Нідерландська революція XVI ст. мала велике історичне значення. Це була перша переможна буржуазна революція в Європі, хоч вона й розгорнулась на порівняно невеликій території під прапором національно-визвольної боротьби. Наслідком її було створення нової буржуазної держави — Республіки Сполучених провінцій, або Голландії, не позбавленої, між іншим, деяких атрибутів монархії.
В ході революції активну участь у ній брали широкі маси населення — селянство і, особливо, міські плебейські елементи. Проте керівна роль у боротьбі з абсолютизмом і феодалізмом весь час лишалася в руках буржуазії, що виступала спільно з представниками збуржуазілого дворянства. Побоюючись активності народних мас — дрібних городян і селян, які могли зачепити їх вузько-класові інтереси, буржуазія і дворянство не використали в належній мірі народну революційну енергію. Тому й наслідки буржуазної революції загалом виявилися дуже обмеженими. Нідерландська революція дала владу буржуазії і забезпечила їй неподільне панування в економічному й політичному житті країни. Вона визволила нідерландське буржуазне суспільство від феодально-абсолютистських пут, що заважали його розвиткові, дала відсіч католицькій реакції, здійснила секуляризацію церковного майна і встановила в країні релігійну свободу. В результаті революції Нідерланди здобули національну незалежність. Проте визволилася тільки північ країни, південь лишався під владою Іспанії. Політичний лад Нідерландів не був демократизований навіть у буржуазному розумінні слова.
Первым важным решением ивана iv стало принятие в 1547 г. царского титула. это должно было подчеркнуть божественный характер его власти, уравнять его статус с ордынскими ханами, императором священной римской империи, византийскими правителями прошлого. в то же время при иване iv началось формирование институтов сословно-представительной монархии. к этому времени оформились основные категории российского общества: боярская аристократия, дворянство, духовенство, крестьянство, посадское население. в борьбе с боярской оппозицией молодой царь мог рассчитывать лишь на дворянство, которое несло административную, военную, дипломатическую службу и получало за это земли и деньги из казны. в 1549 г. иван iv созвал первый в россии земский собор - совещательный орган из представителей родовой аристократии, дворян, духовенства, купцов, посадских людей, черносошных крестьян. было объявлено о подготовке реформ. в их разработке царь опирался на круг близких ему людей, получивший название избранной рады. в ее состав входили князь андрей курбский, дворянин алексей адашев, митрополит макарий, протопоп сильвестр и др. принятый в 1550 г. новый свод законов судебник - еще более укрепил царскую власть. были сохранены прежние сроки перехода крестьян от одного хозяина к другому (привязанные к юрьеву дню) , увеличена плата за «пожилое» . закреплялось особое положение дворянства как опоры царской власти. вместо традиционного ополчения создавалось регулярное, . стрелецкое войско, которое в мирное и свободное от службы время занималось промыслами, торговлей. был определен статус особых органов государственной власти - приказов, ведавших конкретными функциями (посольский приказ отвечал за контакты с иностранными державами, разбойный - за порядок и безопасность, челобитный - принимал жалобы, поступавшие на имя царя, и проверял их и т. п. ) . вскоре было ограничено местничество (система занятия должностей в государстве в зависимости от родовитости и служебного статуса предков, а не от личных способностей) . содержание наместников и их аппарата за счет местного населения (кормление) в 1556 г. было заменено общегосударственным налогом на жалованье чиновникам. была реформирована церковь. на состоявшемся в 1551 г. церковном стоглавом соборе (постановления которого были сведены в сто глав) утвердили общероссийский пантеон святых, церковное землевладение было передано под контроль царя, усилены меры по укреплению нравственности в среде священнослужителей. реформы избранной рады к тому, что в короткий срок в стране заметно вырос авторитет высшей власти. новая система была более эффективной и действенной. все решения, принятые в 1550-е гг. , были направлены на укрепление центральной власти, в основе которой лежала личная власть царя. реформы создавали необходимые условия для решения назревших внешнеполитических .
Объяснение:
Нідерландська революція XVI ст. мала велике історичне значення. Це була перша переможна буржуазна революція в Європі, хоч вона й розгорнулась на порівняно невеликій території під прапором національно-визвольної боротьби. Наслідком її було створення нової буржуазної держави — Республіки Сполучених провінцій, або Голландії, не позбавленої, між іншим, деяких атрибутів монархії.
В ході революції активну участь у ній брали широкі маси населення — селянство і, особливо, міські плебейські елементи. Проте керівна роль у боротьбі з абсолютизмом і феодалізмом весь час лишалася в руках буржуазії, що виступала спільно з представниками збуржуазілого дворянства. Побоюючись активності народних мас — дрібних городян і селян, які могли зачепити їх вузько-класові інтереси, буржуазія і дворянство не використали в належній мірі народну революційну енергію. Тому й наслідки буржуазної революції загалом виявилися дуже обмеженими. Нідерландська революція дала владу буржуазії і забезпечила їй неподільне панування в економічному й політичному житті країни. Вона визволила нідерландське буржуазне суспільство від феодально-абсолютистських пут, що заважали його розвиткові, дала відсіч католицькій реакції, здійснила секуляризацію церковного майна і встановила в країні релігійну свободу. В результаті революції Нідерланди здобули національну незалежність. Проте визволилася тільки північ країни, південь лишався під владою Іспанії. Політичний лад Нідерландів не був демократизований навіть у буржуазному розумінні слова.