Фараон у Стародавньому Єгипті одноосібно керував державою: одночасно був і верховним правителем, і головнокомандувачем. Тільки він мав право призначати та звільняти чиновників, видавати закони, оголошувати війну та укладати мир. Уся земля вважалася його власністю.
Найближчим помічником фараона був візир, який виконував обов’язки головного скарбника, стежив за станом зрошувальних каналів, зберіганням зерна, будівництвом фортець тощо. Влада на місцях, у номах (єгипетських областях), належала номархам, яких особисто призначав фараон.
Знатні та багаті люди – вельможі – виконували різноманітні доручення фараона, були суддями на місцях, обіймали різноманітні посади. У розпорядженні вельмож було багато чиновників[1], стражників і воїнів. Серед чиновників виділялися грамотії – писарі. Вони займали високе становище в суспільстві. Писарі записували прийняті фараоном рішення, складали угоди, визначали та збирали податки[2], вели облік польових робіт, врожаю, кількості худоби та ін.
[1] Чиновники – люди, які перебували на державній службі.
[2] Податок – обов’язковий збір коштів або продуктів з населення на користь держави.
В середине 90х годов 19в. Россия продвигалась по капиталистическому пути развития. Россия имела богатейшие запасы сырья, но её развитие сдерживали пережитки феодализма: самодержавие, сословный строй, помещичье землевладение, крестьянская община, отработочная система. К середине 90х годов Россия совершила гигантский скачок в своем индустриальном развитии: 1) промышленное производство в стране удвоилось 2) существенно расширилась ж/д сеть 3) возросли показатели разных отраслей, производящих средства производства 4) усилилась роль промышленных районов Этому разработанная в годы царствования Александра III государственная программа индустриализации России, предложенная Витте. Широкое привлечение иностранных инвестиций делало экономику России зависимой от западноевропейского рынка. Это проявилось во время мирового экономического кризиса 1899-1903гг. Кризис начался в легкой промышленности, но сильнее всего отразился на состоянии тяжелой промышленности, особенно таких ее отраслей, как металлургия, металлообработка, машиностроение, добыча и переработка нефти. Кризис ускорению монополизации производства. В начале 20в в России насчитывалось до 50 крупных монополий. Быстро создавались монополии в банковском деле. Происходило быстрое сращивание промышленного и банковского капитала.
Объяснение:
Фараон у Стародавньому Єгипті одноосібно керував державою: одночасно був і верховним правителем, і головнокомандувачем. Тільки він мав право призначати та звільняти чиновників, видавати закони, оголошувати війну та укладати мир. Уся земля вважалася його власністю.
Найближчим помічником фараона був візир, який виконував обов’язки головного скарбника, стежив за станом зрошувальних каналів, зберіганням зерна, будівництвом фортець тощо. Влада на місцях, у номах (єгипетських областях), належала номархам, яких особисто призначав фараон.
Знатні та багаті люди – вельможі – виконували різноманітні доручення фараона, були суддями на місцях, обіймали різноманітні посади. У розпорядженні вельмож було багато чиновників[1], стражників і воїнів. Серед чиновників виділялися грамотії – писарі. Вони займали високе становище в суспільстві. Писарі записували прийняті фараоном рішення, складали угоди, визначали та збирали податки[2], вели облік польових робіт, врожаю, кількості худоби та ін.
[1] Чиновники – люди, які перебували на державній службі.
[2] Податок – обов’язковий збір коштів або продуктів з населення на користь держави.
К середине 90х годов Россия совершила гигантский скачок в своем индустриальном развитии:
1) промышленное производство в стране удвоилось
2) существенно расширилась ж/д сеть
3) возросли показатели разных отраслей, производящих средства производства
4) усилилась роль промышленных районов
Этому разработанная в годы царствования Александра III государственная программа индустриализации России, предложенная Витте.
Широкое привлечение иностранных инвестиций делало экономику России зависимой от западноевропейского рынка. Это проявилось во время мирового экономического кризиса 1899-1903гг. Кризис начался в легкой промышленности, но сильнее всего отразился на состоянии тяжелой промышленности, особенно таких ее отраслей, как металлургия, металлообработка, машиностроение, добыча и переработка нефти. Кризис ускорению монополизации производства. В начале 20в в России насчитывалось до 50 крупных монополий. Быстро создавались монополии в банковском деле. Происходило быстрое сращивание промышленного и банковского капитала.