Переворот 18 брюмера открыл череду постреволюционных режимов. Шел поиск новой модели общества и государства на место традиционного устройства Франции, разрушенного в революционное десятилетие. Политический режим, установившийся во Франции в 1799–1814 гг., получил название бонапартизма. Несмотря на разные формы правления, сопутствовавшие ему, власть была сосредоточена в руках одного человека. Наполеон Бонапарт (1769–1821), выходец из обедневшей корсиканской семьи, француз по воспитанию, был выдающимся государственным деятелем и гениальным полководцем.
Французская нация, уставшая от гражданских войн и политической нестабильности, сопровождавшей революцию, но не желавшая реставрации Старого порядка, с готовностью подчинилась диктатуре победоносного вождя.
Наполеон Бонапарт (1769 - 1821 г.г.)Ко времени прихода к власти Наполеон имел вполне сложившуюся систему взглядов. Он был противником революции как политического процесса, сопровождавшегося борьбой внутри гражданского общества. Своей заслугой Наполеон считал окончательное подавление «анархии» во Франции. Вместе с тем, он был наследником революции в смысле приверженности многим ее принципам и учреждениям. Наполеон принадлежал к числу людей, обязанных своими успехами лишь себе, а потому всемерно поддерживал утвержденный революцией принцип гражданского равенства, отмену системы привилегий сословного общества Старого порядка.
Бонапарт не желал реставрации традиционной династии Бурбонов. Он был приверженцем принципа народного суверенитета, толкуя его своеобразно: народ сам не может управлять, но вождь, олицетворяющий нацию, должен действовать в интересах большинства.
Наполеон был убежден в том, что обществом можно управлять только на основе принципа единоначалия. Он враждебно относился к доктринам парламентского правления и политического плюрализма, утверждал, что в ассоциациях преобладают частные, корпоративные, а не общенациональные интересы. Философии индивидуализма Наполеон противопоставлял идею приоритета государственных интересов над личными.
В начале XIX в. во Франции подавляющее большинство населения составляло крестьянство, а потому обеспечение свободы не было столь востребовано обществом, как гарантии гражданского равенства и частной собственности. Наполеон имел основания утверждать: «Свобода может быть потребностью весьма малочисленного класса людей, от природы одаренного более высокими чем масса, но потому она и может быть подавляема безнаказанно, тогда как равенство, наоборот, нравится именно массе».
Ориентация на ценности демократических слоев традиционного, аграрного общества, сочетание идей гражданского равенства и авторитаризма, объединение нации славой военных побед и завоеваний, – эти характерные черты сближают политический режим бонапартизма с цезаризмом эпохи античного Рима.
Після офіційного хрещення киян у 988 р. християнство стає державною релігією Київської Русі, що відіграло величезну роль в консолідації феодальної держави. В цей, порівняно дуже короткий історичний часовий відрізок відбувалося формування і розвиток соціального, інтелектуального і духовно-морального потенціалу Русі, визначився напрям на багато століть і особливість історичного шляху розвитку держави. Центром суспільного життя стала Церква. Вона проповідувала нову ідеологію, прищеплювала нові ціннісні орієнтири, виховувала нову людину. Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей.
Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам'яток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, кам'яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв'язки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. Разом з християнством на східнослов'янських землях були запроваджені церковний візантійський календар.
Християнство справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі. З його запровадженням літературною мовою на Русі стала церковнослов'янська мова, створена приблизно за 100 років до прийняття християнства болгарськими просвітителям Кирилом і Мефодієм.
В українській історії Володимир вважається одним із засновників і покровителів української державності, а день хрещення Русі символізує спадкоємність тисячолітньої історії нашої держави, соборність усіх українців і всіх українських земель навколо духовної столиці – Києва.
Останніми роками навколо цієї дати виникало певне напруження, проте, завдяки злагодженій роботі правоохоронців минулого та позаминулого років, під час відзначення цієї події вдалося не допустити переростання провокацій у масові порушення громадського порядку.
Цього року безпеку на заходах до 1030-річчя Хрещення Київської Руси-України у Києві забезпечуватимуть близько 5 тис. правоохоронців.
Переворот 18 брюмера открыл череду постреволюционных режимов. Шел поиск новой модели общества и государства на место традиционного устройства Франции, разрушенного в революционное десятилетие. Политический режим, установившийся во Франции в 1799–1814 гг., получил название бонапартизма. Несмотря на разные формы правления, сопутствовавшие ему, власть была сосредоточена в руках одного человека. Наполеон Бонапарт (1769–1821), выходец из обедневшей корсиканской семьи, француз по воспитанию, был выдающимся государственным деятелем и гениальным полководцем.
Французская нация, уставшая от гражданских войн и политической нестабильности, сопровождавшей революцию, но не желавшая реставрации Старого порядка, с готовностью подчинилась диктатуре победоносного вождя.
Наполеон Бонапарт (1769 - 1821 г.г.)Ко времени прихода к власти Наполеон имел вполне сложившуюся систему взглядов. Он был противником революции как политического процесса, сопровождавшегося борьбой внутри гражданского общества. Своей заслугой Наполеон считал окончательное подавление «анархии» во Франции. Вместе с тем, он был наследником революции в смысле приверженности многим ее принципам и учреждениям. Наполеон принадлежал к числу людей, обязанных своими успехами лишь себе, а потому всемерно поддерживал утвержденный революцией принцип гражданского равенства, отмену системы привилегий сословного общества Старого порядка.
Бонапарт не желал реставрации традиционной династии Бурбонов. Он был приверженцем принципа народного суверенитета, толкуя его своеобразно: народ сам не может управлять, но вождь, олицетворяющий нацию, должен действовать в интересах большинства.
Наполеон был убежден в том, что обществом можно управлять только на основе принципа единоначалия. Он враждебно относился к доктринам парламентского правления и политического плюрализма, утверждал, что в ассоциациях преобладают частные, корпоративные, а не общенациональные интересы. Философии индивидуализма Наполеон противопоставлял идею приоритета государственных интересов над личными.
В начале XIX в. во Франции подавляющее большинство населения составляло крестьянство, а потому обеспечение свободы не было столь востребовано обществом, как гарантии гражданского равенства и частной собственности. Наполеон имел основания утверждать: «Свобода может быть потребностью весьма малочисленного класса людей, от природы одаренного более высокими чем масса, но потому она и может быть подавляема безнаказанно, тогда как равенство, наоборот, нравится именно массе».
Ориентация на ценности демократических слоев традиционного, аграрного общества, сочетание идей гражданского равенства и авторитаризма, объединение нации славой военных побед и завоеваний, – эти характерные черты сближают политический режим бонапартизма с цезаризмом эпохи античного Рима.
История Франции:
История Франции: полный курс
Объяснение:
Після офіційного хрещення киян у 988 р. християнство стає державною релігією Київської Русі, що відіграло величезну роль в консолідації феодальної держави. В цей, порівняно дуже короткий історичний часовий відрізок відбувалося формування і розвиток соціального, інтелектуального і духовно-морального потенціалу Русі, визначився напрям на багато століть і особливість історичного шляху розвитку держави. Центром суспільного життя стала Церква. Вона проповідувала нову ідеологію, прищеплювала нові ціннісні орієнтири, виховувала нову людину. Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей.
Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам'яток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, кам'яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв'язки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. Разом з християнством на східнослов'янських землях були запроваджені церковний візантійський календар.
Християнство справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі. З його запровадженням літературною мовою на Русі стала церковнослов'янська мова, створена приблизно за 100 років до прийняття християнства болгарськими просвітителям Кирилом і Мефодієм.
В українській історії Володимир вважається одним із засновників і покровителів української державності, а день хрещення Русі символізує спадкоємність тисячолітньої історії нашої держави, соборність усіх українців і всіх українських земель навколо духовної столиці – Києва.
Останніми роками навколо цієї дати виникало певне напруження, проте, завдяки злагодженій роботі правоохоронців минулого та позаминулого років, під час відзначення цієї події вдалося не допустити переростання провокацій у масові порушення громадського порядку.
Цього року безпеку на заходах до 1030-річчя Хрещення Київської Руси-України у Києві забезпечуватимуть близько 5 тис. правоохоронців.