Происходящие изменения в стране не затронули политическую систему общества. Все важнейшие проблемы жизни государства решала РКП (б) и ее аппарат. Но социально-политический кризис начала 20-х гг. и введение нэпа вызвали "дискуссию о профсоюзах": о месте и роли профсоюзов в государстве, о политическом значении нэпа. Появились фракции, чьи точки зрения противоречили позиции В.И. Ленина. Л.Д. Троцкий и его сторонники предлагали еще больше централизовать управление и фактически ликвидировать профсоюзы. Фракция "рабочая оппозиция" (А.Г. Шляпников, А.М. Коллонтай, С.П. Медведев и др.) предлагала, чтобы партия и Советское государство занимались политикой, а профсоюзы - экономикой, настаивали на демократизации системы управления. Многие коммунисты вышли из РКП (б), считая, что введение нэпа означает реставрацию капитализма и измену социалистическим принципам. РКП (б) грозил раскол. Итоги дискуссии были подведены на Х съезде РКП (б) в 1921 г. Была принята резолюция "О единстве партии", запрещавшая группировки и фракции. После съезда партии была проведена чистка, в результате которой более 150 тысяч ее членов (3/4 состава РКП) лишились партийного звания. Это позволило укрепить в партии единомыслие и ее единство, как важнейшего звена в системе управления государством.Следующим важным звеном в политической системе общества продолжал оставаться аппарат насилия - ВЧК, переименованный в 1922 г. в Главное политическое управление (ГПУ). ГПУ следило за настроением всех слоев общества, выявляло инакомыслящих, отправляло их в тюрьмы и концлагеря. ГПУ обвинило 47 арестованных ранее руководителей эсеровской партии в контрреволюционной деятельности.Состоялся первый крупный политический процесс при советской власти. Трибунал ВЦИК приговорил 12 обвиняемых к смертной казни, остальных - к различным срокам тюремного заключения. Осенью 1922 г. из России было выслано 160 ученых и деятелей культуры, не разделявших политику большевиков и их взгляды ("философский пароход").Большевики поставили под свой контроль деятельность Церкви. В 1922 г. под предлогом сбора средств для борьбы с голодом была конфискована значительная часть церковных ценностей. Усилилась антирелигиозная пропаганда, разрушались храмы, соборы, Начались преследования священников. Патриарх Тихон, избранный в 1917 г. Поместным Собором, был заключен под домашний арест. После смерти Тихона в 1925 г. правительство воспрепятствовало избранию нового патриарха.Местоблюститель патриаршего престола, митрополит Петр был арестован. Его преемник, митрополит Сергий и 8 архиереев вынуждены были проявить лояльность по отношению к советской власти. В 1927 г. они подписали Декларацию, в которой обязывали священников, не признававших новую власть, отойти от церковных дел.Укрепление единства партии, разгром политических и идейных противников позволили упрочить однопартийную политическую систему.В "Письме к съезду", озабоченный судьбами строительства социализма, он предлагает принять меры для укрепления партии, чтобы избежать ее раскола. В этом письме В.И. Ленин дал характеристику шести членам ЦК партии: И.В. Сталину, Л.Д. Троцкому, Л.Б. Каменеву, Г.Е. Зиновьеву, Н.И. Бухарину, Г.Л. Пятакову, особо выделив первых двух. В.И. Ленин наметил задачи культурной революции в стране, отметив, что для построения социализма необходимо распространять достижения науки и культуры среди самых широких масс трудящихся.В 1924 г. умер В.И. Ленин. В партии усилилась борьба за лидерство. Еще в 1922 г. был учрежден пост Генерального секретаря ЦК РКП (б). Им был избран И.В. Сталин.Вначале этот пост был чисто техническим и незначительным. Но И.В. Сталин оказался талантливым организатором. Он унифицировал структуру партийных комитетов разных уровней. Это привело к усилению не только внутрипартийной централизации, но и всей административно-государственной системы. И.В. Сталин расставил в центре и на местах верные ему кадры. В результате он сосредоточил в своих руках огромную власть.Предложения Троцкого об отказе от нэпа, возвращении к методам политики военного коммунизма отвергло большинство руководителей партии большевиков как несвоевременные. Тем не менее, противоборство в партии продолжалось.Новый его этап развернулся в 1925г. Непосредственной причиной этого оказался очередной срыв плана хлебозаготовок. Бухарин Н.И. и Председатель Совнаркома СССР А.И.Рыков, назначенный на эту должность после смерти Ленина, видели его преодоление в расширении рыночных отношений. Зиновьев, Каменев и их сторонники усмотрели в бухаринской позиции уступку кулачеству и угрозу отхода от диктатуры пролетариата.Разногласия по политике нэпа на XIV съезде ВКП(б) в декабре 1925г. вылились в дискуссию по фундаментальным теоретическим вопросам. Генеральный секретарь Центрального Комитета ВКП(б) И.В. Сталин поддержал Н.И.Бухарина, считавшего что укрепление союза рабочего класса и крестьянства в условиях рыночных отношений, регулируемых государством, открывает путь к построению социализма в СССР. Политика нэпа устояла, но ненадолго.
У чому сенс життя? Над цим питанням думали, думає і буде думати ще не одне покоління людей. Спробуймо розібратися у чому полягає сенс життя людини.
Що людині потрібно для життя? Людина – не машина. їй потрібно харчуватися, відпочивати, стежити за собою. Для того щоб жити – їй потрібно працювати. Для того щоб працювати – вчитися, бути грамотною. Людина – істота соціальна, тому без суспільства вона не може розвиватися – для життя вона також повинна налагоджувати відносини з іншими людьми. По суті людина – це високорозвинена тварина, тому вона також володіє природними інстинктами. Їй може бути страшно, самотньо, вона повинна харчуватися і розмножуватися, але якби людина жила тільки інстинктами – могла б вона називатися людиною? Відмінність людини від тварини в тому, що ми можемо планувати своє життя, щось винаходити, думати, мріяти і в щось вірити. Тому кожна людина створює навколо себе свій світ, де може реалізуватися.
Сучасне життя сучасної людини не схоже на життя попередніх поколінь. Суєта великого міста, швидкий темп життя, нові технології, все це разом не дає людині задуматися над тим, як вона живе. Проблеми грошей, житла, освіти не дають людям задуматися над питаннями, які насправді допомагають їй розібратися в собі і в житті. Кожен з нас повинен запитати себе: “А для чого я живу? Може потрібно щось змінити в моєму житті?”. У кожного свої відповіді на ці питання і кожен в чомусь має рацію. Для когось пріоритетом в житті є знання, для інших матеріальні блага, а треті шукають себе. Всі люди різні, але спільне у людей одне – жага жити, любити, творити.
Багато людей шукають і знаходять себе на різних етапах життя. Кожна людина повинна пробувати себе в різних видах діяльності. Вона повинна знайти свій шлях і своє призначення. Для цього потрібно вірити, сподіватися і любити.
Саме ці якості допомагають по життю людині. Без них вона не зможе відшукати сенс життя. Але головний секрет питання – “У чому сенс життя людини?” полягає в тому, що сенс життя – це саме життя. На своєму життєвому шляху людина стикається з багатьма різними особистостями та ситуаціями. Це питання часу. До людям, чиста любов, віра в добро – це все зустрічається в кожного з нас. Потрібно розкрити свою душу, відкрити своє серце тим людям, які вас оточують. Навчіться довіряти іншим людям. Мова не йде про сліпу довіру. Потрібно розуміти інших людей, щоб зрозуміли вас.
Життя не нескінченне, але хороша пам’ять про вас буде збережена на довгі покоління.
У чому сенс життя? Над цим питанням думали, думає і буде думати ще не одне покоління людей. Спробуймо розібратися у чому полягає сенс життя людини.
Що людині потрібно для життя? Людина – не машина. їй потрібно харчуватися, відпочивати, стежити за собою. Для того щоб жити – їй потрібно працювати. Для того щоб працювати – вчитися, бути грамотною. Людина – істота соціальна, тому без суспільства вона не може розвиватися – для життя вона також повинна налагоджувати відносини з іншими людьми. По суті людина – це високорозвинена тварина, тому вона також володіє природними інстинктами. Їй може бути страшно, самотньо, вона повинна харчуватися і розмножуватися, але якби людина жила тільки інстинктами – могла б вона називатися людиною? Відмінність людини від тварини в тому, що ми можемо планувати своє життя, щось винаходити, думати, мріяти і в щось вірити. Тому кожна людина створює навколо себе свій світ, де може реалізуватися.
Сучасне життя сучасної людини не схоже на життя попередніх поколінь. Суєта великого міста, швидкий темп життя, нові технології, все це разом не дає людині задуматися над тим, як вона живе. Проблеми грошей, житла, освіти не дають людям задуматися над питаннями, які насправді допомагають їй розібратися в собі і в житті. Кожен з нас повинен запитати себе: “А для чого я живу? Може потрібно щось змінити в моєму житті?”. У кожного свої відповіді на ці питання і кожен в чомусь має рацію. Для когось пріоритетом в житті є знання, для інших матеріальні блага, а треті шукають себе. Всі люди різні, але спільне у людей одне – жага жити, любити, творити.
Багато людей шукають і знаходять себе на різних етапах життя. Кожна людина повинна пробувати себе в різних видах діяльності. Вона повинна знайти свій шлях і своє призначення. Для цього потрібно вірити, сподіватися і любити.
Саме ці якості допомагають по життю людині. Без них вона не зможе відшукати сенс життя. Але головний секрет питання – “У чому сенс життя людини?” полягає в тому, що сенс життя – це саме життя. На своєму життєвому шляху людина стикається з багатьма різними особистостями та ситуаціями. Це питання часу. До людям, чиста любов, віра в добро – це все зустрічається в кожного з нас. Потрібно розкрити свою душу, відкрити своє серце тим людям, які вас оточують. Навчіться довіряти іншим людям. Мова не йде про сліпу довіру. Потрібно розуміти інших людей, щоб зрозуміли вас.
Життя не нескінченне, але хороша пам’ять про вас буде збережена на довгі покоління.
Объяснение: