Друга половина XIX ст. як в Європі, так і в Україні характеризувалася організаційним оформленням і виробленням ідейних основ визвольних рухів, зародилися в першій половині XIX ст.
Кожен європейський визвольний рух вирішував стоять перед ним, в трьох головних напрямках: національному, общедемократическом і соціальному. У першому напрямі головним є боротьба за національну свободу, в другому - за демократичний устрій суспільства, права і свободи людини, в третьому - за соціальну справедливість. Діячів і напрямки, що зводять вирішення всіх проблем до отримання національної незалежності, називають націоналістами. Для послідовного демократа (тоді їх було прийнято називати лібералами) всі питання вирішуються з вирішенням проблем прав і свобод людини. Діячі і напрямки, відстоювали принципи соціальної справедливості, називалися соціалістами, соціалістичними. Термін «соціаліст» в той період не ставилося до певного соціально-політичного вчення, яких було багато (марксисти, прудоністи, лассальянцамі, фабіанці і ін.), А розумівся широко - як відстоювання соціальної справедливості щодо бідних, знедолених, вихідців з простого народу.
Об'єднуючим для всіх цих напрямків, течій було прагнення змінити життя на краще, змінити існуючий порядок на справедливий, доцільний. Боротьба за рішення цієї загальної задачі збалансувала ці течії, змушувала їх знаходити спільну мову. Однак це правило було вірним для більш-менш сформованих державних націй. Для бездержавних націй зосередження на соціальних проблемах або демократичних свободах часто вело до відриву від національних проблем, долучання їх діячів до загальноімперського руху. Крім того, зосередження на чисто національних питаннях за відсутності національної самосвідомості звужувало соціальну базу руху і відривало його від народу. Отже, перед українським рухом стояла проблема виробити збалансовану у трьох площинах політичну платформу, яка була б прийнятною для всіх сегментів українського суспільства. Крім того, слід було знайти і організаційну форму руху. Над вирішенням цих завдань і працювали діячі українського руху протягом другої половини XIX ст.
Уроженец Коломны Пётр Михайлович Кислов в Великой Отечественной войне участвовал с февраля 1942 года. Особенно отличился при форсировании Днепра в Гомельской области.
Заместитель командира батальона по политической части старший лейтенант П.М.Кислов под жестоким огнём фашистов первым с группой бойцов переправился на правый берег реки. Солдаты ворвались в окопы гитлеровцев, и завязалась рукопашная схватка. Гитлеровцы не выдержали натиска штурмовавших, обратились в бегство.
Кислов мгновенно оценил обстановку: медлить нельзя, необходимо развить успех. Нужно личным примером увлечь воинов. Выпрыгнул из окопа и повёл за собой солдат. Вскоре вся первая линия немецких траншей была захвачена.
Поставленная перед штурмующей группой задача выполнена: плацдарм захвачен.
П.М.Кислову было присвоено звание Героя Советского Союза
Александр Спиридонович Маслов
Александр Спиридонович Маслов родился 22 ноября 1907 г. в семье Спиридона Федоровича и Марии Ивановны Масловых в селе Андреевское Коломенского уезда. В 1926 г. окончил школу крестьянской молодежи в местечке Аннино. После окончания в Москве курсов киномехаников три года работал киномехаником в Коломне при отделе народного образования.
В октябре 1929 г. был призван в армию Коломенским военкоматом. Служил в 10-м Туркестанском стрелковом полку в Ленинграде. Затем там же полтора года учился в военно-теоретической школе лётчиков. Окончил 2–ю военную школу лётчиков в Борисоглебске, курсы командиров кораблей в Ейске . В Аттестации на командира отряда 4-й авиаэскадрильи про А.С. Маслова говориться , волевой командир, пользуется авторитетом, энергичен, требователен к себе и к подчиненным. Умеет организовать работу, расставить силы, личным показом передает опыт подчиненным. Является хорошим летчиком. Летает в любых условиях дня и ночи на самолете ТБ-3 с правого и левого сидения… Физически развит хорошо, здоров. В полетах вынослив…Критику воспринимает и на все указания реагирует – работе исправляет. Личный состав отряда сколочен, работает дружео.
Друга половина XIX ст. як в Європі, так і в Україні характеризувалася організаційним оформленням і виробленням ідейних основ визвольних рухів, зародилися в першій половині XIX ст.
Кожен європейський визвольний рух вирішував стоять перед ним, в трьох головних напрямках: національному, общедемократическом і соціальному. У першому напрямі головним є боротьба за національну свободу, в другому - за демократичний устрій суспільства, права і свободи людини, в третьому - за соціальну справедливість. Діячів і напрямки, що зводять вирішення всіх проблем до отримання національної незалежності, називають націоналістами. Для послідовного демократа (тоді їх було прийнято називати лібералами) всі питання вирішуються з вирішенням проблем прав і свобод людини. Діячі і напрямки, відстоювали принципи соціальної справедливості, називалися соціалістами, соціалістичними. Термін «соціаліст» в той період не ставилося до певного соціально-політичного вчення, яких було багато (марксисти, прудоністи, лассальянцамі, фабіанці і ін.), А розумівся широко - як відстоювання соціальної справедливості щодо бідних, знедолених, вихідців з простого народу.
Об'єднуючим для всіх цих напрямків, течій було прагнення змінити життя на краще, змінити існуючий порядок на справедливий, доцільний. Боротьба за рішення цієї загальної задачі збалансувала ці течії, змушувала їх знаходити спільну мову. Однак це правило було вірним для більш-менш сформованих державних націй. Для бездержавних націй зосередження на соціальних проблемах або демократичних свободах часто вело до відриву від національних проблем, долучання їх діячів до загальноімперського руху. Крім того, зосередження на чисто національних питаннях за відсутності національної самосвідомості звужувало соціальну базу руху і відривало його від народу. Отже, перед українським рухом стояла проблема виробити збалансовану у трьох площинах політичну платформу, яка була б прийнятною для всіх сегментів українського суспільства. Крім того, слід було знайти і організаційну форму руху. Над вирішенням цих завдань і працювали діячі українського руху протягом другої половини XIX ст.
Уроженец Коломны Пётр Михайлович Кислов в Великой Отечественной войне участвовал с февраля 1942 года. Особенно отличился при форсировании Днепра в Гомельской области.
Заместитель командира батальона по политической части старший лейтенант П.М.Кислов под жестоким огнём фашистов первым с группой бойцов переправился на правый берег реки. Солдаты ворвались в окопы гитлеровцев, и завязалась рукопашная схватка. Гитлеровцы не выдержали натиска штурмовавших, обратились в бегство.
Кислов мгновенно оценил обстановку: медлить нельзя, необходимо развить успех. Нужно личным примером увлечь воинов. Выпрыгнул из окопа и повёл за собой солдат. Вскоре вся первая линия немецких траншей была захвачена.
Поставленная перед штурмующей группой задача выполнена: плацдарм захвачен.
П.М.Кислову было присвоено звание Героя Советского Союза
Александр Спиридонович Маслов
Александр Спиридонович Маслов родился 22 ноября 1907 г. в семье Спиридона Федоровича и Марии Ивановны Масловых в селе Андреевское Коломенского уезда. В 1926 г. окончил школу крестьянской молодежи в местечке Аннино. После окончания в Москве курсов киномехаников три года работал киномехаником в Коломне при отделе народного образования.
В октябре 1929 г. был призван в армию Коломенским военкоматом. Служил в 10-м Туркестанском стрелковом полку в Ленинграде. Затем там же полтора года учился в военно-теоретической школе лётчиков. Окончил 2–ю военную школу лётчиков в Борисоглебске, курсы командиров кораблей в Ейске . В Аттестации на командира отряда 4-й авиаэскадрильи про А.С. Маслова говориться , волевой командир, пользуется авторитетом, энергичен, требователен к себе и к подчиненным. Умеет организовать работу, расставить силы, личным показом передает опыт подчиненным. Является хорошим летчиком. Летает в любых условиях дня и ночи на самолете ТБ-3 с правого и левого сидения… Физически развит хорошо, здоров. В полетах вынослив…Критику воспринимает и на все указания реагирует – работе исправляет. Личный состав отряда сколочен, работает дружео.