Начало 20 в. характеризовалось обострением между ведущими европейскими странами, усилением их борьбы за сферы влияния. Основные противоречия и послужили причинами Первой мировой войны: англогерманское соперничество за лидерство в Европе и на морских коммуникациях; франко-германские противоречия из-за Эльзас-Лотарингии; соперничество России с Германией и Австро-Венгрией на Балканах. В начале XX в. окончательно оформились два противостоящих блока государств: Антанта (возглавляемая Россией, Англией, Францией) и Четверной союз (Германия, Австро-Венгрия, Тур-ция, Болгария). Страны обоих блоков усиленно стали готовиться к войне. Поводом к развязыванию мировой войны послужили события на Балканах летом 1914 г., ко-гда в Сараево сербскими националистами 15 (28) июня был убит наследник австрийского престола эрц-герцог Франц-Фердинанд. 13 (28) июля 1914г. Австро-Венгрия объявила войну Сербии. Россия объявила всеобщую мобилизацию. Германия 19 июля (1 августа) 1914 г. объявила войну России, а через два дня – Франции. В войну вступили Бельгия, Болгария, Италия, Япония, Турция и другие страны. Россия вступила в войну неподготовленной: лишь к 1917 г. предусматривалось завершение военной программы страны. Военные действия России развернулись в Восточной Пруссии против Германии и на Юго-Западном фронте против Австро-Венгрии. В декабре 1914 г. российские войска разгромили турец-кую армию на Кавказе. Однако весной и летом 1915 г. из-за больших потерь на фронтах, несогла-сованности действий русского командования, а главное – острого недостатка вооружения и бое-припасов ход военных действий сложился для русских войск неудачно. Немецкие войска оккупи-ровали Галицию, Польшу, Литву, часть Прибалтики и Белоруссии. В 1916 г. было успешным лишь наступление русской армии на Юго-Западном фронте под командованием генерала А.А. Брусилова (1853-1926). Но «брусиловский прорыв», в ходе которого русская армия вышла к Карпатам, не был поддержан другими фронтами. Не получив ресурсов и боеприпасов, Брусилов в Галиции перешел к обороне, успех не был развит. Наряду с неудачами на фронте нарастала кризисная ситуация в области экономики страны. Война требовала колоссальных расходов. Бюджетные расходы в 1916 г. превышали доходы на 76%. Были резко увеличены налоги. Правительство пошло на массовый выпуск денег без золотого обеспечения, что привело к падению ценности рубля, нарушению всей финансовой системы в го-сударстве, необычайному росту дороговизны. Развал экономики, продовольственные трудности вынудили царское правительство в 1916 г. пойти на введение принудительной, хлебной разверстки. Поставки продовольствия в Петрограде составляли лишь половину его потребностей. Из-за недостатка топлива в Петрограде уже в декаб-ре 1916 г. была остановлена работа около 80 предприятий. Неудачи на фронтах, ухудшение внутреннего положения породили разочарование и недо-вольство политикой правительства.
Вельмишановний великий княже Ярославе! Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь, Що кожного вразить моя сокира, Хто збаламутить Київ наш і Русь, Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди». Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію, Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду, Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках
Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Київ наш і Русь,
Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди».
Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію,
Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду,
Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках