У процесі розвитку мистецтва можна виокремити два великі періоди:
— коли художні картини світу не мали автономності та були тісно зрощеними із сакральними цінностями, передусім з міфом та релігією;
— коли художні картини світу розвиваються відокремлено від сакральної культури.
Якщо в першому разі міф і релігія надавали художнім образам світу загальнозначущих, колективних смислів, то в другому — разом із узагальненням відбувається утвердження особистісного начала і виникають різні картини світу, що функціонують одночасно в певному типі культури.
Спробуйте узагальнити свої знання з мистецтва різних епох, стилів, напрямів і назвати особливості картин світу, які вразили своєю оригінальністю.
У наш час саме полікультур-ність стає основним принципом розвитку людства. Зупинимося на цьому явищі детальніше і почнемо з прикладів.
В Україні на Хмельниччині є стародавнє місто Кам’янець-Подільський — справжній музей неба. Його архітектура вирізняється самобутністю і творить своєрідне полікультурне середовище. Протягом століть місто неодноразово ставало здобиччю численних завойовників: монголо-татарських ханів, литовських князів, польських королів, турецьких султанів. Під час одного з таких нашесть у центрі міста було зведено масивну споруду костьолу. За часів турецького панування споруду реконструювали, перетворили на мусульманську мечеть, а поруч добудували мінарет. Після поразки турецьких військ на мінареті поставили скульптуру. Так відбувався «архітектурний діалог» Заходу і Сходу, який триває і дотепер.
Таких прикладів у нашій країні та за кордоном можна навести чимало. Типові далекосхідні пагоди можна побачити в європейських містах, зокрема в Брюсселі. Екстер’єри та інтер’єри цих споруд (арх. А. Марсель) прикрашені розкішним декором, в якому дивно переплелися місцеві і східні елементи. Зокрема, зображення сцен самурайських битв на вітражах, скульптурки різнокольорових драконів, китайські сувої з пейзажами, меблі і вази витонченої роботи, привезені з Піднебесної.
лискучим зразком полікультурності є мавританське мистецтво, оригінальний стиль якого сформувався під впливом арабських та іспанських художніх традицій. Поширення воно набуло в Північній Африці та іспанській Андалузії. Коли бербери захопили Піренейський півострів вестготів, Гранада стала столицею Гранадського емірату, а палац Альгамбра — власністю мавританських володарів. До особливостей мавританського стилю належать: гармонійний синтез архітектури (арки-підкови), декоративної скульптури (леви фонтану), монументального живопису зі східною геометризованою орнаментикою природи («мистецтв води») тощо.
Мавританський стиль проявився згодом в архітектурісинагог Європи.
Нині по всьому світу активно будують мечеті, причому не лише в ісламських країнах, айв Європі. Зокрема, достатньо активно в Німеччині, де серед населення збільшується кількість емігрантів з Близького Сходу.
Орієнталістський дух в європейському образотворчому мистецтві відчутний у творчості Вінсента Ван Гога, Поля Гогена, Анрі Матіса. Художники Ван Гог і Гоген у свій час покинули розвинену європейську цивілізацію, щоб відшукати смисл життя у первісності існування інших народів, намагаючись передати ці відчуття на картинах. Гогенівські колоритні фігури таїтянок, що сидять чи стоять у нерухомих позах, мов розчиняються у природі й стають її органічною частиною.
Інтерес до Сходу виявляв і Михайло Врубель. У київський період художник написав «Етюд у східному стилі» та картину «Дівчинка на тлі пер-
сидського килима», що стала гордістю столичного музею. Картина, що зображує юну киянку, « звучить »,
«грає» веселковими переливами барв, і її декоративність зовсім не заважає відчути живу душу дівчинки — напівреального і напівфантас-тичного, майже казкового образу.
У минулому мистецтво народів світу розвивалося самостійно і певного мірою автономно. Проте новий час усе змінив. У XX ст. виникла так звана глобальна цивілізація зі спільними технологіями, цінностями, проблемами. Турбота про збереження світової мистецької спадщини людства — спільний обов’язок усього населення нашої планети.
Разом із тим треба пам’ятати, що єдина цивілізація існує в багатонаціональному полікультурному Щоб уникнути нерівності, штучного злиття культур, підкорення людства будь-яким стандартам (зокрема примітивним стандартам масової культури), для збереження багатобарвності світу потрібне толерантне ставлення до всіх культур.
Последствием
основного
похода
показался
внушительное
углубление
позиций
церковной
церкви.
Впрочем
его
итоги
очутились
непрочными.
Посредине
XII в.
увеличивается
противодействие
мусульманского мира.
Одно
после
прочим
ниспадали
царства
и княжества крестоносцев. В 1187 г. был отвоеван
Сион
с
всей
Непорочный
землей.
Чемодан
Всемилостивый
сохранился
в
ручках
неверных.
Водились
образованы
свежеиспеченные
Крестовые походы, но все они заканчивались
совершенным
поражением.
В течение
IV Крестового похода был
пойман
и
бесчеловечны
разграблен Константинополь.
Там, где положено
Византии в 1204 г.
водился
основана Латинская империя, но она
водился
недолговечной. В 1261 г. она перестала
иметься
и
Царьград
сначала
замерз
москвой
Византии.
Преимущественно
ужасающей
страничкой
Крестовых походов был поход детей,
произошедший
вокруг
1212-1213 гг. В это время
основания
передаваться
мысль
про то,
что Гроб
Всемилостивый
возможно
существовать
о исключительно
невиноватыми
младенческими
руками. Из всех
царств
Европы к побережью
направились
ватаги
мальчуганов
и
девченок
в
году
12 лет и старше.
Некоторые
детки
гибли
в пути.
Объяснение:
У процесі розвитку мистецтва можна виокремити два великі періоди:
— коли художні картини світу не мали автономності та були тісно зрощеними із сакральними цінностями, передусім з міфом та релігією;
— коли художні картини світу розвиваються відокремлено від сакральної культури.
Якщо в першому разі міф і релігія надавали художнім образам світу загальнозначущих, колективних смислів, то в другому — разом із узагальненням відбувається утвердження особистісного начала і виникають різні картини світу, що функціонують одночасно в певному типі культури.
Спробуйте узагальнити свої знання з мистецтва різних епох, стилів, напрямів і назвати особливості картин світу, які вразили своєю оригінальністю.
У наш час саме полікультур-ність стає основним принципом розвитку людства. Зупинимося на цьому явищі детальніше і почнемо з прикладів.
В Україні на Хмельниччині є стародавнє місто Кам’янець-Подільський — справжній музей неба. Його архітектура вирізняється самобутністю і творить своєрідне полікультурне середовище. Протягом століть місто неодноразово ставало здобиччю численних завойовників: монголо-татарських ханів, литовських князів, польських королів, турецьких султанів. Під час одного з таких нашесть у центрі міста було зведено масивну споруду костьолу. За часів турецького панування споруду реконструювали, перетворили на мусульманську мечеть, а поруч добудували мінарет. Після поразки турецьких військ на мінареті поставили скульптуру. Так відбувався «архітектурний діалог» Заходу і Сходу, який триває і дотепер.
Таких прикладів у нашій країні та за кордоном можна навести чимало. Типові далекосхідні пагоди можна побачити в європейських містах, зокрема в Брюсселі. Екстер’єри та інтер’єри цих споруд (арх. А. Марсель) прикрашені розкішним декором, в якому дивно переплелися місцеві і східні елементи. Зокрема, зображення сцен самурайських битв на вітражах, скульптурки різнокольорових драконів, китайські сувої з пейзажами, меблі і вази витонченої роботи, привезені з Піднебесної.
лискучим зразком полікультурності є мавританське мистецтво, оригінальний стиль якого сформувався під впливом арабських та іспанських художніх традицій. Поширення воно набуло в Північній Африці та іспанській Андалузії. Коли бербери захопили Піренейський півострів вестготів, Гранада стала столицею Гранадського емірату, а палац Альгамбра — власністю мавританських володарів. До особливостей мавританського стилю належать: гармонійний синтез архітектури (арки-підкови), декоративної скульптури (леви фонтану), монументального живопису зі східною геометризованою орнаментикою природи («мистецтв води») тощо.
Мавританський стиль проявився згодом в архітектурісинагог Європи.
Нині по всьому світу активно будують мечеті, причому не лише в ісламських країнах, айв Європі. Зокрема, достатньо активно в Німеччині, де серед населення збільшується кількість емігрантів з Близького Сходу.
Орієнталістський дух в європейському образотворчому мистецтві відчутний у творчості Вінсента Ван Гога, Поля Гогена, Анрі Матіса. Художники Ван Гог і Гоген у свій час покинули розвинену європейську цивілізацію, щоб відшукати смисл життя у первісності існування інших народів, намагаючись передати ці відчуття на картинах. Гогенівські колоритні фігури таїтянок, що сидять чи стоять у нерухомих позах, мов розчиняються у природі й стають її органічною частиною.
Інтерес до Сходу виявляв і Михайло Врубель. У київський період художник написав «Етюд у східному стилі» та картину «Дівчинка на тлі пер-
сидського килима», що стала гордістю столичного музею. Картина, що зображує юну киянку, « звучить »,
«грає» веселковими переливами барв, і її декоративність зовсім не заважає відчути живу душу дівчинки — напівреального і напівфантас-тичного, майже казкового образу.
У минулому мистецтво народів світу розвивалося самостійно і певного мірою автономно. Проте новий час усе змінив. У XX ст. виникла так звана глобальна цивілізація зі спільними технологіями, цінностями, проблемами. Турбота про збереження світової мистецької спадщини людства — спільний обов’язок усього населення нашої планети.
Разом із тим треба пам’ятати, що єдина цивілізація існує в багатонаціональному полікультурному Щоб уникнути нерівності, штучного злиття культур, підкорення людства будь-яким стандартам (зокрема примітивним стандартам масової культури), для збереження багатобарвності світу потрібне толерантне ставлення до всіх культур.
Объяснение: