Окрім давніх систем писемності у вигляді «рисок та резів» основною системою писемності була кирилиця.
Пояснення:
Поєднавши староболгарську мову та грецький алфавіт, слов’янські просвітителі Кирило та Мефодій створили глаголицю – слов’янську абетку. А їх учні вже розробили кирилицю, яка була зручніша за свою попередницю. З усім тим, побутує думка, що кирилиця була першою.
Дослідники мови кажуть, що на початку 10 століття у наших предків вже існувала писемність. Стародавній алфавіт базувався на грецькій мові - і це не дивно, враховуючи давні зв’язки із греками східних слов'ян у Візантії.
Доказом існування власної оригінальної абетки в давній українській мові є знаходження знаків на стінах собору.
Прийняття християнства на нашій землі поширили старослов’янську, або староболгарську літературну мову - мову православної церкви.
Вчені стверджують, що в Київській Русі існували два варіанти писемної літературної мови: церковнослов'янська, на якій були написані найважливіші богослужбові книги, і церковнослов'янська з великими вкладками живої мови (пізніше її називають середньоукраїнською) - писали нею різні праці та літературні твори світської течії.
Однак обидві письмові мови суттєво відрізняються від того часу, коли жила українська мова, що використовується в розмові.
Перикл родился в Афинах в семье аристократов. Свою активную политическую деятельность начал, возглавив политическую группировку Алкмеонидов. Несмотря на своё аристократическое происхождение, он выступал как сторонник демократии. В борьбе с Кимоном, вождём аристократической группировки, Периклу была необходима поддержка народа[3]. Добившись изгнания Кимона в 461 году до н. э., он стал одним из самых влиятельных политиков в Афинах и стал проводить серию реформ, которые знаменовали собой важный этап в демократизации афинского полиса[4]. Перикл позиционировал себя как выразителя интересов всего народа Афин, в противоположность своему противнику, Фукидиду, преемнику Кимона, опиравшемуся только на аристократию[5].
После изгнания Фукидида Перикл фактически встал во главе Афин, будучи самым влиятельным и авторитетным политиком. Эпоха наивысшего расцвета демократии была, в то же время, эпохой преобладания одного государственного деятеля[6]. Перикл поднял морское могущество Афин, украсил город, особенно Акрополь, знаменитыми постройками (Парфенон, Пропилеи и прочие). Афины при Перикле достигли высшей степени экономического и культурного развития (Периклов век). При нём Афины являлись крупнейшим экономическим, политическим и культурным центром эллинского мира. В этот период Перикл расширял сферу афинского влияния и готовился к войне со Спартой.
В 431 году до н. э. началась Пелопоннесская война. Благодаря правильно выбранной стратегии Перикла, афиняне смогли противостоять спартанцам, но начавшаяся в городе эпидемия спутала все его планы[7]. Он начал терять своё влияние в полисе и умер в 429 году до н. э., возможно, став жертвой эпидемии. С его смертью закончился Периклов век, период наивысшего внутреннего расцвета Древней Греции[8
Відповідь:
Окрім давніх систем писемності у вигляді «рисок та резів» основною системою писемності була кирилиця.
Пояснення:
Поєднавши староболгарську мову та грецький алфавіт, слов’янські просвітителі Кирило та Мефодій створили глаголицю – слов’янську абетку. А їх учні вже розробили кирилицю, яка була зручніша за свою попередницю. З усім тим, побутує думка, що кирилиця була першою.
Дослідники мови кажуть, що на початку 10 століття у наших предків вже існувала писемність. Стародавній алфавіт базувався на грецькій мові - і це не дивно, враховуючи давні зв’язки із греками східних слов'ян у Візантії.
Доказом існування власної оригінальної абетки в давній українській мові є знаходження знаків на стінах собору.
Прийняття християнства на нашій землі поширили старослов’янську, або староболгарську літературну мову - мову православної церкви.
Вчені стверджують, що в Київській Русі існували два варіанти писемної літературної мови: церковнослов'янська, на якій були написані найважливіші богослужбові книги, і церковнослов'янська з великими вкладками живої мови (пізніше її називають середньоукраїнською) - писали нею різні праці та літературні твори світської течії.
Однак обидві письмові мови суттєво відрізняються від того часу, коли жила українська мова, що використовується в розмові.
Перикл родился в Афинах в семье аристократов. Свою активную политическую деятельность начал, возглавив политическую группировку Алкмеонидов. Несмотря на своё аристократическое происхождение, он выступал как сторонник демократии. В борьбе с Кимоном, вождём аристократической группировки, Периклу была необходима поддержка народа[3]. Добившись изгнания Кимона в 461 году до н. э., он стал одним из самых влиятельных политиков в Афинах и стал проводить серию реформ, которые знаменовали собой важный этап в демократизации афинского полиса[4]. Перикл позиционировал себя как выразителя интересов всего народа Афин, в противоположность своему противнику, Фукидиду, преемнику Кимона, опиравшемуся только на аристократию[5].
После изгнания Фукидида Перикл фактически встал во главе Афин, будучи самым влиятельным и авторитетным политиком. Эпоха наивысшего расцвета демократии была, в то же время, эпохой преобладания одного государственного деятеля[6]. Перикл поднял морское могущество Афин, украсил город, особенно Акрополь, знаменитыми постройками (Парфенон, Пропилеи и прочие). Афины при Перикле достигли высшей степени экономического и культурного развития (Периклов век). При нём Афины являлись крупнейшим экономическим, политическим и культурным центром эллинского мира. В этот период Перикл расширял сферу афинского влияния и готовился к войне со Спартой.
В 431 году до н. э. началась Пелопоннесская война. Благодаря правильно выбранной стратегии Перикла, афиняне смогли противостоять спартанцам, но начавшаяся в городе эпидемия спутала все его планы[7]. Он начал терять своё влияние в полисе и умер в 429 году до н. э., возможно, став жертвой эпидемии. С его смертью закончился Периклов век, период наивысшего внутреннего расцвета Древней Греции[8