Какие понятия относятся к характеристике положения российского крестьянства в конце 19-начала 20 века?
А)Экономически господствующий класс
Б)Усиления процесса расслоения В)Малоземелье, безденежье Г)Высокая степень политической зрелости
Д)Наличие крестьянской партии и союзов
Е)Самый большой по численности класс
1)АБД 2)БВЕ 3)ВДЕ 4)ГДЕ
государство, существовавшее в период с 22 октября (2 ноября) 1721 года до Февральской революции и провозглашения республики в сентябре 1917 года Временным правительством.
Располагалась в Восточной Европе, Северной Европе, Северной Азии, и Северной Америке (до 1867 года).
Империя была провозглашена 22 октября (2 ноября) 1721 года по итогам Северной войны, когда по сенаторов русский царь Пётр I принял титулы Императора Всероссийского и Отца Отечества[7].
Столицей Российской империи с 1721 по 1728 и с 1730 по 1917 годы был Санкт-Петербург (в 1914—1917 годах Петроград), а в 1728—1730 годах — Москва.
Российская империя была третьим по площади из когда-либо существовавших государств (после Британской и Монгольской империй). К концу своего существования она простиралась до Северного Ледовитого океана на севере и Чёрного моря на юге, до Балтийского моря на западе и Тихого океана на востоке. Во главе империи — император Всероссийский, обладал ничем не ограниченной, абсолютной властью до 1905 года (Манифеста 1905 года) за исключением краткого периода в начале правления императрицы Всероссийской Анны Иоанновны, когда действовали навязанные ей членами Верховного тайного совета при вступлении на престол кондиции, ограничивающие ее абсолютизм.
1 (14) сентября 1917 года Временное правительство России провозгласило страну республикой (хотя этот вопрос относился к компетенции Учредительного собрания; 5 (18) января 1918 года Учредительное собрание также объявило Россию республикой).
Одеса місто чорноморському узбережжі України; місто-герой; адміністративний центр Одеської області та Одеського району; культурний, освітньо-науковий, туристичний та торговий осередок країни; найбільший морський торговий порт держави; великий автомобільний та залізничний вузол. За чисельністю населення Одеса є третім в Україні містом після Києва та Харкова (станом на 1 січня 2019 року в Одесі проживало 1 013 292 осіб[4]). В Одесі діють: машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, харчова та легка промисловості. Також налічується 37 закладів вищої освіти, шість театрів, вісім кінотеатрів, філармонія, цирк, музеї, галереї тощо.
Объяснение:
Перші поселення на території сучасного міста були засновані близько VII століття до н. е. — III століття н. е. давньогрецькими мореплавцями. Згодом цю місцевість заселила Ногайська орда, яка через якийсь час влилася до Золотої орди. Приблизно у 1324 році узбережжя захопило Велике князівство Литовське. Саме у той час було засновано фортецю та селище Коцюбіїв, що згодом було перейменоване на Хаджибей. 14 (25) вересня 1789 року його було завойовано козацько-російськими військами під командуванням Хосе де Рібаса. Саме після захоплення фортеці поселення було перейменоване на Одесу й отримало статус міста. З 1819 року по 1859 рік у місті діяв торговий режим «порто-франко», що сприяв його стрімкому економічному розвитку. Після захоплення більшовиками Української Народної Республіки Одеса перейшла під вплив комуністичної влади. Під час Другої світової війни Одеса була окупована німецько-румунськими військами.
Історичний центр Одеси з 2009 року перебуває в попередньому спискові об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. У центральній частині міста — ансамбль будівель кінця XVIII—XIX століть у стилях класицизму, ампіру, модерну тощо. У межах Одеси та її околицях знаходяться кліматичні та бальнеологічні курорти. Також під містом знаходиться велика мережа підземних ходів і лабіринтів, які утворюють одну з найбільших у світі катакомб із довжиною тунелів приблизно 2,5 тисячі кілометрів.