значні економічні зрушення на заході після другої світової війни не могли не викликати соціальних змін. серед них у першу чергу слід виділити зниження темпів приросту населення. це відбувалося не за рахунок збільшення смертності, а в результаті, народжуваності. насамперед воно було пов'язано із завершенням демографічної революції — кардинальними змінами в уявленні людей про те, скільки дітей повинно бути в сім'ї.
із стародавніх часів формувалося уявлення про максимальну кількість дітей у сім'ї. оскільки праця була ручною і некваліфікованою, діти по господарству і були опорою в старості усе це знайшло свій відбиток на етнічних, моральних, релігійних рівнях. соціальний статус жінки визначався кількістю дітей, багатодітна сім'я розглядалась як божа милість. усі релігії вважали, що тільки богу дано вирішувати, скільки дітей буде в батьків.
у результат! промислової революції, швидкого розвитку медицини та охорони здоров'я ситуація поступово змінювалась. смертність зменшилась, і загроза вимирання людства зникла. праця стала більш кваліфікованою, потребувала відповідної освіти.
витрати на виховання дітей зростали, а батьки опинилися перед вибором: або дітей буде багато, але. тоді вони будуть не спроможні дати їм необхідну освіту, або дітей буде менше, але вони будуть більш підготовлені до життя. батьки все частіше робили вибір на користь меншої кількості дітей.
цьому процесу сприяла і емансипація жінок, зростання їх зайнятості її суспільному виробництві, поява в них нових життєвих цінностей і орієнтирів, не пов'язаних із сім’єю.
таким чином, демографічна поведінка людей кардинально зміцнилася: замість орієнтації на максимальну кількість дітей утвердилося прагнення до такої їх кількості, яку батьки вважають оптимальною. у будь-якому випадку це означало, що дітей ставало менше, народжуваність знижувалась.
слід ще врахувати, що під час війни загинула значна кількість чоловічого населення, що призвело до зміни пропорції між чоловічим і жіночим населенням на користь останніх — значна частина жінок залишилась незаміжньою
народжуваності викликало ряд істотних наслідків. почалося старіння населення. дітей стало менше, їх частка в структурі населення зменшилася. водночас зросла тривалість життя. у країнах заходу в 1986 р. вона виросла до 70—80 років. швидке падіння народжуваності в європі призвело до того, що під час економічного піднесення 1960-х рр. виникла проблема нестачі робочої сили, яка почала вирішуватися за рахунок вихідців із країн африки й азії. іноземці бралися на роботу, яка в європі вважалася непрестижною, отримуючи при цьому мінімальну платню.
в начале xx в. край стал сырьевой базой и рынком сбыта для российской составной частью общероссийского хозяйственного комплекса россия, позднее перешедшая к капитализму. набирала быстрые темпы, уверенно занимая место среди стран со средним уровнем развития. россия старалась воспользоваться ресурсами своих колоний — источником дешевого сырья и стабильным рынком сбыта. основным препятствием на пути и социально-политического развития россии оставались пережитки феодализма: монархическая власть, господство дворян, собственность помещиков на землю, отстраненность от политической власти народных масс и буржуазии.
в начале xx в. крупные государства предпринимали попытки передела уже распределенных колоний. конфликты конкурирующих военно-политических блоков: тройственный союз (германия, австро-венгрия и италия) и антанта (франция, и россия) — к началу первой мировой войны (1914-1918 в которую были втянуты 38 стран. в газете «казах» вышла статья «снова война», где говорилось, что эта война несправедлива, что сильные государства ведут политику насилия. в годы войны резко повысилась роль казахстана в обеспечении фронта и оборонных промышленных предприятий различными промышленного и сельскохозяйственного сырья. туркестанский край в 1914-1916 гг. поставил в центральные районы в особенно тяжелом положении оказались рабочие предприятий иностранных предпринимателей.
еще более интенсивным стало ослабление края в годы первой мировой войны. в огромном количестве по принудительным ценам забирали скот, была произведена реквизиция кибиток и кошм для царской армии, введен военный налог.
никто из участников конференции не стал опровергать тот факт, что после обретения союзными республиками независимости тема восстания 1916 года в центральной азии зазвучала «с новой политической силой» (в то время как для большинства российских она осталась «периферийной» и «изученной»). «сегодня все силы брошены на поиски «виноватых», забывая о том, что изучение любого события, унесшего тясячи человеческих жизней, требует взвешенности и корректности в оценках, а не конструирования столетие спустя новых мифов», - считает в этой связи котюкова. она подчеркивает, что изучение самого восстания все сильнее отклоняется в сторону политического, а не научного дискурса, и что все больше служит инструментом для создания «образа врага» в информационной войне.
ответ:
значні економічні зрушення на заході після другої світової війни не могли не викликати соціальних змін. серед них у першу чергу слід виділити зниження темпів приросту населення. це відбувалося не за рахунок збільшення смертності, а в результаті, народжуваності. насамперед воно було пов'язано із завершенням демографічної революції — кардинальними змінами в уявленні людей про те, скільки дітей повинно бути в сім'ї.
із стародавніх часів формувалося уявлення про максимальну кількість дітей у сім'ї. оскільки праця була ручною і некваліфікованою, діти по господарству і були опорою в старості усе це знайшло свій відбиток на етнічних, моральних, релігійних рівнях. соціальний статус жінки визначався кількістю дітей, багатодітна сім'я розглядалась як божа милість. усі релігії вважали, що тільки богу дано вирішувати, скільки дітей буде в батьків.
у результат! промислової революції, швидкого розвитку медицини та охорони здоров'я ситуація поступово змінювалась. смертність зменшилась, і загроза вимирання людства зникла. праця стала більш кваліфікованою, потребувала відповідної освіти.
витрати на виховання дітей зростали, а батьки опинилися перед вибором: або дітей буде багато, але. тоді вони будуть не спроможні дати їм необхідну освіту, або дітей буде менше, але вони будуть більш підготовлені до життя. батьки все частіше робили вибір на користь меншої кількості дітей.
цьому процесу сприяла і емансипація жінок, зростання їх зайнятості її суспільному виробництві, поява в них нових життєвих цінностей і орієнтирів, не пов'язаних із сім’єю.
таким чином, демографічна поведінка людей кардинально зміцнилася: замість орієнтації на максимальну кількість дітей утвердилося прагнення до такої їх кількості, яку батьки вважають оптимальною. у будь-якому випадку це означало, що дітей ставало менше, народжуваність знижувалась.
слід ще врахувати, що під час війни загинула значна кількість чоловічого населення, що призвело до зміни пропорції між чоловічим і жіночим населенням на користь останніх — значна частина жінок залишилась незаміжньою
народжуваності викликало ряд істотних наслідків. почалося старіння населення. дітей стало менше, їх частка в структурі населення зменшилася. водночас зросла тривалість життя. у країнах заходу в 1986 р. вона виросла до 70—80 років. швидке падіння народжуваності в європі призвело до того, що під час економічного піднесення 1960-х рр. виникла проблема нестачі робочої сили, яка почала вирішуватися за рахунок вихідців із країн африки й азії. іноземці бралися на роботу, яка в європі вважалася непрестижною, отримуючи при цьому мінімальну платню.
объяснение: ну вот
ответ:
в начале xx в. край стал сырьевой базой и рынком сбыта для российской составной частью общероссийского хозяйственного комплекса россия, позднее перешедшая к капитализму. набирала быстрые темпы, уверенно занимая место среди стран со средним уровнем развития. россия старалась воспользоваться ресурсами своих колоний — источником дешевого сырья и стабильным рынком сбыта. основным препятствием на пути и социально-политического развития россии оставались пережитки феодализма: монархическая власть, господство дворян, собственность помещиков на землю, отстраненность от политической власти народных масс и буржуазии.
в начале xx в. крупные государства предпринимали попытки передела уже распределенных колоний. конфликты конкурирующих военно-политических блоков: тройственный союз (германия, австро-венгрия и италия) и антанта (франция, и россия) — к началу первой мировой войны (1914-1918 в которую были втянуты 38 стран. в газете «казах» вышла статья «снова война», где говорилось, что эта война несправедлива, что сильные государства ведут политику насилия. в годы войны резко повысилась роль казахстана в обеспечении фронта и оборонных промышленных предприятий различными промышленного и сельскохозяйственного сырья. туркестанский край в 1914-1916 гг. поставил в центральные районы в особенно тяжелом положении оказались рабочие предприятий иностранных предпринимателей.
еще более интенсивным стало ослабление края в годы первой мировой войны. в огромном количестве по принудительным ценам забирали скот, была произведена реквизиция кибиток и кошм для царской армии, введен военный налог.
никто из участников конференции не стал опровергать тот факт, что после обретения союзными республиками независимости тема восстания 1916 года в центральной азии зазвучала «с новой политической силой» (в то время как для большинства российских она осталась «периферийной» и «изученной»). «сегодня все силы брошены на поиски «виноватых», забывая о том, что изучение любого события, унесшего тясячи человеческих жизней, требует взвешенности и корректности в оценках, а не конструирования столетие спустя новых мифов», - считает в этой связи котюкова. она подчеркивает, что изучение самого восстания все сильнее отклоняется в сторону политического, а не научного дискурса, и что все больше служит инструментом для создания «образа врага» в информационной войне.