Українська повстанська армія – військово-політична формація Українського визвольного руху, стратегічною метою якого було відновлення української державності.
Заснована на зламі 1942–1943 років, вона діяла до вересня 1949-го, після чого реорганізована в збройне підпілля, що тривало до середини 1950-х. Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб.
Діяльність УПА була логічним продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів (далі – ОУН) 1920–1930-х років. Боротьбу УПА у формі беззбройного опору підхопив дисидентський рух 1960-х років і національно-демократичне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х.
“У жовтні 1942 року на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Української Повстанської Армії. 1) Для зафіксування цього історичного моменту визначається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. 2) Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА”
Із постанови Української Головної
Визвольної Ради від 30 травня 1947 року
Тож 14 жовтня стало символічною датою постання УПА. Із 2014 року відповідно до Указу Президента України № 806 14 жовтня є також Днем захисника України на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві.
Объяснение:
Український визвольний рух, який на початку ХХ століття вилився у національну революцію 1917–1921 років, не спинився після її поразки, а трансформувався у збройне підпілля. На Західній Україні, яка відійшла до Польщі, розгорнула діяльність Українська військова організація, що мала завадити закріпленню окупаційної влади. До організації ввійшли переважно ветерани військових формувань Української революції. З’явилися також молодіжні націоналістичні гуртки. У 1929 році обидві течії об’єдналися та створили Організацію українських націоналістів. До 1938 року її очолював полковник Січових Стрільців Євген Коновалець.
Протягом 1930-х років ОУН зростала чисельно та територіально, її підпільні структури охоплювали більшість теренів Західної України. У березні 1939 року її представники брали активну участь у захисті новопроголошеної Карпатської України.
Одним із найважчих в історії організації став період 1939–1941 років, коли Західну Україну було приєднано до СРСР. Тоді ОУН вперше зіткнулася із репресивною машиною СРСР – НКВД. Відчайдушний спротив комуністичному режиму призвів до численних втрат: за різними даними, від 16 до 35 тисяч арештованих і страчених оунівців. Проте навіть за жорстких умов у перші дні німецько-радянської війни ОУН розгорнула масове антирадянське повстання.
Питання вибору тактики досягнення головної мети – здобуття незалежності України стало причиною наростання протиріч між керівництвом крайової ОУН (на території України) й еміграційним проводом націоналістів на чолі з Андрієм. Урешті антагонізм вилився у створення молодим радикальним поколінням 10 лютого 1940 року Революційного проводу ОУН на чолі зі Степаном Бандерою. Він обрав тактику “доконаних фактів” – здобути незалежність шляхом революційної боротьби силами українського народу і примусити нацистську Німеччину визнати цей факт. Натомість ОУН під керівництвом Андрія Мельника у боротьбі за самостійність України розраховувало головним чином на підтримку гітлерівської Німеччини.
В 201 году до н. э. Лю Бан назначил князя Хань Синя правителем области Дай (代县, Шаньси, округ Синьчжоу) со столицей в Маи. Модэ осадил Маи и Хань Синь сдался без боя. Таким образом хунну получили проход в центральные области Китая. Они перешли через Гэучжу, осадили Тхайюань (Тайюань) и Цзяньян. Хань Гао-цзу собрал войско и в 200 году до н. э. повёл его против Модэ. Из-за морозов 3 из 10 китайских воинов обморозили пальцы. Модэ стал отступать, а 320 000 китайская армия гналась за ним. Гао-Цзу с отборной конницей оторвался от пехоты. У селения Байдын (в 5 км на ю.-в. от города Пьхинчен, ныне Датун) превосходящие силы хуннов окружили Императора. 7 дней хунну осаждали лагерь императора, Модэ поделил свою кавалерию на 4 части: север — вороные кони, запад-белые, восток-серые, юг-рыжие, но захватить лагерь не смог. Хань Гао-цзу направил лазутчиков с дарами к Яньчжи[4] супруге Модэ. Она сказала мужу, что Император человек «гениальный», и лучше с ним договориться. Модэ не получил от своих китайских союзников Ван Хуана и Чжао Ли и, опасаясь измены с их стороны, решил отпустить императора.
Хунну предоставили коридор, по которому китайцы, держа натянутые луки, и император, чтобы соединиться с основной армией. После этого Модэ отступил. Чиновник Лю Гин направился к хунну для заключения Договора Мира и Родства.
Позднее правление[править | править код]
Модэ плохо соблюдал договор и назначил Хан Синя полководцем. Хань Синь вместе с Ван Хуаном и Чжао Ли нападали на округ Дай. Чэнь Си, военачальник в Дай, решил присоединиться к Хань Синю. Ханьский генерал Фань Кхуай отбил Дай и сопредельные районы, но обстановку это не улучшило: много военачальников бежало к Хунну.
В 198 г. до н. э. Лю Цзин предложил Императору: «Империя истощена войнами. Модэ убил отца и женился на мачехе[5], верить ему нельзя, он жесток и вероломен. Чтобы покорить хунну нужно выдать за Модэ принцессу, которую он сделает Яньчжи, а их сына наследником престола. Кроме того нужно задобрить шаньюя ежегодными подарками. А новый шаньюй будет внуком императора Гао-цзу». Императору понравился план, но он не решился отдать дочь за Модэ и послал другую княжну и подарки: шёлк, рис, вино, хлопок и разные лакомства. В послании Гао-цзу обращался к Модэ — «брат». Модэ был вполне доволен.
В 195 г. до н. э. Лу Гуань князь Янь предался хунну и разграбил земли на восток от Шангу (Чжили). В этом же году скончался Хань Гао-Цзу. В 192 г. до н. э. Модэ прислал императрице Люй Чжи письмо следующего содержания:
…сирый и дряхлый государь, рождённый посреди болот, возросший в степях между лошадьми и волами, несколько раз приходил к вашим пределам, желая прогуляться по Срединному царству. Государыня одинока на престоле; сирый и дряхлый также живёт в одиночестве. Оба государя живут в скуке, не имея ни в чём утешения для себя. Желаю то, что имею, променять на то, чего не имею.— Бичурин Н. Я. [Иакинф] «Собрание сведений о народах,обитавших в Средней Азии в древние времена» (Первая часть-отделение I- часть 2)
Генерал Фань Куай обещал императрице со 100 000 войском уничтожить хунну. Цзи Бу заявил, что это Фань Куаю надо отрубить голову за то, что он не область Дай, когда имел 320 000 войска, а теперь предлагает воевать. Императрица прислушалась к Ги Бу и приказала Чжан Цзэ написать ответ (в тонких дипломатических выражениях), что она уже стара для брака с Модэ. Шаньюй был доволен и в 179 г. до н. э. подтвердил договор мира и родства.
Вэнь-ди в 177 г. до н. э. подтвердил договор мира и родства с шаньюем. Но в этом же году хуннский князь напал на Ордос, против него император послал министра Гуань Ина с 85 000 конницы и колесницами, но хунну уже ушли в степи. В это время император поехал в Тхайюань, где взбунтовался Цзи Бэй Ван, император отозвал войска с севера для подавления мятежа. В 176 г. до н. э. Модэ прислал императору письмо, написанное по-китайски, в котором сообщалось, что нападения хунну были спровоцированы злоупотреблениями китайских чиновников, но Чжуки-князь всё равно не прав и теперь его послали воевать с юэчжами, но он их победил и прощён, конфликт есть недоразумение и больше не повторится. Вместе с письмом Модэ прислал верблюда, двух верховых лошадей и восемь запряженных. Министры сказали, что это письмо отчасти предупреждение, так как Модэ сообщил о силе хунну и разгроме юэчжей, поэтому сейчас воевать с хунну не следует. В 174 г. до н. э. император отправил шаньюю письмо, где говорил о том, что прощает хунну, желает мира с Модэ и отправляет: роскошную одежду, золотые украшения, 10 кусков шёлка, 30 кусков камки, 40 кусков тёмно-малиновой и зелёной шёлковой ткани.
Неограниченные возможности для обучения без рекламы со Знаниями Плюс
ПОПРОБУЙ СЕГОДНЯ
Нажми, чтобы рассказать другим, насколько ответ полезен
Українська повстанська армія – військово-політична формація Українського визвольного руху, стратегічною метою якого було відновлення української державності.
Заснована на зламі 1942–1943 років, вона діяла до вересня 1949-го, після чого реорганізована в збройне підпілля, що тривало до середини 1950-х. Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб.
Діяльність УПА була логічним продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів (далі – ОУН) 1920–1930-х років. Боротьбу УПА у формі беззбройного опору підхопив дисидентський рух 1960-х років і національно-демократичне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х.
“У жовтні 1942 року на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Української Повстанської Армії. 1) Для зафіксування цього історичного моменту визначається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. 2) Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА”
Із постанови Української Головної
Визвольної Ради від 30 травня 1947 року
Тож 14 жовтня стало символічною датою постання УПА. Із 2014 року відповідно до Указу Президента України № 806 14 жовтня є також Днем захисника України на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві.
Объяснение:
Український визвольний рух, який на початку ХХ століття вилився у національну революцію 1917–1921 років, не спинився після її поразки, а трансформувався у збройне підпілля. На Західній Україні, яка відійшла до Польщі, розгорнула діяльність Українська військова організація, що мала завадити закріпленню окупаційної влади. До організації ввійшли переважно ветерани військових формувань Української революції. З’явилися також молодіжні націоналістичні гуртки. У 1929 році обидві течії об’єдналися та створили Організацію українських націоналістів. До 1938 року її очолював полковник Січових Стрільців Євген Коновалець.
Протягом 1930-х років ОУН зростала чисельно та територіально, її підпільні структури охоплювали більшість теренів Західної України. У березні 1939 року її представники брали активну участь у захисті новопроголошеної Карпатської України.
Одним із найважчих в історії організації став період 1939–1941 років, коли Західну Україну було приєднано до СРСР. Тоді ОУН вперше зіткнулася із репресивною машиною СРСР – НКВД. Відчайдушний спротив комуністичному режиму призвів до численних втрат: за різними даними, від 16 до 35 тисяч арештованих і страчених оунівців. Проте навіть за жорстких умов у перші дні німецько-радянської війни ОУН розгорнула масове антирадянське повстання.
Питання вибору тактики досягнення головної мети – здобуття незалежності України стало причиною наростання протиріч між керівництвом крайової ОУН (на території України) й еміграційним проводом націоналістів на чолі з Андрієм. Урешті антагонізм вилився у створення молодим радикальним поколінням 10 лютого 1940 року Революційного проводу ОУН на чолі зі Степаном Бандерою. Він обрав тактику “доконаних фактів” – здобути незалежність шляхом революційної боротьби силами українського народу і примусити нацистську Німеччину визнати цей факт. Натомість ОУН під керівництвом Андрія Мельника у боротьбі за самостійність України розраховувало головним чином на підтримку гітлерівської Німеччини.
Объяснение:
В 201 году до н. э. Лю Бан назначил князя Хань Синя правителем области Дай (代县, Шаньси, округ Синьчжоу) со столицей в Маи. Модэ осадил Маи и Хань Синь сдался без боя. Таким образом хунну получили проход в центральные области Китая. Они перешли через Гэучжу, осадили Тхайюань (Тайюань) и Цзяньян. Хань Гао-цзу собрал войско и в 200 году до н. э. повёл его против Модэ. Из-за морозов 3 из 10 китайских воинов обморозили пальцы. Модэ стал отступать, а 320 000 китайская армия гналась за ним. Гао-Цзу с отборной конницей оторвался от пехоты. У селения Байдын (в 5 км на ю.-в. от города Пьхинчен, ныне Датун) превосходящие силы хуннов окружили Императора. 7 дней хунну осаждали лагерь императора, Модэ поделил свою кавалерию на 4 части: север — вороные кони, запад-белые, восток-серые, юг-рыжие, но захватить лагерь не смог. Хань Гао-цзу направил лазутчиков с дарами к Яньчжи[4] супруге Модэ. Она сказала мужу, что Император человек «гениальный», и лучше с ним договориться. Модэ не получил от своих китайских союзников Ван Хуана и Чжао Ли и, опасаясь измены с их стороны, решил отпустить императора.
Хунну предоставили коридор, по которому китайцы, держа натянутые луки, и император, чтобы соединиться с основной армией. После этого Модэ отступил. Чиновник Лю Гин направился к хунну для заключения Договора Мира и Родства.
Позднее правление[править | править код]
Модэ плохо соблюдал договор и назначил Хан Синя полководцем. Хань Синь вместе с Ван Хуаном и Чжао Ли нападали на округ Дай. Чэнь Си, военачальник в Дай, решил присоединиться к Хань Синю. Ханьский генерал Фань Кхуай отбил Дай и сопредельные районы, но обстановку это не улучшило: много военачальников бежало к Хунну.
В 198 г. до н. э. Лю Цзин предложил Императору: «Империя истощена войнами. Модэ убил отца и женился на мачехе[5], верить ему нельзя, он жесток и вероломен. Чтобы покорить хунну нужно выдать за Модэ принцессу, которую он сделает Яньчжи, а их сына наследником престола. Кроме того нужно задобрить шаньюя ежегодными подарками. А новый шаньюй будет внуком императора Гао-цзу». Императору понравился план, но он не решился отдать дочь за Модэ и послал другую княжну и подарки: шёлк, рис, вино, хлопок и разные лакомства. В послании Гао-цзу обращался к Модэ — «брат». Модэ был вполне доволен.
В 195 г. до н. э. Лу Гуань князь Янь предался хунну и разграбил земли на восток от Шангу (Чжили). В этом же году скончался Хань Гао-Цзу. В 192 г. до н. э. Модэ прислал императрице Люй Чжи письмо следующего содержания:
…сирый и дряхлый государь, рождённый посреди болот, возросший в степях между лошадьми и волами, несколько раз приходил к вашим пределам, желая прогуляться по Срединному царству. Государыня одинока на престоле; сирый и дряхлый также живёт в одиночестве. Оба государя живут в скуке, не имея ни в чём утешения для себя. Желаю то, что имею, променять на то, чего не имею.— Бичурин Н. Я. [Иакинф] «Собрание сведений о народах,обитавших в Средней Азии в древние времена» (Первая часть-отделение I- часть 2)
Генерал Фань Куай обещал императрице со 100 000 войском уничтожить хунну. Цзи Бу заявил, что это Фань Куаю надо отрубить голову за то, что он не область Дай, когда имел 320 000 войска, а теперь предлагает воевать. Императрица прислушалась к Ги Бу и приказала Чжан Цзэ написать ответ (в тонких дипломатических выражениях), что она уже стара для брака с Модэ. Шаньюй был доволен и в 179 г. до н. э. подтвердил договор мира и родства.
Вэнь-ди в 177 г. до н. э. подтвердил договор мира и родства с шаньюем. Но в этом же году хуннский князь напал на Ордос, против него император послал министра Гуань Ина с 85 000 конницы и колесницами, но хунну уже ушли в степи. В это время император поехал в Тхайюань, где взбунтовался Цзи Бэй Ван, император отозвал войска с севера для подавления мятежа. В 176 г. до н. э. Модэ прислал императору письмо, написанное по-китайски, в котором сообщалось, что нападения хунну были спровоцированы злоупотреблениями китайских чиновников, но Чжуки-князь всё равно не прав и теперь его послали воевать с юэчжами, но он их победил и прощён, конфликт есть недоразумение и больше не повторится. Вместе с письмом Модэ прислал верблюда, двух верховых лошадей и восемь запряженных. Министры сказали, что это письмо отчасти предупреждение, так как Модэ сообщил о силе хунну и разгроме юэчжей, поэтому сейчас воевать с хунну не следует. В 174 г. до н. э. император отправил шаньюю письмо, где говорил о том, что прощает хунну, желает мира с Модэ и отправляет: роскошную одежду, золотые украшения, 10 кусков шёлка, 30 кусков камки, 40 кусков тёмно-малиновой и зелёной шёлковой ткани.
Неограниченные возможности для обучения без рекламы со Знаниями Плюс
ПОПРОБУЙ СЕГОДНЯ
Нажми, чтобы рассказать другим, насколько ответ полезен
3,0
32 оценки
Отметить нарушение
Подробнее - на -