Какое событие описывается в данном фрагменте? Назовите его дату. Какой образ царя Бориса рисует А.К. Толстой? Совпадает ли он с вашей оценкой личности Бориса Годунова?
Какие слова автора отрывка вы выделили бы в качестве главных? (Можно словами из текста)
(ответ должен быть на все вопросы)
Из драмы «Царь Борис» писателя А.К. Толстого
Не трогать никого.
Хотели б вы, чтоб омрачил я день
Венчанья моего? День этот должен
Началом быть поры для царства новой;
Светить Руси как утро должен он
И возвещать ей времена иные
И ряд благих, безоблачных годов!
Не страхом я — любовию хочу
Держать людей. Прослыть боится слабым
Лишь тот, кто слаб; а я силён довольно,
Чтоб не бояться милостивым быть.
Лівобере́жна Україна — найменування частини України на лівому березі Дніпра у складі Російської імперії в другій половині 17 — 18 століть, після Андрусівського перемир'я між Московським царством й Річчю Посполитою (1667 року). Називалася також Гетьманщиною[1].
До історичного регіону Лівобережної України входили території Чернігівської, Полтавської, лівобережної частини Київської й Черкаської областей, Київ з невеликим районом довкола нього на Правобережжі, а також північна частина Дніпропетровської області.
На Лівобережній Україні існувала автономна влада, засади якої склалися під час Визвольної війни українського народу (1648–1654) під проводом Богдана Хмельницького. Головою управління був гетьман, який формально вибирався на генеральній військовій раді. З адміністративної точки зору Лівобережна Україна поділялася на полки (10) і сотні, на чолі яких стояли полковники й сотники. Формально ці посади також були виборними, але фактично їх займали представники козацької старшини, що призначалися гетьманом з наступним затвердженням царським указом.
В 1722–1734 роках тимчасово, а в 1764 році остаточно гетьманське управління було ліквідоване, а його функції передані Малоросійській колегії. В період 1764-1783 років козацький устрій був поступово інкорпорований до РІА. Обмежена автономія Лівобережної України зберігалася до 1781 року, коли вона була розділена на Чернігівське, Новгород-Сіверське й Київське намісництва; в 1796 році стала називатися Малоросійською губернією, розділеною в 1802 на Чернігівську й Полтавську губернії які входили до Малоросійського генерал-губернаторства
Північне на високе відродження відбувалися в останнє десятиріччя XV століття та першу чверть XVI століття. Двоє відбувалися в Англії
Півні́чне Відро́дження — культурний рух та мистецька епоха у північноєвропейських країнах в останнє десятиріччя XV століття та першу чверть XVI століття. Поступилося місцем культурі маньєризму і бароко. Свою назву течія отримала через спільні з італійським Відродженням тенденції. Північне Відродження набуло найбільшого поширення в таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Франція та Англія.
Високе Відродження — кульмінаційний або апогейний період Ренесансу, який включає останні роки ХV століття та перші десятиліття ХVІ століття.[1] Відкриття Америки (1492 р.) може бути використане як історичний орієнтир для його початку, продовжувався до розграбування Риму в 1527 році військами імператора Карла V. Як художні віхи — розпочати його «Таємною вечерею» Леонардо да Вінчі (1495-1497) рр. і закінчити смертю самого Леонардо (1519 р.) і Рафаеля Санті (1520) або кульмінаційною роботою третього з великих дійових осіб того періоду:каплиця Медічічі Мікеланджело (1520-1534).