Політична ідея винятковості малоросів, як вважає таємний радник Юзефович, є вигадкою австрійсько-польської інтриги, яку запустили у нас поляки на початку 40-х рр.
У 1861 р. почали видавати в Петербурзі Білозерський разом з Кулішем журнал “Основа”. Поява цього журналу – перший формальний прояв української пропаганди.
Заснований в Києві відділ імператорського Російського географічного товариства прихистив тих неблагонадійних і шкідливих осіб, які нині вирізняються особливою діяльністю на ниві поширення серед народу ідеї про самостійну народність малоросів.
Найголовнішими діячами відділу на терені поширення в народі хибної і шкідливої думки про самостійність малоросійської народності, мови й літератури є Чубинський і колишній доцент Київського університету Драгоманов.
...українофіли наполегливо намагаються піднести простонародну говірку Південної Росії до рівня літературної мови, перекладаючи твори російської та іноземних літератур і видаючи оригінальні твори.
З особливою увагою стежачи за напрямом усіх видань для народу малоросійською говіркою, дійшли позитивного висновку, що вся літературна діяльність так званих українофілів має кваліфікуватися як посягання на державну єдність і цілісність Росії, приховане більш-менш пристойними формами.
2. Найбільша загроза:
Дозволити створення особливої простонародної літератури українською говіркою – означало б закласти міцне підґрунтя для розвитку переконання у можливості здійснити в майбутньому, хоча, можливо, і досить віддаленому, відчуження України від Росії.
3. Докази упередженості:
Це переконання підтверджує історія одного з найбільш завзятих пропагандистів українофільства Куліша, який чи не першим заклав основу до подальшого розвитку і поширення шкідливого й безглуздого вчення про відокремлення Малоросії...
Майже одночасно з Кулішем з’явився поет Шевченко, якого прихильники Куліша, коли поет помер, намагалися щосили підняти на п’єдестал народного кумира.
Крымская (Восточная) война между Россией и коалицией стран в составе Великобритании, Франции, Турции и Сардинского королевства продолжалась с 1853 по 1856 год и была вызвана столкновением их интересов в бассейне Черного моря, на Кавказе и Балканах.
Крымская (Восточная) война между Россией и коалицией стран в составе Великобритании, Франции, Турции и Сардинского королевства продолжалась с 1853 по 1856 год и была вызвана столкновением их интересов в бассейне Черного моря, на Кавказе и Балканах.
(Военная энциклопедия. Председатель Главной редакционной комиссии С.Б. Иванов. Воениздат. Москва. в 8 томах —2004 г.г. ISBN 5 — 203 01875 — 8)
Война началась в 1853 году между Россией и Турцией и первоначально складывалась для России удачно: русские войска вступили в Молдавию и Валахию, одержали ряд побед на Кавказе, под командованием Павла Нахимова полностью уничтожили турецкий флот в Синопском сражении, длившемся всего три часа.
1. Упереджене ставлення:
Політична ідея винятковості малоросів, як вважає таємний радник Юзефович, є вигадкою австрійсько-польської інтриги, яку запустили у нас поляки на початку 40-х рр.
У 1861 р. почали видавати в Петербурзі Білозерський разом з Кулішем журнал “Основа”. Поява цього журналу – перший формальний прояв української пропаганди.
Заснований в Києві відділ імператорського Російського географічного товариства прихистив тих неблагонадійних і шкідливих осіб, які нині вирізняються особливою діяльністю на ниві поширення серед народу ідеї про самостійну народність малоросів.
Найголовнішими діячами відділу на терені поширення в народі хибної і шкідливої думки про самостійність малоросійської народності, мови й літератури є Чубинський і колишній доцент Київського університету Драгоманов.
...українофіли наполегливо намагаються піднести простонародну говірку Південної Росії до рівня літературної мови, перекладаючи твори російської та іноземних літератур і видаючи оригінальні твори.
З особливою увагою стежачи за напрямом усіх видань для народу малоросійською говіркою, дійшли позитивного висновку, що вся літературна діяльність так званих українофілів має кваліфікуватися як посягання на державну єдність і цілісність Росії, приховане більш-менш пристойними формами.
2. Найбільша загроза:
Дозволити створення особливої простонародної літератури українською говіркою – означало б закласти міцне підґрунтя для розвитку переконання у можливості здійснити в майбутньому, хоча, можливо, і досить віддаленому, відчуження України від Росії.
3. Докази упередженості:
Це переконання підтверджує історія одного з найбільш завзятих пропагандистів українофільства Куліша, який чи не першим заклав основу до подальшого розвитку і поширення шкідливого й безглуздого вчення про відокремлення Малоросії...
Майже одночасно з Кулішем з’явився поет Шевченко, якого прихильники Куліша, коли поет помер, намагалися щосили підняти на п’єдестал народного кумира.
Хронология Крымской войны 1853-1856 годов
12:01 05.11.2013
65935
Фрагмент панорамы Оборона Севастополя 1854-1855 г.г. автора Франца Рубо
© РИА Новости / Александр Лыскин
Перейти в фотобанк
Читать ria.ru в
Крымская (Восточная) война между Россией и коалицией стран в составе Великобритании, Франции, Турции и Сардинского королевства продолжалась с 1853 по 1856 год и была вызвана столкновением их интересов в бассейне Черного моря, на Кавказе и Балканах.
Крымская (Восточная) война между Россией и коалицией стран в составе Великобритании, Франции, Турции и Сардинского королевства продолжалась с 1853 по 1856 год и была вызвана столкновением их интересов в бассейне Черного моря, на Кавказе и Балканах.
(Военная энциклопедия. Председатель Главной редакционной комиссии С.Б. Иванов. Воениздат. Москва. в 8 томах —2004 г.г. ISBN 5 — 203 01875 — 8)
Война началась в 1853 году между Россией и Турцией и первоначально складывалась для России удачно: русские войска вступили в Молдавию и Валахию, одержали ряд побед на Кавказе, под командованием Павла Нахимова полностью уничтожили турецкий флот в Синопском сражении, длившемся всего три часа.