1) Грамоты назывались-ярлык 2)Сборник законов-Яса(Великая Яса) 3)Дань,которую платили русские князья-Ордынский выход 4)Командующие- Джэбэ и Субэдэй 5)Не знаю 6)Не знаю 8)Не знаю 9)Ледовое побоище-5 апреля 1242г,Битва на Калке-31мая1223, Куликовская битва-1380г,Битва при Грюнвальде-15 июля 1410 10)В сражении на Неве учавстволи войско новгородские и шведские,На Воже -между русским войском и Золотой Ордой,на Ворскле-между Золотой Ордой и Литовским княжеством ,На Липеце-между объединненым войском русско-половецким и монгольским корпусом 11)Батый возглавляв нашествие на Русь 12)Сожжение Москвы при Донском было Батыем в 1238г
Особливим політичним організмом, який підпорядковувався українському гетьману, було Запорожжя. В 1686р., за російсько-польською угодою Запорозька Січ перейшла з-під подвійного підпорядкування Варшаві та Москві під виключну зверхність останньої. І якщо попередній невизначений статус був козакам на руку, дозволяючи їм лавірувати між двома державами, то відтепер несанкціонована співпраця з Річчю Посполитою ставала незаконною. З цього часу Запорожжя за тодішнім формулюванням знаходилося під царською владою та гетьманським регіментом. Не могло Низове Військо контактувати й з південними сусідами через початок російсько-турецької війни. Однак право на самостійні політичні зв’язки з іноземними державами було цілком природним у розумінні запорожців. Так, у одному з листів до гетьмана Івана Самойловича від 1686р. вони, обвинувачуючи гетьмана в намірах «викорінити» Низове Військо, вимагали поваги до себе, зазначаючи, що «не тільки пресвітлі государі, царі наші православні, але й найясніші християнські монархи, римський цісар і король польський, також цар, і вейзир турецький, та хан кримський, пишучи до нас при належних потребах, віддають нам належну шану і не понижують лицарської хвали нашої».
Зрозуміло, що й наступнику цього гетьмана довелося вирішувати не питання взаємин з Січчю, яка традиційно була осередком початку небезпечних для соціальної стабільності рухів, на яку насамперед звертали увагу зовнішні сили, плануючи певні антиукраїнські чи антиросійські акції. Питанням великої ваги було те, наскільки Мазепа зможе впливати на Січ, наскільки, врешті, вдасться йому на шляху до підпорядкування Запорожжя гетьманській владі, що не могло відбутися відразу, а переросло в тривалий та наповнений конфліктами процес.
2)Сборник законов-Яса(Великая Яса)
3)Дань,которую платили русские князья-Ордынский выход
4)Командующие- Джэбэ и Субэдэй
5)Не знаю
6)Не знаю
8)Не знаю
9)Ледовое побоище-5 апреля 1242г,Битва на Калке-31мая1223, Куликовская битва-1380г,Битва при Грюнвальде-15 июля 1410
10)В сражении на Неве учавстволи войско новгородские и шведские,На Воже -между русским войском и Золотой Ордой,на Ворскле-между Золотой Ордой и Литовским княжеством ,На Липеце-между объединненым войском русско-половецким и монгольским корпусом
11)Батый возглавляв нашествие на Русь
12)Сожжение Москвы при Донском было Батыем в 1238г
Особливим політичним організмом, який підпорядковувався українському гетьману, було Запорожжя. В 1686р., за російсько-польською угодою Запорозька Січ перейшла з-під подвійного підпорядкування Варшаві та Москві під виключну зверхність останньої. І якщо попередній невизначений статус був козакам на руку, дозволяючи їм лавірувати між двома державами, то відтепер несанкціонована співпраця з Річчю Посполитою ставала незаконною. З цього часу Запорожжя за тодішнім формулюванням знаходилося під царською владою та гетьманським регіментом. Не могло Низове Військо контактувати й з південними сусідами через початок російсько-турецької війни. Однак право на самостійні політичні зв’язки з іноземними державами було цілком природним у розумінні запорожців. Так, у одному з листів до гетьмана Івана Самойловича від 1686р. вони, обвинувачуючи гетьмана в намірах «викорінити» Низове Військо, вимагали поваги до себе, зазначаючи, що «не тільки пресвітлі государі, царі наші православні, але й найясніші християнські монархи, римський цісар і король польський, також цар, і вейзир турецький, та хан кримський, пишучи до нас при належних потребах, віддають нам належну шану і не понижують лицарської хвали нашої».
Зрозуміло, що й наступнику цього гетьмана довелося вирішувати не питання взаємин з Січчю, яка традиційно була осередком початку небезпечних для соціальної стабільності рухів, на яку насамперед звертали увагу зовнішні сили, плануючи певні антиукраїнські чи антиросійські акції. Питанням великої ваги було те, наскільки Мазепа зможе впливати на Січ, наскільки, врешті, вдасться йому на шляху до підпорядкування Запорожжя гетьманській владі, що не могло відбутися відразу, а переросло в тривалий та наповнений конфліктами процес.
Объяснение:
ясно так?