ХІХ ст. стало часом, коли внаслідок змін, започаткованих промисловою революцією, у країнах Європи відбувалось формування індустріального суспільства. Зрушення в Західній Європі впливали на економічний розвиток Наддніпрянської України. Протягом першої половини ХІХ ст. на цих землях набирав сили процес становлення нової ринкової економіки і занепаду кріпацтва. Проте здійснювався він у складних умовах, під впливом різних, інколи суперечливих, чинників. Велика різниця була в розвитку різних регіонів українських земель. Своєрідним «випробувальним полігоном» становлення нових економічних відносин стала Південна Україна, де значних масштабів набуло використання вільнонайманої робочої сили. Поступово Південь втягував в орбіту ринкових відносин не лише Правобережну і Лівобережну Україну, а й інші регіони імперії, де ще панували застарілі кріпосницькі відносини. У зовсім протилежному напрямку розвивалося в цей час сільське господарство Правобережжя, де переважала примусова праця селян-кріпаків. Становище українських селян-кріпаків у деяких господарствах Правобережжя нагадувало плантаційне рабство на Півдні США. Ситуація, коли співіснували ринкове господарство з вільнонайманою працею і примусова праця, як свідчив досвід США, могли зберігатися досить довго. Лише перетворення примусової праці на перешкоду для подальшої індустріалізації та викликане цим сповільнення темпів економічного розвитку змусили правлячу верхівку вдатися до реформування застарілих виробничих відносин.
Великий Шёлковый путь – система торговых маршрутов, по которой караваны соединяли страны Европы и Азии с 2 века до н.э. до 15 века н.э.. Сам термин «Великий Шёлковый путь» появился лишь в 19 веке благодаря фундаментальной монографии немецкого историка К. Рихтофена «Китай».
Огромную роль в судьбе Великого Шёлкового пути сыграл китайский придворный Чжан Цянь. Ему довелось побывать с дипломатической миссией в степях Средней Азии. И, несмотря на то, что его миссия преследовала цели военной дипломатии, он смог также оценить тогдашний спрос на китайские товары далеко за границей Поднебесной империи, а также увидеть много предметов материальной культуры, неизвестных на тот момент в Китае. В 129 г. до н.э. Чжан Цянь направил императору Хань доклад, в котором описал выгоды товарного обмена со странами Средней Азии. Доклад признали ценным, и Поднебесная империя начала вести активную торговлю. Караваны везли на рынки кочевых государств не только шёлк, но и фарфор, полудрагоценные камни, бронзовые изделия, лекарства и бумагу.
Тем самым китайцы позволили степнякам прикоснуться к культуре оседлого, земледельческого народа. Взамен Китай получал коней, верблюдов, парфянские ковры. Именно по Великому Шёлковому пути в Китай была завезена виноградная лоза.
Відповідь:
Пояснення:
ХІХ ст. стало часом, коли внаслідок змін, започаткованих промисловою революцією, у країнах Європи відбувалось формування індустріального суспільства. Зрушення в Західній Європі впливали на економічний розвиток Наддніпрянської України. Протягом першої половини ХІХ ст. на цих землях набирав сили процес становлення нової ринкової економіки і занепаду кріпацтва. Проте здійснювався він у складних умовах, під впливом різних, інколи суперечливих, чинників. Велика різниця була в розвитку різних регіонів українських земель. Своєрідним «випробувальним полігоном» становлення нових економічних відносин стала Південна Україна, де значних масштабів набуло використання вільнонайманої робочої сили. Поступово Південь втягував в орбіту ринкових відносин не лише Правобережну і Лівобережну Україну, а й інші регіони імперії, де ще панували застарілі кріпосницькі відносини. У зовсім протилежному напрямку розвивалося в цей час сільське господарство Правобережжя, де переважала примусова праця селян-кріпаків. Становище українських селян-кріпаків у деяких господарствах Правобережжя нагадувало плантаційне рабство на Півдні США. Ситуація, коли співіснували ринкове господарство з вільнонайманою працею і примусова праця, як свідчив досвід США, могли зберігатися досить довго. Лише перетворення примусової праці на перешкоду для подальшої індустріалізації та викликане цим сповільнення темпів економічного розвитку змусили правлячу верхівку вдатися до реформування застарілих виробничих відносин.
Великий Шёлковый путь – система торговых маршрутов, по которой караваны соединяли страны Европы и Азии с 2 века до н.э. до 15 века н.э.. Сам термин «Великий Шёлковый путь» появился лишь в 19 веке благодаря фундаментальной монографии немецкого историка К. Рихтофена «Китай».
Огромную роль в судьбе Великого Шёлкового пути сыграл китайский придворный Чжан Цянь. Ему довелось побывать с дипломатической миссией в степях Средней Азии. И, несмотря на то, что его миссия преследовала цели военной дипломатии, он смог также оценить тогдашний спрос на китайские товары далеко за границей Поднебесной империи, а также увидеть много предметов материальной культуры, неизвестных на тот момент в Китае. В 129 г. до н.э. Чжан Цянь направил императору Хань доклад, в котором описал выгоды товарного обмена со странами Средней Азии. Доклад признали ценным, и Поднебесная империя начала вести активную торговлю. Караваны везли на рынки кочевых государств не только шёлк, но и фарфор, полудрагоценные камни, бронзовые изделия, лекарства и бумагу.
Тем самым китайцы позволили степнякам прикоснуться к культуре оседлого, земледельческого народа. Взамен Китай получал коней, верблюдов, парфянские ковры. Именно по Великому Шёлковому пути в Китай была завезена виноградная лоза.