/116/ С 1618 по 1648 год в раздробленном немецком государстве шла опустошительная война. Причиной ее возникновения стали противоречия между католическими и протестантскими землями, а также борьба за гегемонию рода Габсбургов в Германии и Европе. Постепенно война дополнилась другими конфликтами: противостоянием между Францией и габсбургской Испанией, войной между Испанией и Нидерландами, а также экспансионистской политикой Швеции в районе Балтийского моря. Когда в конце 1620-х годов войска Габсбургов и флот начали военные действия на германском побережье Балтики, возникла угроза Швеции, так как она находилась в состоянии конфликта с католической Польшей. Существовали также опасения, что управляемая Габсбургами Германия может стать в дальнейшем великой державой на Балтике, что противоречило амбициям Швеции. Густаву II Адольфу удалось убедить государственный совет и риксдаг, что лучше всего начать наступление в Германии и поддержать протестантов, которые стремились противостоять власти императора. Когда шведская армия в 1630 году высадилась в Померании, протестантские князья в Южной и Центральной Германии уже были побеждены, на севере же страны они сохраняли нейтралитет. Впервые после неожиданной победы шведов при Брейтенфельде в 1631 году Густав II Адольф смог создать союз протестантских князей, где он играл главную роль. Многочисленная армия наемников была рекрутирована с средств, которые удалось собрать на захваченных территориях. Большая часть Германии была оккупирована шведской армией, и шведский король начал размышлять о том, как использовать успехи для организации политического переворота в немецком государстве. Однако этим планам было не суждено осуществиться, так как в ноябре 1632 года король погиб в битве при Лютцене. Несмотря на то, что участие Густава II Адольфа в войне ограничилось двумя годами, оно имело огромное значение. Немецкие протестанты вплоть до нашего времени считают его героем. В военной истории его кампания в Германии, в ходе которой широко использовалась новая тактика и стратегия, представляется эпохальным событием.
«Руська трійця» (1833-1837 рр.) - галицьке літературне угрупування, очоалюване М.аа Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.
Породжене в добу романтизму, воно мало виразно слов'янофільський і будительсько-демократичний характер. Учасники його вживали прибрані слов'янські імена (Шашкевич - Руслан, Вагилевич - Далібор, Головацький - Ярослав, його брат Іван - Богдан, Ількевич - Мирослав і т. д.). Його девізом були слова, що їх Шашкевич вписав до спільного альбому: «Світи, зоре, на все поле, поки місяць зійде».
Члени «Р. т.» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І.Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з'являтися в Закарпатті.
Навколо «Р. т.» об'єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого народу. Деякі її члени (М. Ількевич, М. Кульчицький та ін.) були зв'язані з польським революційним підпіллям. Збираючи усну народну творчість, вивчаючи Історію рідного народу, перекладаючи твори слов'янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що «русини» Галичини, Буковини й Закарпаття є частиною українського народу, який має свою історію, мову й культуру.
Діяльність «Р. т.» викликана як соціально-національним поневоленням українців в Австрійській Імперії, так і пробудженням інших слов'янських народів переступила межі вузького культурництва. Особливою пошаною членів «Р. т.» користувалася «Енеїда» І. Котляревського, фольклорні збірки М. Максимовича й І. Срезневського, граматика О. Павловського, а також твори харківських романтиків.
Захоплені народною творчістю та героїчним минулим українців і перебуваючи під впливом творів передових словянських діячів, «трійчани» укладають першу рукописну збірку поезії «Син Русі»(1833). У 1835 р. «Р. т.» робить спробу видати фольклорно-літературну збірку «Зоря», в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Проте цензура заборонила її публікацію, а упорядників збірки поліція взяла під пильний нагляд.
Істотною заслугою «Р. т.» було видання альманаху «Русалка Дністрова» (1837 р. у Будапешті), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель Ідея слов'янської взаємності, що нею пройнята «Русалка Дністрова», споріднює її з Колларовою поемою «Slavy dcera» (1824), яка в значній мірі інспірувала діяльність «Р. т.». Вплив на постання «Р. т.» мав між іншими і чеський славіст Ян Ковбек.
«Русалку Дністрову» цісарський уряд заборонив. Лише 250 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.
Гурток «Р. т.» припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича.
Швеция и Тридцатилетняя война
/116/ С 1618 по 1648 год в раздробленном немецком государстве шла опустошительная война. Причиной ее возникновения стали противоречия между католическими и протестантскими землями, а также борьба за гегемонию рода Габсбургов в Германии и Европе. Постепенно война дополнилась другими конфликтами: противостоянием между Францией и габсбургской Испанией, войной между Испанией и Нидерландами, а также экспансионистской политикой Швеции в районе Балтийского моря. Когда в конце 1620-х годов войска Габсбургов и флот начали военные действия на германском побережье Балтики, возникла угроза Швеции, так как она находилась в состоянии конфликта с католической Польшей. Существовали также опасения, что управляемая Габсбургами Германия может стать в дальнейшем великой державой на Балтике, что противоречило амбициям Швеции. Густаву II Адольфу удалось убедить государственный совет и риксдаг, что лучше всего начать наступление в Германии и поддержать протестантов, которые стремились противостоять власти императора.
Когда шведская армия в 1630 году высадилась в Померании, протестантские князья в Южной и Центральной Германии уже были побеждены, на севере же страны они сохраняли нейтралитет. Впервые после неожиданной победы шведов при Брейтенфельде в 1631 году Густав II Адольф смог создать союз протестантских князей, где он играл главную роль. Многочисленная армия наемников была рекрутирована с средств, которые удалось собрать на захваченных территориях. Большая часть Германии была оккупирована шведской армией, и шведский король начал размышлять о том, как использовать успехи для организации политического переворота в немецком государстве. Однако этим планам было не суждено осуществиться, так как в ноябре 1632 года король погиб в битве при Лютцене. Несмотря на то, что участие Густава II Адольфа в войне ограничилось двумя годами, оно имело огромное значение. Немецкие протестанты вплоть до нашего времени считают его героем. В военной истории его кампания в Германии, в ходе которой широко использовалась новая тактика и стратегия, представляется эпохальным событием.
«Руська трійця» (1833-1837 рр.) - галицьке літературне угрупування, очоалюване М.аа Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.
Породжене в добу романтизму, воно мало виразно слов'янофільський і будительсько-демократичний характер. Учасники його вживали прибрані слов'янські імена (Шашкевич - Руслан, Вагилевич - Далібор, Головацький - Ярослав, його брат Іван - Богдан, Ількевич - Мирослав і т. д.). Його девізом були слова, що їх Шашкевич вписав до спільного альбому: «Світи, зоре, на все поле, поки місяць зійде».
Члени «Р. т.» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І.Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з'являтися в Закарпатті.
Навколо «Р. т.» об'єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого народу. Деякі її члени (М. Ількевич, М. Кульчицький та ін.) були зв'язані з польським революційним підпіллям. Збираючи усну народну творчість, вивчаючи Історію рідного народу, перекладаючи твори слов'янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що «русини» Галичини, Буковини й Закарпаття є частиною українського народу, який має свою історію, мову й культуру.
Діяльність «Р. т.» викликана як соціально-національним поневоленням українців в Австрійській Імперії, так і пробудженням інших слов'янських народів переступила межі вузького культурництва. Особливою пошаною членів «Р. т.» користувалася «Енеїда» І. Котляревського, фольклорні збірки М. Максимовича й І. Срезневського, граматика О. Павловського, а також твори харківських романтиків.
Захоплені народною творчістю та героїчним минулим українців і перебуваючи під впливом творів передових словянських діячів, «трійчани» укладають першу рукописну збірку поезії «Син Русі»(1833). У 1835 р. «Р. т.» робить спробу видати фольклорно-літературну збірку «Зоря», в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Проте цензура заборонила її публікацію, а упорядників збірки поліція взяла під пильний нагляд.
Істотною заслугою «Р. т.» було видання альманаху «Русалка Дністрова» (1837 р. у Будапешті), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель Ідея слов'янської взаємності, що нею пройнята «Русалка Дністрова», споріднює її з Колларовою поемою «Slavy dcera» (1824), яка в значній мірі інспірувала діяльність «Р. т.». Вплив на постання «Р. т.» мав між іншими і чеський славіст Ян Ковбек.
«Русалку Дністрову» цісарський уряд заборонив. Лише 250 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.
Гурток «Р. т.» припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича.