МОСКОВСКИЙ ЗЕМСКИЙ СОБОР В 1584 ГОДУ ИЗБРАЛ ЦАРЕМ СРЕДНЕГО СЫНА ИВАНА ГРОЗНОГО — ФЕДОРА ИОАННОВИЧА.В 1584 ГОДУ ДОНСКИЕ КАЗАКИ ДАВАЛИ ПРИСЯГУ ВЕРНОСТИ ЦАРЮ ФЕДОРУ ИОАНОВИЧУ.В 1585—1591 ГОДЫ РУССКИМ ЗОДЧИМ ФЁДОРОМ САВЕЛЬЕВИЧЕМ КОНЁМ ВОЗВЕДЕНЫ СТЕНЫ И БАШНИ БЕЛОГО ГОРОДА. ПРОТЯЖЁННОСТЬ СТЕН — 10 КИЛОМЕТРОВ. ТОЛЩИНА — ДО 4,5 МЕТРОВ. ВЫСОТА — ОТ 6 ДО 7 МЕТРОВ.В 1586 ГОДУ РУССКИМ ПУШЕЧНЫМ ЛИТЕЙЩИКОМ АНДРЕЕМ ЧОХОВЫМ БЫЛА ОТЛИТА ЗНАМЕНИТАЯ ЦАРЬ-ПУШКА.1589 ГОД — УЧРЕЖДЕНИЕ ПАТРИАРШЕСТВА В РОССИИ, ПЕРВЫМ ПАТРИАРХОМ СТАЛ ИОВ, СОРАТНИК БОРИСА ГОДУНОВА.1590—1595 ГОДЫ — РУССКО-ШВЕДСКАЯ ВОЙНА. ВОЗВРАЩЕНИЕ РОССИИ ГОРОДОВ: ЯМА, ИВАНГОРОДА, КОПОРЬЯ, КОРЕЛЫ.ОСНОВАТЕЛЬ ДИНАСТИИ РОМАНОВЫХ, МИХАИЛ ФЁДОРОВИЧ ПРИХОДИЛСЯ ДВОЮРОДНЫМ ПЛЕМЯННИКОМ ФЁДОРУ I (ТАК КАК МАТЬ ФЁДОРА, АНАСТАСИЯ РОМАНОВНА, БЫЛА РОДНОЙ СЕСТРОЙ ДЕДА МИХАИЛА, НИКИТЫ РОМАНОВИЧА ЗАХАРЬИНА); НА ЭТОМ РОДСТВЕ ОСНОВЫВАЛИСЬ ПРАВА РОМАНОВЫХ НА ПРЕСТОЛ.
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]