Міндо́вг (лит. Mindaugas; бл. 1203 — 1263) — князь і перший король Литви (1253—1263). Родоначальник династії Міндовговичів. Засновник Литовської держави. Уперше згадується в Іпатіївському літопису під 1219, коли він разом зі своїм старшим братом Довспрунгом контролював території на південному сході сучасної Литви, які входили до складу конфедерації литовських земель. Підкорив собі всіх литовців, став великим князем (бл. 1240). Об'єднав Аукштайтію (східна Литва), Жемайтію (Жмудь; західна Литва) та Чорну Русь (західна Білорусь). Певний час мав за столицю Новгородок. Після навернення до католицтва (1251) коронований папою Інокентієм IV, але був змушений зріктися частини Жемайтії на користь Лівонського ордену. Деякий час був союзником руського короля Данила: передав Новгородок його синові Роману, а свою доньку видав заміж за іншого сина — Шварна. Після розгрому хрестоносців поблизу озера Дубре (1260) підтримав повсталих жемайтів, фактично зрікся християнства. Загинув разом із двома синами внаслідок конфлікту з родовою верхівкою на чолі з князем Довмонтом.
Система управления в Орде была улусной. Так было проще управлять завоеванными землями и народами. Сама Орда подчинялась великому монгольскому хану, который управлял всей страной, включая улусы. Ханом не мог быть кто угодно, потому что он обязательно должен был быть потомком Чингисхана. Улусы – территориально-административные единицы. Во главе улусов были улусбеки, которым подчинялись визири. Иногда собирался курултай, но только по особым случаям. Армия собиралась из числа простого народа, а государственное управление почти полностью состояло из знати. Режим был скорее тоталитарный, потому что Золотая Орда была полувоенным государством.
Відповідь:
Міндо́вг (лит. Mindaugas; бл. 1203 — 1263) — князь і перший король Литви (1253—1263). Родоначальник династії Міндовговичів. Засновник Литовської держави. Уперше згадується в Іпатіївському літопису під 1219, коли він разом зі своїм старшим братом Довспрунгом контролював території на південному сході сучасної Литви, які входили до складу конфедерації литовських земель. Підкорив собі всіх литовців, став великим князем (бл. 1240). Об'єднав Аукштайтію (східна Литва), Жемайтію (Жмудь; західна Литва) та Чорну Русь (західна Білорусь). Певний час мав за столицю Новгородок. Після навернення до католицтва (1251) коронований папою Інокентієм IV, але був змушений зріктися частини Жемайтії на користь Лівонського ордену. Деякий час був союзником руського короля Данила: передав Новгородок його синові Роману, а свою доньку видав заміж за іншого сина — Шварна. Після розгрому хрестоносців поблизу озера Дубре (1260) підтримав повсталих жемайтів, фактично зрікся християнства. Загинув разом із двома синами внаслідок конфлікту з родовою верхівкою на чолі з князем Довмонтом.
Пояснення:
Отьметь как лучшее
Система управления в Орде была улусной. Так было проще управлять завоеванными землями и народами. Сама Орда подчинялась великому монгольскому хану, который управлял всей страной, включая улусы. Ханом не мог быть кто угодно, потому что он обязательно должен был быть потомком Чингисхана. Улусы – территориально-административные единицы. Во главе улусов были улусбеки, которым подчинялись визири. Иногда собирался курултай, но только по особым случаям. Армия собиралась из числа простого народа, а государственное управление почти полностью состояло из знати. Режим был скорее тоталитарный, потому что Золотая Орда была полувоенным государством.