В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
Вика250411
Вика250411
27.12.2021 15:32 •  История

Как делать 1,2,4,8 мне надо сегодня


Как делать 1,2,4,8 мне надо сегодня

Показать ответ
Ответ:
Maria404404
Maria404404
24.06.2021 06:41
Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення. Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості. В період еллінізму гається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних в і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури. Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв. Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр. Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг. Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.
0,0(0 оценок)
Ответ:
Zandrew2000
Zandrew2000
24.06.2021 06:41

Народные движения в XVII в.  

 

Современники называли XVII век бунташным. Характерная черта этого времени – восстания в городах и на окраинах государства.  

 

Причины народных выступлений:  

Рост военных расходов, который заставляет правительство Алексея Михайловича вводить все новые формы податей.  

Общее усиление контроля государства над обществом. Закрепощение крестьян.  

Церковная реформа. Многие народные восстания стали частью раскольничьего движения.  

 

В середине 1640-х гг. была введена высокая пошлина на соль, которая из-за этого резко выросла в цене. В 1647 г. правительство отказалось от соляной пошлины; тем не менее, в 1648 г. вспыхнул «Соляной бунт» , направленный против инициаторов ее введения: боярина Морозова, городского головы Шакловитого, думного дьячка Чистого, гостя (купца, занимающегося внешней торговлей) Василия Шорина и других. Бунт поддержали стрельцы, также пострадавшие от повышения цен на соль и давно не получавшие жалование. Застигнутое врасплох правительство выдало или казнило большинство ненавистных толпе деятелей.  

 

В 1650 г. начинается восстание в Пскове. Оно было подавлено одним из соратников Алексея Михайловича боярином А. Л. Ординым-Нащекиным.  

 

В 1662 г. правительство, испытывавшее острый недостаток в драгоценных металлах, попыталось заменить серебряную монету медной. Все свои платежи оно вело медными деньгами, а налоги собирало серебряными. Такая политика стала причиной «Медного бунта» В июле 1662 г. возбужденная толпа ворвалась в село Коломенское – летнюю резиденцию Алексея Михайловича, стрельцы с трудом справились с восставшими. Власть временно отказалась от выпуска медной монеты.  

 

С середины XVII в. , в связи с поиском в южных районах беглых крестьян, осложнились отношения правительства с донским казачеством. Постоянные конфликты между ними привели к казачьему восстанию Степана Разина.  

 

На первом этапе восстания (1669-1670 гг. – т. н. Поход за зипунами) – Разин совершает грабительские походы в Персию и нападает на торговые караваны. Разграбив западное побережье Каспийского моря, Разин вернулся в Астрахань с большой добычей и славой непобедимого вождя.  

 

Весной 1670 г. начался второй этап восстания. Разин открыто выступил против царского правительства. Участие в его войске крестьян придало походу антикрепостнический характер, поэтому его с оговорками можно назвать крестьянской войной. Захватив в апреле Царицын, Разин в июне вернулся в Астрахань и провозгласил здесь свою власть. Летом 1670 г. на сторону Разина перешли Саратов и Самара, крестьянские волнения, таким образом, охватили огромную территорию. Только под Симбирском большая, но плохо обученная и вооруженная крестьянская армия была разбита. Разин бежал на Дон где был схвачен и выдан властям богатыми (домовитыми) казаками. В 1671 г. Степан Разин был казнен в Москве.  

 

Еще одним народным выступлением стало Соловецкое восстание 1667-1676 гг. – одна из самых ярких страниц истории Раскола. Носившее чисто антиреформенный характер, восстание было подавленно только после предательства одного из защитников Соловецкого монастыря.  

 

На западном направлении стержнем внешней политики были отношения России с Речью Посполитой. При характеристике этого направления следует особо остановиться на освободительном антипольском движении под руководством Богдана Хмельницкого. Абитуриент должен показать значение присоединения Левобережной Украины к России.

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: История
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота