахского ханств, после чего Золотая Орда прекратила своё существование, уступив место преемнице - Большой Орде.
Большая Орда первое время сохраняла господство над Русью, но в 1480 году безуспешная попытка Ахмата принудить Московскую Русь к выплате дани (вошедшая в историю как Стояние на Угре) привела к обретению Московским государством независимости. Лишившись окончательно источника богатств, Большая Орда не могла больше удерживать первенство среди новых ордынских государств, и вскоре хан Ахмат был убит ногайцами и сибирскими татарами, а при его детях наступил окончательный распад Большой Орды.
Распад Золотой Орды привел к ряду важных исторических последствий, в первую очередь - для Московской Руси, или зарождающегося Российского государства. Золотой Орде как монолитному образованию раздробленная Русь противостоять не могла ни при каких обстоятельствах. Но объединенная Русь не только легко преодолела иго Большой Орды, но и вскоре (при Иване Грозном) завоевала и покорила значительную часть образовавшихся при её распаде государств. Оставшиеся, такие, как Крымское ханство, Ногайская орда и Казахстан, были постепенно присоединены к России в последовавшие столетия.
Українські землі, що знаходилися під владою імперії Габсбургів, були в ній справжнім «ведмежим кутом» і поступалися за рівнем розвитку тим, що опинилися під владою Росії. Тут домінувало сільське господарство, яке за недовгий час після падіння кріпацтва та ще й в умовах іноземного панування не могло належним чином розвиватися. Безземелля, малоземелля, злидні були характерними для тодішніх підавстрійських земель України. Після падіння кріпацтва у 1848 р. становище селянської маси (селяни становили 95 % західних українців!) суттєво не поліпшилося. Майже половина придатної для обробки землі належала поміщикам, у їхніх же руках знаходилися ліси та луки. Збільшення селянського населення призводило до земельного голоду, а звідси — низький життєвий рівень (80% селян належали до бідняків), хвороби, висока смертність, вимушена еміграція...
Значною підмогою, особливо для гуцулів та лемків, були карпатські ліси. Тут досить інтенсивно розвивалася традиційна деревообробна та соледобувна промисловість. У зв'язку з прикордонним становищем краю виникла потреба і в залізниці. Так, Перемишль став однією з найбільших у Європі фортець, десятитисячна залога якої дорівнювала кількості її тогочасних мешканців у 60—70-х роках XIX ст. Тому в 1859 р. залізниця пройшла від Кракова до Перемишля, а вже через два роки звідси пролягла колія і до Львова. У 1872 р. через Перемишль був налагоджений залізничний зв'язок із Будапештом.
Золотая Орда по сути своей являлась государством кочевым, а таким государствам не свойственна долговечность: кочевые государства легко растут и легко распадаются на части. Сама будучи продуктом распада империи Чингисхана, Золотая Орда со временем претерпела новый распад. Вражда с соперничающей ордой Хулагу (или Ильханатом), также осколком империи Чингисхана, ослабила Золотую Орду, не ее долговечности и нарастающая со временем освободительная борьба русских княжеств. Поэтому в XV веке Золотую Орду ждал распад.
Первыми отделились от Золотой Орды Сибирское и Узбекское ханства, затем - Ногайская орда. Решающим же кризисом стало возникновение Казанского, Крымского и Казахского ханств, после чего Золотая Орда прекратила своё существование, уступив место преемнице - Большой Орде.
Большая Орда первое время сохраняла господство над Русью, но в 1480 году безуспешная попытка Ахмата принудить Московскую Русь к выплате дани (вошедшая в историю как Стояние на Угре) привела к обретению Московским государством независимости. Лишившись окончательно источника богатств, Большая Орда не могла больше удерживать первенство среди новых ордынских государств, и вскоре хан Ахмат был убит ногайцами и сибирскими татарами, а при его детях наступил окончательный распад Большой Орды.
Распад Золотой Орды привел к ряду важных исторических последствий, в первую очередь - для Московской Руси, или зарождающегося Российского государства. Золотой Орде как монолитному образованию раздробленная Русь противостоять не могла ни при каких обстоятельствах. Но объединенная Русь не только легко преодолела иго Большой Орды, но и вскоре (при Иване Грозном) завоевала и покорила значительную часть образовавшихся при её распаде государств. Оставшиеся, такие, как Крымское ханство, Ногайская орда и Казахстан, были постепенно присоединены к России в последовавшие столетия.
Объяснение:
ответ:Соціально-економічне становище.
Українські землі, що знаходилися під владою імперії Габсбургів, були в ній справжнім «ведмежим кутом» і поступалися за рівнем розвитку тим, що опинилися під владою Росії. Тут домінувало сільське господарство, яке за недовгий час після падіння кріпацтва та ще й в умовах іноземного панування не могло належним чином розвиватися. Безземелля, малоземелля, злидні були характерними для тодішніх підавстрійських земель України. Після падіння кріпацтва у 1848 р. становище селянської маси (селяни становили 95 % західних українців!) суттєво не поліпшилося. Майже половина придатної для обробки землі належала поміщикам, у їхніх же руках знаходилися ліси та луки. Збільшення селянського населення призводило до земельного голоду, а звідси — низький життєвий рівень (80% селян належали до бідняків), хвороби, висока смертність, вимушена еміграція...
Значною підмогою, особливо для гуцулів та лемків, були карпатські ліси. Тут досить інтенсивно розвивалася традиційна деревообробна та соледобувна промисловість. У зв'язку з прикордонним становищем краю виникла потреба і в залізниці. Так, Перемишль став однією з найбільших у Європі фортець, десятитисячна залога якої дорівнювала кількості її тогочасних мешканців у 60—70-х роках XIX ст. Тому в 1859 р. залізниця пройшла від Кракова до Перемишля, а вже через два роки звідси пролягла колія і до Львова. У 1872 р. через Перемишль був налагоджений залізничний зв'язок із Будапештом.
Объяснение: