Селяни – соціальний клас, який переважно займається сільським господарством. Селяни відігравали надзвичайно важливу роль в історії України. Вони не тільки становили переважну більшість українського населення до 1930-х років, але й сприяли збереженню та розвитку української культури. Однією з особливостей селян як соціального стабільність їхнього життя та консервативне ставлення до традицій, мови та віри. Ця особливість селян та їхнього культурного життя була особливо важливою для української нації, яку підкорили потужні сусіди. Селяни послужили головним джерелом для відродження у ХІХ столітті, коли українська літературна мова була реконструйована на основі селянського просторіччя, а традиції сільського життя видобувалися для складових національної культури.
Селяни були двох типів: державні та кріпосні. У першій половині ХІХ століття кріпаки були найбільш пригніченим класом у Російській імперії. Хоча селянська громада обирала своїх старшин, які мали справу з приставом та землевласником, шляхетський поміщик мав право судити кріпаків, висилати їх до Сибіру, відправляти їх до війська та піддавати тілесним покаранням. Вони не могли одружитися без його дозволу, він міг продати цілу родину кріпаків або окремих членів сім'ї, і він встановив обсяг роботи, яку кріпак зобов'язаний був виконати. Павло I обмежив зобов’язання панщини на три дні на тиждень і заборонив продаж кріпаків без землі в Україні. Кріпосне право було скасовано в Російській імперії в 1861 році.
Большая часть населения мира была неграмотной. Да и грамота была не нужна: вековые традиции и обычаи предопределяли тогда жизнь большинства людей от колыбели до могилы. Самым быстрым средством передвижения была тогда железная дорога, но во многих местах не было и ее. Массовое распространение электричества в быту было еще впереди,, верхом удобства считалась тогда керосиновая лампа. Почти все население мира жило в сельской местности. Города были редкими. На их улицах господствовали конные экипажи и неуклюжие трамваи. Женщины в Европе носили еще длинные юбки, а неотъемлемой частью мужского костюма был цилиндр или шляпа-котелок.Еще не взлетел первый самолет и первая ракета.Еще не были изобретены антибиотики.Еще не заработали сборочные конвейеры на автомобильных заводах Генри Форда.Еще не изобрели телевизоры.Но уже родились Рузвельт и Черчилль, Эйнштейн и Пикассо, Гитлер и Муссолини, Ататюрк и Мао Цзэдун, Лени» и Сталин — те, кому было суждено стать главными действующими лицами мировой драмы XX века.Столетие назад Европа господствовала в мире. Европейцы, открыв для себя мир после Великих географических открытий, захватили его и поделили между собой. Мало что свидетельствовало тогда о грядущей утрате Европой своего лидерства. Особое место принадлежало США. Будучи по истокам своего возникновения продолжением европейской цивилизации, США стремительно становились крупнейший державой мира. В стране была создана гигантская индустрия. Во многих отраслях промышленности Америка начинала опережать Европу. Крупнейшие предприниматели — Рокфеллер, Карнеги, Морган и другие — символизировали новую эпоху, в которой США отводилось ведущее место в мире.Феноменальный рост Соединенных Штатов Америки, ставших к концу века ведущей промышленной державой мира, да угрожающе быстрое превращение Японии в могучую военную державу обещали будущие перемены.Если сравнивать карту современного мира и карту мира начала века, поражает многоцветность первой и бедность палитры второй. Европейские страны поделили Южную и Юго-Восточную Азию, Африку, островной мир Океании и Карибского бассейна на колонии, их цвета поэтому превалировали на карте. Самыми крупными владениями располагала Великобритания. Второй по величине колониальной империей являлась Франция. Испания и Португалия, которые положили начало созданию колониальных империй в XV веке, — потеряв в XIX веке свои владения в Центральной и Южной Америке, стали второстепенными колониальными державами. Позже других, только после своего объединения, приступила к колониальным захватам Германия, но и она быстро стала обладательницей крупной империи. Маленькая Бельгия владела колонией Конго, которая в 78 раз превосходила ее по территории. Но это не значит, что все европейские страны имели колонии: их не было, например, у Швейцарии, Швеции, Австро-Венгрии.Страны и народы, оказавшиеся в составе колониальных империй, теряли свою независимость; они непосредственно управлялись из своей страны-метрополии, т.е. владелицы данной колонии. Лишь в британских колониях, заселенных европейцами, было введено самоуправление, эти колонии — Австралия, Канада, Новая Зеландия, Южно-Африканский Союз — получили название доминионов. Те неевропейские страны, которые сохранили внешне независимость, — Китай, Сиам (Таиланд), Афганистан, Иран, Османская империя, страны Центральной и Южной Америки оказались в орбите европейского господства. Но она приняла другие формы. В одних случаях эти государства были вынуждены призыать покровительство, протекторат, со стороны одной из европейских держав. В других случаях европейцы добивались подписания договоров, обеспечивающих им право свободно заниматься торговлей на территории этих государств, создавать там свои опорные пункты. XX век стал переломным моментом в развитии человечества. По масштабу исторических событий, перемен в жизни народов, он не уступал, а даже превзошёл предыдущие исторические эпохи. Революции, две мировые войны, атомные катастрофы, массовое истребление народов, – всем этим наполнен XX век. Однако мир постепенно, но не равномерно двигался по пути демократии, признании прав и свобод человека, к тому миру, в котором мы сейчас живём.
Відповідь:
Селяни, шляхта, кріпаки, громада, кріпосне право, панщина, урок, дворян-поміщик, хата, ярмарок, базар, місячина, пайок, інвентарна реформа, грошова рента, експлуатація.
Пояснення:
Селяни – соціальний клас, який переважно займається сільським господарством. Селяни відігравали надзвичайно важливу роль в історії України. Вони не тільки становили переважну більшість українського населення до 1930-х років, але й сприяли збереженню та розвитку української культури. Однією з особливостей селян як соціального стабільність їхнього життя та консервативне ставлення до традицій, мови та віри. Ця особливість селян та їхнього культурного життя була особливо важливою для української нації, яку підкорили потужні сусіди. Селяни послужили головним джерелом для відродження у ХІХ столітті, коли українська літературна мова була реконструйована на основі селянського просторіччя, а традиції сільського життя видобувалися для складових національної культури.
Селяни були двох типів: державні та кріпосні. У першій половині ХІХ століття кріпаки були найбільш пригніченим класом у Російській імперії. Хоча селянська громада обирала своїх старшин, які мали справу з приставом та землевласником, шляхетський поміщик мав право судити кріпаків, висилати їх до Сибіру, відправляти їх до війська та піддавати тілесним покаранням. Вони не могли одружитися без його дозволу, він міг продати цілу родину кріпаків або окремих членів сім'ї, і він встановив обсяг роботи, яку кріпак зобов'язаний був виконати. Павло I обмежив зобов’язання панщини на три дні на тиждень і заборонив продаж кріпаків без землі в Україні. Кріпосне право було скасовано в Російській імперії в 1861 році.