Рабство в США — система использования труда рабов, существовавшая в британских американских колониях и США в 1619—1865 годах. Большинство рабов были чернокожими африканцами, насильно вывезенными из мест проживания в Африке, и их потомками. Президент Авраам Линкольн подписал указ об отмене рабства на территории США в 1862 году, что было подкреплено Прокламацией об освобождении рабов 1863 года. Однако южные штаты это не признали, поэтому до окончания гражданской войны в 1865 году отмена рабства не вступила в действие де факто. Окончательно это было декларировано 13-й поправкой к Конституции США от 1 февраля 1865 года, однако четверть штатов её не ратифицировала. Формально последним это сделал Миссисипи в 2013 году[1].
Объяснение:
Блин я не знаю правильно или нет... просто я хочу что бы ты получила 5+
Експресіоні́зм (від франц. expression — вираження, виразність) — літературно-мистецька течія авангардизму, що сформувалася у Німеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників у Франції, Австрії, Польщі, німецькомовній Швейцарії. Прояви експресіонізму наприкінці ХХ століття відносять до неоекспресіонізму.
Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку XX ст. З усіх напрямків нового мистецтва 20 ст. експресіонізм гостро відобразив конфлікт художньої особи, людини взагалі з трагічною й антигуманною дійсністю. В творах одних майстрів експресіонізм приводив до надзвичайного загострення трагічного світосприйняття, у інших — до художніх утопій, елітарності, замкненого середовища, котре сприймалося острівцем порятунку духовних та гуманістичних цінностей. Цей конфлікт призводив до радикальності художніх рішень, до бунтівного протиставлення і розриву з академічними традиціями. Часом руйнація старих форм виводила художників на межу абстрактного експресіонізму.
Стилістика експресіонізму в 20 столітті відбилася у кіно, живописі, графіці, літературі, скульптурі, найменше у архітектурі.
Рабство в США — система использования труда рабов, существовавшая в британских американских колониях и США в 1619—1865 годах. Большинство рабов были чернокожими африканцами, насильно вывезенными из мест проживания в Африке, и их потомками. Президент Авраам Линкольн подписал указ об отмене рабства на территории США в 1862 году, что было подкреплено Прокламацией об освобождении рабов 1863 года. Однако южные штаты это не признали, поэтому до окончания гражданской войны в 1865 году отмена рабства не вступила в действие де факто. Окончательно это было декларировано 13-й поправкой к Конституции США от 1 февраля 1865 года, однако четверть штатов её не ратифицировала. Формально последним это сделал Миссисипи в 2013 году[1].
Объяснение:
Блин я не знаю правильно или нет... просто я хочу что бы ты получила 5+Объяснение:
Експресіоні́зм (від франц. expression — вираження, виразність) — літературно-мистецька течія авангардизму, що сформувалася у Німеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників у Франції, Австрії, Польщі, німецькомовній Швейцарії. Прояви експресіонізму наприкінці ХХ століття відносять до неоекспресіонізму.
Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку XX ст. З усіх напрямків нового мистецтва 20 ст. експресіонізм гостро відобразив конфлікт художньої особи, людини взагалі з трагічною й антигуманною дійсністю. В творах одних майстрів експресіонізм приводив до надзвичайного загострення трагічного світосприйняття, у інших — до художніх утопій, елітарності, замкненого середовища, котре сприймалося острівцем порятунку духовних та гуманістичних цінностей. Цей конфлікт призводив до радикальності художніх рішень, до бунтівного протиставлення і розриву з академічними традиціями. Часом руйнація старих форм виводила художників на межу абстрактного експресіонізму.
Стилістика експресіонізму в 20 столітті відбилася у кіно, живописі, графіці, літературі, скульптурі, найменше у архітектурі.