Хоре́зм (авест. Xvairizem; перс. خوارزم Xvārazm; туркм. Horezm; узб. Xorazm, حارزم) — древний регион и государство[1], цивилизация Центральной Азии, с центром в низовьях реки Амударья — область развитого ирригационного земледелия, ремесла и торговли.
Впервые упоминается в источниках с VII века до н. э. Через Хорезм проходил Великий шёлковый путь. С конца III века столицей Хорезма был город Кят; в конце X века столица переносится в город Гургандж, а со второй половины XVII века — столицей стала Хива.
В настоящее время территория исторического региона Хорезм входит в состав Туркменистана и Республики Узбекистан.
Хоре́зм (авест. Xvairizem; давньоперс. ʰUvarazmiš; перс. خوارزم, Xwârazm або Xârazm) — стародавня держава у Середній Азії з центром в низині Амудар'ї, область розвиненого іригаційного землеробства, ремесла і торгівлі, високої культури.
Історія
Держава виникла в VII–VI століттях до н. е. Землі Хорезму неодноразово потрапляли під контроль різних завойовників. IV–VI століття — початок складання ранньофеодальних відносин.
У 712 Хорезм завоювали араби. Арабський полководець Кутайба, передав владу своєму наміснику. Але в К'яті аж до 10 століття продовжували правити представники афригідскої династії. Дедалі більшого значення стала набувати столиця Північного Хорезму — Ургенч, правитель якого Мамун ібн Мухаммед 995 року об'єднав Хорезм. При ньому і його наступнику Мамуні II ібн Мамуні розпочався новий розквіт Хорезму. В цей час в Ургенчі працювали такі визначні вчені як Аль-Біруні і Ібн Сіна (Авіценна).
У 1017 Хорезм завоював султан Махмуд Газневі, 1043-го — сельджуки.
У XI–XIII століттях був центральною державою Хорезмських шахів. Династія хорезмських шахів прийшла до влади в Ургенчі в кінці 11 століття. Представник династії Атсиз (1127–56), продовжуючи політику збирання земель, розпочату його попередниками, підпорядкував всю північно-західну частину Середньої Азії. Його внук Текеш ібн іль-Арслан (роки правління 1172–1200) звільнив Хорезм від сельджуків (1194).
Прагнучи звільнити Хорезм від васальної залежності від каракитаїв, Текеш в 70–80-і роки 12 століття здійснив кілька походів на Мавераннахр. Пізніше захопив Нішапур (1187), Рей (1192), Мерв (1193). 1194 року він розбив війська султана західних Сельджукидів Тогрула II, у 1196 — аббасидского халіфа Насирова. У період правління Текеша Хорезм зробився могутньою державою в Середній Азії і в Ірані.
При сині Текеша Мухаммеді II Ала-ад-дині (1200–1220) держава великих хорезмшахів досягла найбільшої могутності. Його меж від північних берегів Каспію до Перської затоки і від Кавказу до Гіндукушу. 1207 року було придушено повстання бухарських ремісників під керівництвом Санджара-Маліка, а в 1212 — повстання в Самарканді. У 1210 розгромлені війська каракитаїв.
Проте в 1220, при наступі Чингісхана на Хорезм, його володар не зважився дати генеральну битву, залишивши свою армію розкиданою окремими загонами по містах і фортецях усієї країни. Рятуючись втечею, він помер на одному з островів Каспійського моря.
Після 1220 в результаті нашестя військ Чингісхана, держава хорезмшахів розпалася. Сам Хорезм увійшов до складу улусу Джучі, а потім у Золоту Орду.
У цей час армія Імператора Фрідріха II відновила контроль над Єрусалимом, Вифлеємом, Назаретом і рядом сусідніх замків. Цим був невдоволений володар Курдистану та Єгипту султан Аль-Каміль. Він запропонував хорезмським кланам захопити ці міста. Внаслідок облоги і подальшого штурму міста, 15 липня 1244 року хорезмські війська повністю зруйнували Єрусалим, знищуючи як християн, так і мусульман.
У 2-й половині 14 ст. Хорезм переживав новий період розквіту, його столиця Ургенч збагатилася чудовими будівлями. Правителі Хорезму з династі Суфі мали фактичну незалежність. До цього часу, закінчився процес тюркизації мови хорезмійців.
у 1388 Тимур зруйнував Ургенч і підпорядкував собі весь Хорезм. Пісок засипав канали і сади, країна безлюдніла. Протягом майже століття тривала боротьба Тимуридів та Золотоординських ханів за володіння Хорезмом.
Хоре́зм (авест. Xvairizem; перс. خوارزم Xvārazm; туркм. Horezm; узб. Xorazm, حارزم) — древний регион и государство[1], цивилизация Центральной Азии, с центром в низовьях реки Амударья — область развитого ирригационного земледелия, ремесла и торговли.
Впервые упоминается в источниках с VII века до н. э. Через Хорезм проходил Великий шёлковый путь. С конца III века столицей Хорезма был город Кят; в конце X века столица переносится в город Гургандж, а со второй половины XVII века — столицей стала Хива.
В настоящее время территория исторического региона Хорезм входит в состав Туркменистана и Республики Узбекистан.
Объяснение:
Хоре́зм (авест. Xvairizem; давньоперс. ʰUvarazmiš; перс. خوارزم, Xwârazm або Xârazm) — стародавня держава у Середній Азії з центром в низині Амудар'ї, область розвиненого іригаційного землеробства, ремесла і торгівлі, високої культури.
Історія
Держава виникла в VII–VI століттях до н. е. Землі Хорезму неодноразово потрапляли під контроль різних завойовників. IV–VI століття — початок складання ранньофеодальних відносин.
У 712 Хорезм завоювали араби. Арабський полководець Кутайба, передав владу своєму наміснику. Але в К'яті аж до 10 століття продовжували правити представники афригідскої династії. Дедалі більшого значення стала набувати столиця Північного Хорезму — Ургенч, правитель якого Мамун ібн Мухаммед 995 року об'єднав Хорезм. При ньому і його наступнику Мамуні II ібн Мамуні розпочався новий розквіт Хорезму. В цей час в Ургенчі працювали такі визначні вчені як Аль-Біруні і Ібн Сіна (Авіценна).
У 1017 Хорезм завоював султан Махмуд Газневі, 1043-го — сельджуки.
У XI–XIII століттях був центральною державою Хорезмських шахів. Династія хорезмських шахів прийшла до влади в Ургенчі в кінці 11 століття. Представник династії Атсиз (1127–56), продовжуючи політику збирання земель, розпочату його попередниками, підпорядкував всю північно-західну частину Середньої Азії. Його внук Текеш ібн іль-Арслан (роки правління 1172–1200) звільнив Хорезм від сельджуків (1194).
Прагнучи звільнити Хорезм від васальної залежності від каракитаїв, Текеш в 70–80-і роки 12 століття здійснив кілька походів на Мавераннахр. Пізніше захопив Нішапур (1187), Рей (1192), Мерв (1193). 1194 року він розбив війська султана західних Сельджукидів Тогрула II, у 1196 — аббасидского халіфа Насирова. У період правління Текеша Хорезм зробився могутньою державою в Середній Азії і в Ірані.
При сині Текеша Мухаммеді II Ала-ад-дині (1200–1220) держава великих хорезмшахів досягла найбільшої могутності. Його меж від північних берегів Каспію до Перської затоки і від Кавказу до Гіндукушу. 1207 року було придушено повстання бухарських ремісників під керівництвом Санджара-Маліка, а в 1212 — повстання в Самарканді. У 1210 розгромлені війська каракитаїв.
Проте в 1220, при наступі Чингісхана на Хорезм, його володар не зважився дати генеральну битву, залишивши свою армію розкиданою окремими загонами по містах і фортецях усієї країни. Рятуючись втечею, він помер на одному з островів Каспійського моря.
Після 1220 в результаті нашестя військ Чингісхана, держава хорезмшахів розпалася. Сам Хорезм увійшов до складу улусу Джучі, а потім у Золоту Орду.
У цей час армія Імператора Фрідріха II відновила контроль над Єрусалимом, Вифлеємом, Назаретом і рядом сусідніх замків. Цим був невдоволений володар Курдистану та Єгипту султан Аль-Каміль. Він запропонував хорезмським кланам захопити ці міста. Внаслідок облоги і подальшого штурму міста, 15 липня 1244 року хорезмські війська повністю зруйнували Єрусалим, знищуючи як християн, так і мусульман.
У 2-й половині 14 ст. Хорезм переживав новий період розквіту, його столиця Ургенч збагатилася чудовими будівлями. Правителі Хорезму з династі Суфі мали фактичну незалежність. До цього часу, закінчився процес тюркизації мови хорезмійців.
у 1388 Тимур зруйнував Ургенч і підпорядкував собі весь Хорезм. Пісок засипав канали і сади, країна безлюдніла. Протягом майже століття тривала боротьба Тимуридів та Золотоординських ханів за володіння Хорезмом.
Объяснение: