Студентство в Середньовіччі: цікаві факти про життя учнів
Студентське життя у багатьох, як правило, асоціюється з гуртожитком, зубрінням, напівголодним існуванням і, звичайно, веселощами. Якщо звернутися до періоду Середньовіччя і пізніших епох, то стає ясно, що все не так вже й змінилося. Ось тільки за провини учнів карали батогами, а обряд посвячення в студенти більше нагадував знущання.
Вважалося, що заняття краще запам’ятовуються, якщо студента періодично бити. Збереглося дуже багато середньовічних посібників, в яких учнів рекомендувалося пороти, бити батогом або тягати за вуха. Перепадало і деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців, які не виявляли великої ретельності, поруч завжди знаходилися хлопчики для биття, які брали на себе весь гнів викладачів.
Традиція посвяти у студенти була дуже популярна і в Середньовіччі, і в більш пізні епохи. У посібнику для студентів «Manuale Scolarium», датованим кінцем XV століття, наводиться опис процедури посвячення молодого юнака, що більше нагадує знущання. Його били, стригли нігті тупими ножицями, змушували пити сечу. Весело було всім, крім того, над ким знущалися
На лекціях також було місце для веселощів. Одного разу, в XVI столітті в Оксфорді, після чергової пиятики студент заснув прямо на занятті. Знаменитий поет Річард Корбет, який був викладачем в університеті, порізав на шматки шовкові панчохи сплячого.
Дуже часто тяга до знань призводила до того, що студенти, які не задовольнившись практикумом по анатомії вдень, відправлялися викопувати трупи вночі, щоб продовжити вивчення людського тіла. Деякі крали трупи ще «тепленькими», тобто прямо з шибениці. У Монпельє (Франція), наприклад, існувала ціла мережа інформаторів, які завжди знали, коли і де відбудуться похорони.
Німецький письменник Томас Платтер Старший, який жив у XVI столітті, розповідав, як будучи студентом, крав свежозакопані трупи з кладовища, тим самим доводячи до сказу доглядачів. Доходило до того, що охоронці, побачивши когось біля могил, стріляли з арбалетів без попередження.
Мабуть, в усі часи студенти любили повеселитися і випити. У «Довіднику прекрасного студента», датованого 1495 роком, описуються обмеження для учнів. Заборонялося проводити ніч поза домом, купатися по понеділках, ходити на базари по середах, говорити дурниці тощо. За провину студентів знову ж пороли.
До 626 года до н. э. Вавилон находился под властью северного соседа — Ассирии. Однако ассирийский наместник Набопаласар, из халдейского племени, решил отделиться от Ассирии и стать самостоятельным правителем. Вначале лишь северная часть Вавилонии была им покорена. Только к 615 году до н. э. удалось завоевать большинство всех вавилонских земель, в том числе крупные города Урук и Ниппур. Набопаласар падению Ассирии и разделению ассирийской территории вместе с мидийским правителем Киаксаром[1].
При следующем нововавилонском царе Навуходоносоре II велись успешные войны с Египтом (большая часть Сирии и Палестины, а также вся Финикия были захвачены). В декабре 601 года до н. э. Навуходоносор II в союзе со скифами попытался напасть на сам Египет и подступил к египетской границе. В ожесточенном сражении египтянам удалось остановить врага, но после этого сражения фараон Нехо II был вынужден вообще отказаться от мысли в ближайшие годы вести борьбу с Вавилоном за азиатские провинции. Во время правления Навуходоносора II Иудея стала провинцией Нововавилонского царства. Два раза в 597 году до н. э. и 586 году до н. э. приходилось покорять Иудейскую территорию (в последний раз был разрушен Иерусалим)[2].
После Навуходоносора II некоторое время происходили дворцовые перевороты, в результате которых к власти пришёл Набонид. В начале правления Набонида возвышается и становится сильной Ахеменидская империя. Вавилонский царь пытался вести войны с Киром II вместе с Лидией и Египтом. В 539 году до н. э. Вавилон был захвачен персами и вошёл в империю Ахеменидов. Падению Нововавилонского царства недовольное население державы, в частности, покорённые иудеи. С этого времени Вавилон прекратил своё существование как государство
Студентське життя у багатьох, як правило, асоціюється з гуртожитком, зубрінням, напівголодним існуванням і, звичайно, веселощами. Якщо звернутися до періоду Середньовіччя і пізніших епох, то стає ясно, що все не так вже й змінилося. Ось тільки за провини учнів карали батогами, а обряд посвячення в студенти більше нагадував знущання.
Вважалося, що заняття краще запам’ятовуються, якщо студента періодично бити. Збереглося дуже багато середньовічних посібників, в яких учнів рекомендувалося пороти, бити батогом або тягати за вуха. Перепадало і деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців, які не виявляли великої ретельності, поруч завжди знаходилися хлопчики для биття, які брали на себе весь гнів викладачів.
Традиція посвяти у студенти була дуже популярна і в Середньовіччі, і в більш пізні епохи. У посібнику для студентів «Manuale Scolarium», датованим кінцем XV століття, наводиться опис процедури посвячення молодого юнака, що більше нагадує знущання. Його били, стригли нігті тупими ножицями, змушували пити сечу. Весело було всім, крім того, над ким знущалися
На лекціях також було місце для веселощів. Одного разу, в XVI столітті в Оксфорді, після чергової пиятики студент заснув прямо на занятті. Знаменитий поет Річард Корбет, який був викладачем в університеті, порізав на шматки шовкові панчохи сплячого.
Дуже часто тяга до знань призводила до того, що студенти, які не задовольнившись практикумом по анатомії вдень, відправлялися викопувати трупи вночі, щоб продовжити вивчення людського тіла. Деякі крали трупи ще «тепленькими», тобто прямо з шибениці. У Монпельє (Франція), наприклад, існувала ціла мережа інформаторів, які завжди знали, коли і де відбудуться похорони.
Німецький письменник Томас Платтер Старший, який жив у XVI столітті, розповідав, як будучи студентом, крав свежозакопані трупи з кладовища, тим самим доводячи до сказу доглядачів. Доходило до того, що охоронці, побачивши когось біля могил, стріляли з арбалетів без попередження.
Мабуть, в усі часи студенти любили повеселитися і випити. У «Довіднику прекрасного студента», датованого 1495 роком, описуються обмеження для учнів. Заборонялося проводити ніч поза домом, купатися по понеділках, ходити на базари по середах, говорити дурниці тощо. За провину студентів знову ж пороли.
До 626 года до н. э. Вавилон находился под властью северного соседа — Ассирии. Однако ассирийский наместник Набопаласар, из халдейского племени, решил отделиться от Ассирии и стать самостоятельным правителем. Вначале лишь северная часть Вавилонии была им покорена. Только к 615 году до н. э. удалось завоевать большинство всех вавилонских земель, в том числе крупные города Урук и Ниппур. Набопаласар падению Ассирии и разделению ассирийской территории вместе с мидийским правителем Киаксаром[1].
При следующем нововавилонском царе Навуходоносоре II велись успешные войны с Египтом (большая часть Сирии и Палестины, а также вся Финикия были захвачены). В декабре 601 года до н. э. Навуходоносор II в союзе со скифами попытался напасть на сам Египет и подступил к египетской границе. В ожесточенном сражении египтянам удалось остановить врага, но после этого сражения фараон Нехо II был вынужден вообще отказаться от мысли в ближайшие годы вести борьбу с Вавилоном за азиатские провинции. Во время правления Навуходоносора II Иудея стала провинцией Нововавилонского царства. Два раза в 597 году до н. э. и 586 году до н. э. приходилось покорять Иудейскую территорию (в последний раз был разрушен Иерусалим)[2].
После Навуходоносора II некоторое время происходили дворцовые перевороты, в результате которых к власти пришёл Набонид. В начале правления Набонида возвышается и становится сильной Ахеменидская империя. Вавилонский царь пытался вести войны с Киром II вместе с Лидией и Египтом. В 539 году до н. э. Вавилон был захвачен персами и вошёл в империю Ахеменидов. Падению Нововавилонского царства недовольное население державы, в частности, покорённые иудеи. С этого времени Вавилон прекратил своё существование как государство