1. Якими були кордони Перської держави за часів її найбільшої могутності?
Відповідь:
Унаслідок завоювань Ассирія перетворилася на імперію. Засновником Ассирійської імперії вважають ассирійського царя Тіглатпаласара III (745—727 рр. до н. е.). Свої завойовницькі походи він розпочав війною з Урарту, згодом захопив Сирію, потім Фінікію, частину Мідії. У 729 р. до н. е. приєднав Вавилонське царство. Відтоді Ассирії належали всі землі «від Верхнього моря, де сідає сонце, до Нижнього моря, де сонце сходить», тобто від Середземного моря до Перської затоки.
2. Визначте доленосні, на вашу думку, події історії Ассирії, Халдеї та Персії.
Відповідь:
Щодо Ассирії, то вавилоняни в союзі з мідійцями зруйнували імперію ассирійців. У 612 р. до н.е. впала столиця - Ніневія. Ассирійська держава припинила існування.
Щодо Халдеї - Новохудоносор II розгорнув небачене будівництво Вавилону, таким чином створив одне з семи чудес світу - висячі сади Семіраміди.
Щодо Персії, то після смерті «царя царів» Дарія І країна почала поступово занепадати. За правління царя Ксеркса (486-465 рр. дон. е.) державу послаблювали повстання на завойованих землях, зокрема в Єгипті та Вавилоні. Персія вела нелегку боротьбу з греками, під час якої зазнала поразки.
3. Що спільного та відмінного в державному устрої Ассирійської, Нововавилонськоїта Перської держав?
Відповідь:
Спільне було те, що на верхівці суспільства перебував Цар, який був головний військовим ватажком та мав велику армію для керівництва країною. Відмінне було те, що межі країн були різними і адміністративний поділ дещо відрізнявся.
4. Чим уславили свої імена Ашшурбаніпал, Навуходоносор II, Дарій І? Хто з них міг знати один про одного? Відповідь:
Ашшурбаніпал (669-629 рр. до н. е.). - цей цар заснував у Ніневії найбільшу бібліотеку.
Навуходоносор II розгорнув у двохсоттисячному Вави лоні небачене будівництво. Навколо міста було зведено два ряди мурів з 360 сторожовими вежами.
За Дарія І було запроваджено єдину золоту монету-дарик. Працювала кінна поштова служба. Від станції до станції вночі та вдень мчали вершники, передаючи розпорядження царя й листи-звіти посадових осіб.
Еконо́міка Япо́нії — одна з найрозвиненіших економік світу. За розміром ВВП і обсягом промислового виробництва Японія займає 3-є місце серед країн світу після США і КНР. Вона випереджає інші азійські держави за рівнем розвитку промисловості, основні галузі якої: чорна та кольорова металургія, силове електричне обладнання, суднобудівна та автомобільна промисловість, електронне та електрокомунікаційне обладнання, приладобудування, нафтохімічна, харчова, текстильна та легка промисловість.Наприкінці XX ст. в Японії стрімко зростали інвалютні резерви. Урядом була запроваджена система заходів щодо лібералізації вивозу японських капіталів закордон. Нині вона є найпотужнішим банківським центром і міжнародним кредитором. Її частка у міжнародних позиках зросла з 5 % у 1980 р. до 20,6 % у 1990 р. Експорт капіталу є головною формою зовнішньоекономічної діяльності. Найбільше японських капіталів працює у США (42,2 %), країнах Азії (24,2 %), Західної Європи (15,3 %), Латинської Америки (9,3 %)З кінця 20 століття для Японії характерне швидке скорочення орних площ, особливо заливних полів. Причинами скорочення називають перехід японців від традиційного до західного життя — зменшення споживання рису і збільшення споживання пшеничних виробів, м'яса, молочних продуктів тощо. Іншою причиною скорочення орних земель є урбанізація, а також розвиток підприємств вторинного і третинного секторів економіки. Колишні сільськогосподарські угіддя відводяться під будівництво житлових приміщень, заводів, офісів або доріг.Промислові райони: Токіо — Йокогама, Осака — Кобе і Нагоя, на які припадає понад 50 % прибутків обробних галузей, виділяється м. Кітакюсю на півночі о. Кюсю. Найвідсталіші в індустріальному відношенні Хоккайдо, північний Хонсю і південний Кюсю, де розвинені чорна і кольорова металургія, коксохімія, нафтопереробка, машинобудування, електронне приладобудування, військова, скляно-керамічна, цементна, харчова, текстильна, поліграфічна промисловість.Автомобілебудування — одна з основних галузей промисловості, що забезпечила стрімкий розвиток японської економіки в другій половині 20 століття. На початку 21 століття в цій галузі було зайнято близько 8 млн осіб. Автомобільна продукція є однією з головних статей японського експорту. Великі автомобілебудівні райони розташовані в префектурах Канаґава, Сідзуока та Айті. Найбільші заводи знаходяться в містах Хіросіма, Курасікі, Сідзука, Тойота, Хамамацу, Йокосука, Йокогама, Ота. Японія бідна на енергетичні ресурси. Країна переважно імпортує їх з закордону, що робить її вразливою до зовнішніх впливів. До 1960-х років японська економіка працювала на кам'яному вугіллі, проте після енергетичної революції перейшла на споживання нафти. У зв'язку із нафтовими кризами 1973 і 1979 років, японський уряд прийняв рішення зменшувати нафтову залежність країни шляхом розвитку власної ядерної енергетики та переведенням частини підприємств на природний газ.Японська торгівля належить до типу торгівлі доданої вартості. Вона полягає в імпортуванні Японією сировини і експортуванні промислових товарів. В часи існування Японської імперії країна переважно ввозила сировину для текстильної промисловості, а вивозила текстильні товари. Торгівля була орієнтована на предмети легкої промисловості. Після Другої світової війни головною статтею японського імпорту стало паливо, а експорту — продукція машинобудування, автомобілі, високоточне обладнання та напівпровідники. Торгівля була переорієнтована на товари важкої і хімічної промисловості. Починаючи з 1980 року країна має перманентне позитивне сальдо торгового балансу — обсяги продажу перевищують обсяги закупівель. Через це між Японією і США неодноразово спахували торговельні конфлікти. У 1990-х роках японські виробничі підприємства перенесли значну частину своїх заводів в азійські країни. Продукція цих підприємств також імпортується до Японії.
1. Якими були кордони Перської держави за часів її найбільшої могутності?
Відповідь:
Унаслідок завоювань Ассирія перетворилася на імперію. Засновником Ассирійської імперії вважають ассирійського царя Тіглатпаласара III (745—727 рр. до н. е.). Свої завойовницькі походи він розпочав війною з Урарту, згодом захопив Сирію, потім Фінікію, частину Мідії. У 729 р. до н. е. приєднав Вавилонське царство. Відтоді Ассирії належали всі землі «від Верхнього моря, де сідає сонце, до Нижнього моря, де сонце сходить», тобто від Середземного моря до Перської затоки.
2. Визначте доленосні, на вашу думку, події історії Ассирії, Халдеї та Персії.
Відповідь:
Щодо Ассирії, то вавилоняни в союзі з мідійцями зруйнували імперію ассирійців. У 612 р. до н.е. впала столиця - Ніневія. Ассирійська держава припинила існування.
Щодо Халдеї - Новохудоносор II розгорнув небачене будівництво Вавилону, таким чином створив одне з семи чудес світу - висячі сади Семіраміди.
Щодо Персії, то після смерті «царя царів» Дарія І країна почала поступово занепадати. За правління царя Ксеркса (486-465 рр. дон. е.) державу послаблювали повстання на завойованих землях, зокрема в Єгипті та Вавилоні. Персія вела нелегку боротьбу з греками, під час якої зазнала поразки.
3. Що спільного та відмінного в державному устрої Ассирійської, Нововавилонськоїта Перської держав?
Відповідь:
Спільне було те, що на верхівці суспільства перебував Цар, який був головний військовим ватажком та мав велику армію для керівництва країною. Відмінне було те, що межі країн були різними і адміністративний поділ дещо відрізнявся.
4. Чим уславили свої імена Ашшурбаніпал, Навуходоносор II, Дарій І? Хто з них міг знати один про одного? Відповідь:
Ашшурбаніпал (669-629 рр. до н. е.). - цей цар заснував у Ніневії найбільшу бібліотеку.
Навуходоносор II розгорнув у двохсоттисячному Вави лоні небачене будівництво. Навколо міста було зведено два ряди мурів з 360 сторожовими вежами.
За Дарія І було запроваджено єдину золоту монету-дарик. Працювала кінна поштова служба. Від станції до станції вночі та вдень мчали вершники, передаючи розпорядження царя й листи-звіти посадових осіб.
Еконо́міка Япо́нії — одна з найрозвиненіших економік світу. За розміром ВВП і обсягом промислового виробництва Японія займає 3-є місце серед країн світу після США і КНР. Вона випереджає інші азійські держави за рівнем розвитку промисловості, основні галузі якої: чорна та кольорова металургія, силове електричне обладнання, суднобудівна та автомобільна промисловість, електронне та електрокомунікаційне обладнання, приладобудування, нафтохімічна, харчова, текстильна та легка промисловість.Наприкінці XX ст. в Японії стрімко зростали інвалютні резерви. Урядом була запроваджена система заходів щодо лібералізації вивозу японських капіталів закордон. Нині вона є найпотужнішим банківським центром і міжнародним кредитором. Її частка у міжнародних позиках зросла з 5 % у 1980 р. до 20,6 % у 1990 р. Експорт капіталу є головною формою зовнішньоекономічної діяльності. Найбільше японських капіталів працює у США (42,2 %), країнах Азії (24,2 %), Західної Європи (15,3 %), Латинської Америки (9,3 %)З кінця 20 століття для Японії характерне швидке скорочення орних площ, особливо заливних полів. Причинами скорочення називають перехід японців від традиційного до західного життя — зменшення споживання рису і збільшення споживання пшеничних виробів, м'яса, молочних продуктів тощо. Іншою причиною скорочення орних земель є урбанізація, а також розвиток підприємств вторинного і третинного секторів економіки. Колишні сільськогосподарські угіддя відводяться під будівництво житлових приміщень, заводів, офісів або доріг.Промислові райони: Токіо — Йокогама, Осака — Кобе і Нагоя, на які припадає понад 50 % прибутків обробних галузей, виділяється м. Кітакюсю на півночі о. Кюсю. Найвідсталіші в індустріальному відношенні Хоккайдо, північний Хонсю і південний Кюсю, де розвинені чорна і кольорова металургія, коксохімія, нафтопереробка, машинобудування, електронне приладобудування, військова, скляно-керамічна, цементна, харчова, текстильна, поліграфічна промисловість.Автомобілебудування — одна з основних галузей промисловості, що забезпечила стрімкий розвиток японської економіки в другій половині 20 століття. На початку 21 століття в цій галузі було зайнято близько 8 млн осіб. Автомобільна продукція є однією з головних статей японського експорту. Великі автомобілебудівні райони розташовані в префектурах Канаґава, Сідзуока та Айті. Найбільші заводи знаходяться в містах Хіросіма, Курасікі, Сідзука, Тойота, Хамамацу, Йокосука, Йокогама, Ота. Японія бідна на енергетичні ресурси. Країна переважно імпортує їх з закордону, що робить її вразливою до зовнішніх впливів. До 1960-х років японська економіка працювала на кам'яному вугіллі, проте після енергетичної революції перейшла на споживання нафти. У зв'язку із нафтовими кризами 1973 і 1979 років, японський уряд прийняв рішення зменшувати нафтову залежність країни шляхом розвитку власної ядерної енергетики та переведенням частини підприємств на природний газ.Японська торгівля належить до типу торгівлі доданої вартості. Вона полягає в імпортуванні Японією сировини і експортуванні промислових товарів. В часи існування Японської імперії країна переважно ввозила сировину для текстильної промисловості, а вивозила текстильні товари. Торгівля була орієнтована на предмети легкої промисловості. Після Другої світової війни головною статтею японського імпорту стало паливо, а експорту — продукція машинобудування, автомобілі, високоточне обладнання та напівпровідники. Торгівля була переорієнтована на товари важкої і хімічної промисловості. Починаючи з 1980 року країна має перманентне позитивне сальдо торгового балансу — обсяги продажу перевищують обсяги закупівель. Через це між Японією і США неодноразово спахували торговельні конфлікти. У 1990-х роках японські виробничі підприємства перенесли значну частину своїх заводів в азійські країни. Продукція цих підприємств також імпортується до Японії.