Антиурядові і антимонархічні виступу супроводжувалися масовими єврейськими погромами в історії Російської імперії - 690 погромів в 660 населених пунктах. В результаті зіткнень щонайменше 1600 осіб загинуло і 3500 було покалічено. Погроми навіть не завжди мали виключно етнічну спрямованість - їх жертвами ставали насамперед інтелігенти, студенти - всі ті, до кого підходив визначення «демократ», ненависне для консервативної натовпу].
Дослідник історії цього протистояння історик М. Л. Размолодін вважав, що насильство стало можливим через усунення місцевої влади від виконання своїх функцій - причиною тому була повна розгубленість місцевих і центральних властей. Маніфест готувався в повній таємниці, на місця не було послано ніяких попередженні, а після опублікування Маніфесту - ніяких роз'яснень. Навіть міністр внутрішніх справ дізнався про нього «одночасно з іншими обивателями». Губернатори і поліцмейстера не знаючи, як вести себе в нових, небувалих умовах, не наважувалися віддавати заборонні накази, не знаючи, чи можна забороняти щось в умовах «конституції», і слали запити до столиці. Столичні чиновники також не були проінструктовані і відповідали з запізненнями в кілька днів. Як противагу революційним демонстрацій деякі сановники, боячись заборонити їх, вирішили організовувати контрреволюційні, іноді навіть очолюючи останні
розташування, природні багатства, дешева, але кваліфікована робоча сила то-що) вона мала свої особливості, які суттєво вплинули на структуру та розвиток промислового потенціалу краю. Своєрідним каталізатором реалізації потенційних можливостей регіону стала економічна криза, яка, загостривши конкуренцію та посиливши поляризацію підприємств, змусила буржуазію максимально сконцентрувати і об´єднати сили. Україна за рівнем Концентрації промислового виробництва в основних галузях не тільки домінувала в Російській імперії, а й посідала одне з перших місць у світі
Економічний розвиток України на початку ХХ ст. мав ряд особливостей.
По-перше, у цей період особливо інтенсивно відбувалася концентрація
капіталу і виробництва. Ще наприкінці ХІХ ст. за ступенем концентрації
промислового виробництва Україна вийшла на перше місце в імперії. В
Україні формувалися численні, переважно великі акціонерні товариства,
яким на початку ХХ ст. належала вся металургійна і гірничо-хімічна
промисловість. Вони розпоряджалися і більшою частиною всіх капіталів.
На початку ХХ ст. в Україні вже не залишилося жодного металургійного
заводу, який би не виробляв менше ніж 1 млн. пудів чавуну. А продукція
тільки п'яти найбільших заводів-гигантів півдня України складала понад
25% виробництва чавуну всієї імперії. Значну частину вуглевидобутку
Донбасу також забезпечували великі шахти, на кожній з яких видобувалося
не менше 10 млн. пудів вугілля щорічно.
По-друге, в промисловості України розпочалося формування монополістичних
об'єднань. Найпоширенішою формою монополій у початковий період їх
існування стали синдикати (угоди самостійних виробників – власників
підприємств про спільний продаж продукції через утворюваний ними
об'єднаний орган по збуту). У 1902 р. було створено металургійний
синдикат, котрий дістав скорочену назву «Продамет» (товариство для
продажу виробів російських металургійних заводів). Основою синдикату
були заводи України. Підприємства, що входили до «Продамету», являли
собою великі комбінати, які об'єднували металургійні заводи з повним
циклом виробництва, кам'яновугільні і залізорудні шахти.
♡.﹀﹀﹀﹀﹀﹀﹀﹀﹀.♡
Антиурядові і антимонархічні виступу супроводжувалися масовими єврейськими погромами в історії Російської імперії - 690 погромів в 660 населених пунктах. В результаті зіткнень щонайменше 1600 осіб загинуло і 3500 було покалічено. Погроми навіть не завжди мали виключно етнічну спрямованість - їх жертвами ставали насамперед інтелігенти, студенти - всі ті, до кого підходив визначення «демократ», ненависне для консервативної натовпу].
Дослідник історії цього протистояння історик М. Л. Размолодін вважав, що насильство стало можливим через усунення місцевої влади від виконання своїх функцій - причиною тому була повна розгубленість місцевих і центральних властей. Маніфест готувався в повній таємниці, на місця не було послано ніяких попередженні, а після опублікування Маніфесту - ніяких роз'яснень. Навіть міністр внутрішніх справ дізнався про нього «одночасно з іншими обивателями». Губернатори і поліцмейстера не знаючи, як вести себе в нових, небувалих умовах, не наважувалися віддавати заборонні накази, не знаючи, чи можна забороняти щось в умовах «конституції», і слали запити до столиці. Столичні чиновники також не були проінструктовані і відповідали з запізненнями в кілька днів. Як противагу революційним демонстрацій деякі сановники, боячись заборонити їх, вирішили організовувати контрреволюційні, іноді навіть очолюючи останні
♡.﹀﹀﹀﹀﹀﹀﹀﹀﹀.♡
Відповідь:
Пояснення:
розташування, природні багатства, дешева, але кваліфікована робоча сила то-що) вона мала свої особливості, які суттєво вплинули на структуру та розвиток промислового потенціалу краю. Своєрідним каталізатором реалізації потенційних можливостей регіону стала економічна криза, яка, загостривши конкуренцію та посиливши поляризацію підприємств, змусила буржуазію максимально сконцентрувати і об´єднати сили. Україна за рівнем Концентрації промислового виробництва в основних галузях не тільки домінувала в Російській імперії, а й посідала одне з перших місць у світі
Економічний розвиток України на початку ХХ ст. мав ряд особливостей.
По-перше, у цей період особливо інтенсивно відбувалася концентрація
капіталу і виробництва. Ще наприкінці ХІХ ст. за ступенем концентрації
промислового виробництва Україна вийшла на перше місце в імперії. В
Україні формувалися численні, переважно великі акціонерні товариства,
яким на початку ХХ ст. належала вся металургійна і гірничо-хімічна
промисловість. Вони розпоряджалися і більшою частиною всіх капіталів.
На початку ХХ ст. в Україні вже не залишилося жодного металургійного
заводу, який би не виробляв менше ніж 1 млн. пудів чавуну. А продукція
тільки п'яти найбільших заводів-гигантів півдня України складала понад
25% виробництва чавуну всієї імперії. Значну частину вуглевидобутку
Донбасу також забезпечували великі шахти, на кожній з яких видобувалося
не менше 10 млн. пудів вугілля щорічно.
По-друге, в промисловості України розпочалося формування монополістичних
об'єднань. Найпоширенішою формою монополій у початковий період їх
існування стали синдикати (угоди самостійних виробників – власників
підприємств про спільний продаж продукції через утворюваний ними
об'єднаний орган по збуту). У 1902 р. було створено металургійний
синдикат, котрий дістав скорочену назву «Продамет» (товариство для
продажу виробів російських металургійних заводів). Основою синдикату
були заводи України. Підприємства, що входили до «Продамету», являли
собою великі комбінати, які об'єднували металургійні заводи з повним
циклом виробництва, кам'яновугільні і залізорудні шахти.