Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.
Сложился образ жестокого, непреклонного, корыстного человека. Это потому, что при слове "мореплаватель" сразу приходят в голову образы португальских и испанских мореплавателей 15-16 веков. А эти люди предпринимали свои морские походы для добычи специй. золота, торговли рабами. Руководитель такого путешествия должен был обладать прежде всего непреклонной волей и сильным характером. Ведь за сотни, тысячи километров от родной земли только такой человек мог удержать в повиновении свою команду, которая состояла далеко не из правопослушных людей. Кроме того, конечно, такой руководитель должен был обладать большими знаниями в области мореплавания, навигации. астрономии, конструкции корабля, знать огнестрельное оружие. Он должен был обладать и практическим опытом мореплавания. Он должен был обладать недюжинным физическим здоровьем. Он должен был быть смелым и отчаянным человеком на грани или даже за гранью авантюризма. Ведь в походе: они могли заблудиться и пропасть среди океана, не найдя землю. Могли приплыть совсем не туда, куда планировали. Столкнуться там с враждебными жителями. В море на них могли напасть пираты и корабли враждебной страны. Часто вся команда повально болела неведомыми болезнями, от которых не знали как лечиться. В походе корабль был подвержен разрушительным силам океана, корпус разрушался, паруса рвались. Штормы (иль шторма. как говорят моряки). Бунт на корабле. Закончилась еда или пресная вода.
Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.
Руководитель такого путешествия должен был обладать прежде всего непреклонной волей и сильным характером. Ведь за сотни, тысячи километров от родной земли только такой человек мог удержать в повиновении свою команду, которая состояла далеко не из правопослушных людей. Кроме того, конечно, такой руководитель должен был обладать большими знаниями в области мореплавания, навигации. астрономии, конструкции корабля, знать огнестрельное оружие. Он должен был обладать и практическим опытом мореплавания. Он должен был обладать недюжинным физическим здоровьем. Он должен был быть смелым и отчаянным человеком на грани или даже за гранью авантюризма.
Ведь в походе: они могли заблудиться и пропасть среди океана, не найдя землю. Могли приплыть совсем не туда, куда планировали. Столкнуться там с враждебными жителями. В море на них могли напасть пираты и корабли враждебной страны. Часто вся команда повально болела неведомыми болезнями, от которых не знали как лечиться. В походе корабль был подвержен разрушительным силам океана, корпус разрушался, паруса рвались. Штормы (иль шторма. как говорят моряки). Бунт на корабле. Закончилась еда или пресная вода.